Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Православний погляд
На молитву до Старосільської обителі – через кучугури
25 February 2013 15:24
Наталія Малімон

Цієї зими через тріскучі морози і снігові заметілі Старосільський жіночий монастир опинився у справжній облозі. Кілька тижнів сюди не ступала чужа нога, проте у храмі, як завжди, тривала служба Божа, денно і нощно до неба підносилася молитва за нас, грішних. Вистачило черничкам і харчів, бо мають своє невелике господарство. Обитель посеред лісу, від якої до найближчого села аж 7 кілометрів, може служити прикладом того, що «молитва й труд усе перетруть»...

Зустріти людей у цьому лісі, та ще коли напередодні знову щедро нападав сніг і пік мороз, було справжнім дивом. Але дві жіночки, з якими нашому мікроавтобусу вдалося розминутися на вузькій дорозі між високими заметами, в яких потонули й дерева, таки поверталися з монастиря, зі служби Божої. Опісля матінка Софія (Лівик), котра наразі є старшою над десятьма черницями, інокинями і послушницям обителі, розкаже: «Людей із навколишніх сіл, до кожного з яких від 5 до 7 кілометрів, у монастир приводить не тільки бажання взяти участь у Богослужінні».

І справа не тільки в тому, що у селах храми відкриті переважно по неділях та у свята, а в обителі – три служби на добу. Перша – о восьмій ранку, друга – о 17.00, і традиційно служиться так звана «полуночниця» (і служиться якраз о порі, коли одна доба іншу змінює). Людей у монастирський храм, до якого йти та йти, веде бажання випробувати свої сили у своєрідному паломництві. Бо якщо колись ходили пішки у Почаїв (і тепер ця традиція відновлюється, але ще не всім під силу), то тепер старосільська округа ходить пішки у монастир посеред лісу, оминаючи, як спокуси, пропозиції підвезти. Це ще не можна назвати духовним подвигом, проте - вже спробою довгою дорогою задуматися над своїми гріхами і просити у Господа милості.

«Це не казка, а реальність!»

Вкритий снігом вказівник до монастиря в обрамленні засніжених дерев налаштовує на ліричний тон, але ми потерпаємо: якою далі буде дорога?.. Ієромонах Ілля (Вишневський), який супроводжує мене у цій поїздці, взяв у неї двох семінаристів: аби, на випадок чого, сніг з-під коліс відкидали... Але до самого монастиря нам не довелося виходити з машини, бо, як виявилося, сестри чистять дорогу за допомогою примітивного дерев'яного трикутника, причіпленого ззаду до саней. Тож, можемо насолодитися краєвидами зимового лісу. І така краса відкривається на одному з крутих поворотів... Наче вибігло з гущавини ціле сімейство ялинок, вбраних нині у білу одіж. «Наче в казці!» – кажу. «Це не казка, а реальність!» – резонно зауважує один із семінаристів.

Монастир живе за звичним графіком. Ледь видніється з-під снігу теплиця, засипані ним кучугури дров свідчать, що обителі таки зима не страшна. Пам'ятаю, як минулого літа, коли побувала тут у православному дитячому таборі, що неподалік монастиря, вразила матінка Софія.

Отець Ілля та матінка Софія

Виконуючи, власне, обов'язки ігумені, вона трудилася нарівні з послушницями. Цілими днями на сонці загрібала і скиртувала сіно двом монастирським корівкам на зиму. Полола троянди, доглядала пасіку, яка з трьох подарованих вуликів розрослася вже до десяти. Отець Ілля каже, що матінка Софія уміє однаково добре управляти як легковим автомобілем, який придбали їй батьки після того, як єдина дочка постриглася у монашки, так і трактором з косарками і грабарками. Отець Ілля пам'ятає матінку Софію ще послушницею, а сам він був одним із семінаристів, руками яких тут, на лісовій галявині, і починав творитися зі зруйнованого військового містечка майбутній монастир.

Яким же було здивування, що тут – монастир...

Минулого літа обитель мала незвичайних гостей: двох колишніх ракетників, чия служба проходила тут, у лісі між Старосіллям, Четвертнею і Годомичами. Служили вони тут ще 33 роки, каже матінка Софія, з усмішкою додаючи, що вона тоді якраз і народилася. А тут раптом ностальгія спонукала добратися з Тюмені та Оренбурга у волинські ліси... Їхали, сподіваючись, що тут ще й досі стоять військові, та боячись, що вже на територію можуть і не пустити. І яким же було здивування, що тут – монастир...

Колишні вояки показали, де подалі у лісі стояли грізні ракети й були відверто шоковані тим, що від колись багатого військового містечка залишилося кілька будівель. Не тільки споруди, навіть вимощену каменем дорогу до військового містечка, залишеного напризволяще, розібрав навколишній люд. Трохи спробували тут похазяйнувати фермери, та, врешті, з радістю спекалися клопоту, продавши територію Волинській єпархії Української Православної Церкви.

Отець Ілля нині з жартами і романтичним настроєм пригадує, як семінаристи починали споруджувати тут монастир. Власне будівництво це затіяли заради православного дитячого табору, адже у такій організації відпочинку дітей на Волині є гостра потреба. А що табір – тільки наразі улітку (хоча є намір зробити його і зимовим), то у митрополита Волинського і Луцького Ніфонта і з'явився задум про монастир, який би служив табору своєрідним сторожем. Диво дивне чи Божа воля, але старожили з навколишніх сіл пригадують дуже давні перекази, що десь у цих лісах вже був монастир. Бо ось і вода у викопаному в обителі колодязі раптом здобула силу цілющої, і її набирають пляшками й бочками.

А що то тут за монашки об'явилися?..

Добра аура цього місця справді відчувається. Може цьому сприяє і віддаленість від людей, коли на ранкову молитву пробуджують запахи матіоли та спів пташок, а зараз, взимку - потріскування замерзлих дерев у лісі. Віруючі люди називають це відчуття благодаттю. Але те, що над ним є Господь, відчувається.

У перші роки, коли обитель тільки будувалася, з навколишніх сіл прибували кортежі молоді на мотоциклах. А що то тут за монашки об'явилися?.. Та ніхто і ніколи не завдав ніякої шкоди. Отець Ілля пригадує морози і глибокі сніги ще на початку березня 2006 року, коли разом із будівельниками сюди прибули кілька десятків семінаристів. І трапезної ще не було, їли під навісом на вулиці у дві зміни. І спали на матрацах у приміщенні без дверей, грілися і варили їсти з допомогою «буржуйок». Та і світла у колишньому військовому містечку ще не було, бо підприємливі люди і дроти зі стовпів познімали... То ж і воду, і цеглу носили вручну, а пісок возили тачкою з одним колесом... Але дуже швидко зводився храм, серце обителі. Світло у ній з'явилося тільки на Різдво 2007 року.

«Тут молитва денно і нощно. Служимо Богу і молимося за світ. Кажуть, що доки на землі стоятимуть монастирі, стільки часу й світ існуватиме», – каже матушка Софія.

Фото автора


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

На молитву до Старосільської обителі – через кучугури

Цієї зими через тріскучі морози і снігові заметілі жіночий монастир опинився у справжній облозі. Проте обитель посеред лісу, від якої до найближчого села аж 7 км, може служити прикладом того, що «молитва й труд усе перетруть»...



Рубрики: Публікації | Православний погляд |

2189 переглядів / Коментарів: 0

Теги: монастирі та храми України |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru