Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна »

Как-то, жена с сыном принесли домой малюсенького котенка, забрали его плачущего прямо с улицы. Худющий, голодный, замерзший от холода, похожий своим еле живым тельцем на кусочек веревочки с ниточками вместо лапок, он поел и сразу же уснул в нашей теплой кухне...


Мы часто обращаем внимание на события, детали, которые нас касаются мало, и не замечаем чудеса, которые творит в это время Господь… Необычайный случай, о котором мы узнали из первых уст, произошел сегодня в 4-ой клинической больнице.


Такое необычное хобби – у военного историка и бессменного ведущего Ионинской молодежки – игумена Валериана (Головченко).


Статья на конкурс к 75-летию Митрополита Владимира «Моя встреча с Блаженнейшим».


У Бога много чудес, самых разных. Но главное Его чудо – Любовь. Прекрасная девушка, очень светлый и чистый человек, сказала мне: «Любимый». И как я счастлив, что могу говорить ей – «любимая». Пока ещё могу. Потому что мы боремся за её жизнь и наше будущее с тяжелейшим недугом...


Добре пам’ятаю, що не знала тоді, як поводитися у храмі, тож вдячна тим людям, які ані разу мені не дорікнули, своїм прикладом доводячи, що це таке — віра православна. На моїй першій Літургії, у якій окрім “Господи, помилуй” нічого не чула, я розуміла тільки, що Бог за руку привів мене туди, куди я так довго просила мене привести. І це був лише початок…


Біля входу в печери Сашка зустрів той самий учорашній чернець. "А я знав, що ти прийдеш", - сказав він. "Звідки?" ― Сашкові очі стали круглими від здивування. "Ти рукавичку загубив. А я її знайшов… і поклав на раку до Агапіта. Вона там цілу ніч і пролежала. Іди до святого, там її і знайдеш..."


Ко дню жен-мироносиц публикуем истории об удивительных женщинах из недавно изданной русской версии книги игумена афонского монастыря Дохиар архимандрита Григория (Зумиса) «Люди Церкви, которых я знал».


Тамара с Никитой поженились по любви и были очень счастливы. «Мы - от мира сего! - смеялась Тамара. - В этом мире столько радостей. Надо любить жизнь, тогда и она тебя любить будет». Но однажды…


Захожу со своим помощником. Поем тропарь «Во Иордане…». Неожиданно меня хозяйка квартиры перебивает: «А вы и вправду не воры?»




Попередні матеріали
Також у розділі

Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru