Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Пастир добрий
Настоятель храму в Мусорівцях протоієрей Іоанн Пивоварчук: 65 років із 86 у священному сані
02 August 2010 15:32
Священик Євгеній Пінчук

У народі є старе прислів'я – якщо подивитися людині в очі, то можна побачити в них всю правду її життя. Не вірите? А ви спробуйте, тоді переконаєтеся. Сам я особисто в цьому дуже переконався.

Це почалося ще кілька років тому. Я вчився в семінарії і часто їздив з нашим архієпископом Сергієм по приходах єпархії. Там можна було зустріти багато літніх священнослужителів. У наш час прийнято старших людей називати ветеранами – ветерани праці, ветерани війни. Але, напевне, є ще й ветерани священицького життя, такі самі люди, як ми з вами, та тільки їхній внутрішній світ набагато ширший і багатший. Про одного з таких ветеранів і хотілося б сказати декілька слів...  

Очі, що випромінюють ніжність і віру

Одного разу, після святкової парафіяльної служби, коли ще тривалий час владика благословляв прихожан і богомольців, мені вдалося трохи поспілкуватися зі старим, на перший погляд непомітним священиком. Він нічим особливо не відрізнявся від інших — у старому підряснику, зі старим хрестом з прикрасами і в зовсім простенькій митрі. Погляд його теж був простий і… довірливий. Я випадково поглянув в очі цього старшого священика – і раптом побачив у них щось незвичайне. Ці глибокі світлі очі випромінювали доброту і простоту, ніжність і віру.

Простота віри і любові, спокою і блаженства, сили і мудрості вразила тоді мене в цих очах…

Кожного разу, коли дізнаєшся про людину більше і більше, або приліплюєшся до неї серцем, або ж відходиш, навіть не згадуючи. Від отця Іоанна (а так іменувався цей священик) відійти було б важко, та, напевно, і не можливо. Слухаючи про життя цього довгожителя в священицькому сані, неможливо не захоплюватися тим багатим досвідом життєвого шляху батюшки.

Іоанн Пивоварчук народився якраз в розпал гарячого літа – 7-го липня

Цього дня Свята Церква святкує Різдво святого Пророка і Предтечі Господнього Іоанна: звідси і зрозуміло, на честь кого названий старець. Тодішнє життя назвати легким було б лукавством, адже у той час ця частина нинішньої Тернопільської області знаходилася під владою іншої, чужої по духу, країни – Австрійської імперії. Надії на хороше життя не було – усюди презирство, приниження простих селян, знущання. Та це, можливо, і не так вже важко було б переносити, коли б не приниження і пригноблення того, чим кожен православний християнин дорожить, — святої віри. Православних людей гонили, скрізь панував дух католицизму. У таких умовах важко було зберегти святу віру, але отрок Іоанн все ж таки зберіг.

Зазвичай, коли розмовляєш зі священиком, практично завжди ставиш одне і те саме питання – що привело..., чому було прийняте рішення стати священнослужителем? І можна почути різні відповіді.

Отець Іоанн закінчив звичайну сільську школу. Але жага знань не залишала хлопця

«Дуже хотілося вчитися, але не було такої можливості. У той час в Почаєвській Лаврі були відкриті пастирські курси, і сільський священик отець Михайло запропонував мені разом з його сином, моїм однолітком, поступати на ці курси. Обіцяв про все домовитися, так і трапилося. Потім була армія, війна».

Коли в Ленінграді було відкрито подібні пастирські курси, вирішив їхати туди, щоб продовжити навчання. У зв'язку з хворобою матері довелося перервати пізнання духовних наук — батька о. Іоанна заслали до Сибіру, і нікому було наглядати за матір’ю.

«…Пам'ятається мені, — розповідає отець Іоанн, — поїхав я до Львова, бо тоді архієрейська кафедра знаходилася там. Хотів подавати прохання на хіротонію. Важко було добиратися – не було таких поїздів, електричок, як зараз. Їхали в товарних вагонах, переповнених людьми. Скрізь протяги, холод, адже на вулиці — місяць березень. Так і добиралися хто-куди. Єпархією керував митрополит Макарій. На моє прохання він відреагував привітно, здивувався такому завзяттю, позитивно кивнув, але попросив почекати декілька днів, бо зараз (тобто тоді) у них проходять важливі збори. Пізніше я дізнався, що в той час, в 1946 році проходило возз'єднання уніатських приходів на чолі з протопресв. Гавриїлом Костельником з православними…»

Так почалося пастирське служіння отця Іоанна на ниві Христовій

Багато жатви на цьому полі, але, напевно, ще більше потрібно сил людині, священикові, щоб здійснювати ту працю, на яку поставив його сам Господь. Важкі часи випали на життя кожного священика того часу. Скрізь панувало богоборчество, атеїзм, священиків гонили. Треби мали здійснюватися тільки в храмі, поза храмом це загрожувало великими проблемами. І тут всіх працівників ниви Христової укріплювало єдине — благодать Божа, «немощные врачующая и оскудевающее восполняющая». Яких це коштувало сил, один Господь знає. Це не одна ніч без сну, не одна молитва на колінах зі сльозами на очах — це все життя, яке супроводжувалося внутрішнім, духовним подвигом, життя, яким керував вогонь віри — тої щирої, гарячої, що запалювала серця святих праведників і спалювала все зайве до тла.

На життєвому шляху батюшки зустрічалося різне: і радісні дні, і сумні, і насмішки, нерозуміння одних людей, і подяка від інших. Так пройшло життя священика Іоанна – день за днем, рік за роком. І, дивишся, позаду вже довгі роки служіння. Коли вони встигли пройти? — Один Господь знає. Та тільки вже небагато-немало, але 65 років минуло. І це тільки служіння - 65 років. А життя-то вибиває 86 рік.

Багато, скажете ви? Так, не мало. Але тільки не скажеш цього, дивлячись на жвавість і рухливість старця. Попри такий похилий вік він і далі продовжує служити. Постійно можна побачити по різних приходах нашої єпархії на храмових святах. І постійно — пішки, автобусом, поїздом — і в сніг, і в дощ, і в сонце.

А ще він, прослуживши на своєму приході близько 45 років, за останніх 10 років побудував новий храм

Як? Звідки сили, ми запитаємо? «Господь кріпить», – почуємо у відповідь. І це дійсно так. Адже як можна жити, коли діти давно виросли й розійшлися по своїх домівках, коли померла улюблена дружина, і ти залишаєшся один, - напевне, тільки з Божою допомогою. Та й ворог не спить, посилаючи випробування на схилі віку, коли свої ж прихожани зраджують святу віру, якої так довго научав їх отець. Але Господь кріпить.

Ось і треба, напевно, закінчувати писати, тому що старець зазвичай не багатослівний, як небагатослівною буває мудрість.

Приклад отця Іоанна особливо актуальний у наш час, коли ми живемо за рекламними гаслами – бери від життя все, що хочеш, адже ти цього гідний. У всі часи було важливо не те, ради чого живе людина, а те, заради чого вона може померти (віддати свою душу).

Усе наше життя відблиском проходить у наших очах, в них можна прочитати і дізнатися багато про що. Та тільки ми так і не навчилися жити, щоб наше життя “жительствовало”. Щоб нести в цей світ благовіствовання Христове. “Свет Христов просвещает всех ”, — виголошує Свята Церква, але чи є в наших очах це світло, чи горить воно, чи тліє, або ж його зовсім немає. Чому ж ми не беремо приклад з таких людей, як отець Іоанн? Чи відповідає життя нашому званню християнина чи ні? Давайте просто замислимося над цим…


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Настоятель храму в Мусорівцях протоієрей Іоанн Пивоварчук: 65 років із 86 у священному сані

У народі є старе прислів'я – якщо подивитися людині в очі, то можна побачити в них всю правду її життя. Не вірите? А ви спробуйте, тоді переконаєтеся. Сам я особисто в цьому дуже переконався.



Рубрики: Пастир добрий | Пастир добрий |

1873 переглядів / Коментарів: 0

Теги: постать у Церкві |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru