Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Люди Божі

2 фото

1

2


Ми мали витримати суворий і відповідальний іспит…
10 April 2010 21:09
Володимир Моїсеєнко

Становлення генія

На самому початку 1980‑х рр., збираючи матеріали до біографічного роману про Євгена Патона “Міст через три життя”, дослідник життя і творчості нашого геніального земляка письменник Ігор Малишевський знайшов серед архівних документів Департаменту Герольдії Правительствуючого Сенату такий документ: “Свідоцтво. У метричних книжках Ніццької православної церкви за 1870 рік за № 2 чоловічої статі вказано: 1870 року лютого двадцятого дня (за новим стилем 4 березня. — В. М.) у російського консула відставного полковника гвардії Оскара Петровича Патона, лютеранського віросповідання, і законної його дружини Катерини Дмитрівни, православного віросповідання, — обоє у першому шлюбі — народився син Євген, який того ж року березня двадцять дев’ятого дня був охрещений священиком Володимиром Левицьким і псаломником Феодосієм Гуляєвим. Хрещеними були: Його Імператорська Високість великий князь В’ячеслав Костянтинович і Її Імператорська Високість княгиня Олександра Йосипівна, місце якої заступила фрейліна графиня Келлер”.

Нащадок древнього дворянського роду, Євген, як очікувалося, після досягнення відповідного віку обере традиційну для Патонів військову кар’єру. Однак хлопець віддав перевагу мирному заняттю — проектуванню мостів. У 1894 р. він закінчив Дрезденський політехнічний інститут у Німеччині і два роки потому — Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення. Понад три десятки років віддав він цій справі, став одним із провідних у країні фахівців, набутий досвід і знання передавав юному поколінню — був професором Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення, Московського училища інженерів шляхів сполучення, у 1904 р. переїздить до Києва, де в 1904–1912 рр. він — декан інженерного факультету в Київському політехнічному інституті, а в 1905–1929 рр. — завідуючий кафедрою мостів Київського політехнічного інституту. Серед його понад 300 наукових праць — видана на початку ХХ ст. чотиритомна монографія “Залізні мости”.

Патон створив десятки проектів мостів, у тому числі Мухранський міст у Тбілісі, шосейні мости через річки Сож, Рось, Дніпро і ряд залізничних мостів. Перша його робота в Києві — знаменитий “Місток любові”. В 1925 р. за його проектом і під його керівництвом було відновлено підірвані польськими військами в 1920 р. ланцюговий міст через Дніпро і Русанівський міст у Києві.

Нові завдання для старого професора

Влітку 1928 р. начальник Київської мостовипробувальної станції Євген Оскарович Патон вирушив у відрядження на маленький степовий полустанок, де мав прийняти міст після капітального ремонту. В цілому роботу було виконано добре, але частина поручнів вимагала трудомісткого переклепування. Аж тут виконроб підізвав молодого хлопчину в робі, який приставив до очей фанерний щиток із темними скельцями і торкнувся поручнів електродом. Кілька хвилин короткими пострілами спалахувала вольтова дуга, тріщали іскри й — усе, готово! 58‑річний досвідчений мостобудівничий Патон цього дня вперше побачив дію електрозварювання.

І не просто побачив, це стало справою всього його подальшого життя. Перший зварний міст поблизу Лодзі було побудовано 1929 р., але широкого застосування у світі подібні конструкції не отримали. Втомленість металу на місцях швів призвела в 30‑х рр. до обвалу кількох мостів у Німеччині, Бельгії, США. Проте незадовго до війни у Києві розпочалося будівництво гігантського зварного моста через Дніпро. І заслуга в розробці технології, що уможливила це, цілковито належить недавньому “неофітові” у цій галузі — Патону.

Тоді, в 1928 р., повертаючись із відрядження, Євген Оскарович думав насамперед про перспективи застосування зварювання для будівництва мостів. У роки першої п’ятирічки планувалося створити по всій країні чимало залізничних

і автомобільних мостів, а клепані конструкції вимагали чималих затрат праці й металу. Необхідні були масштабні дослідження. З цією метою у 1929 р. Патон, якого тоді ж за визначні заслуги в галузі мостобудування було обрано дійсним членом Академії наук Української РСР, створює у Києві зварювальну лабораторію й Електрозварювальний комітет. На їхній базі, а також — Кафедри інженерних споруд КПІ, у січні 1934 р. було створено Інститут електрозварювання. Дослідження, що проводились у ньому під керівництвом його директора, академіка Є. О. Патона, незабаром охопили увесь спектр проблем у галузі зварювання, вийшовши далеко за межі мостобудування. Євген Оскарович на чолі колективу однодумців досліджує зварюваність металів, фізичні основи горіння дуги під флюсом, розробляє технологію зварювання спеціальних сталей, керує роботами зі створення виробництва зварних труб, машин різноманітного призначення. У 1939–1940 рр. в інституті було завершено створення високопродуктивної дугової автоматичної зварки під флюсом. Нову технологію ще до війни встигли впровадити на 20 заводах. До 1938 р. Патон також продовжував викладати в КПІ, готуючи кадри для свого інституту.

Розпочате будівництво моста-гіганта через Дніпро довелося відкласти на довгі роки. У Києві того пам’ятного червня 1941 р. ударними темпами будували опори моста. Нарешті настав один із найрадісніших днів у житті "Баті"   (так любовно називали Євгена Оскаровича не лише сини Володимир і Борис, але й молоді співробітники інституту):

з Дніпропетровська повідомили — перші елементи зварного моста вирушають до Києва сьогодні! Але війна не дала здійснитися мрії. Інститут невдовзі було евакуйовано до Нижнього Тагіла на Уралвагонзаводі, де вже було впроваджено автоматичне зварювання у виробництві вантажних вагонів із конструкційних низьковуглецевих сталей.

Зброя Перемоги

Тут, на Уралі, академік Патон, його сини — нещодавні випускники інститутів, та інші співробітники мали налагодити випуск зварних корпусів для знаменитих “тридцятьчетвірок”. Просто “з коліс” на Уралвагонзаводі, де було розміщено

і евакуйований із Харкова танковий (паровозобудівний) завод № 183 ім. Комінтерну, просто неба у тріскучі морози розпочинався випуск танків. Технологію дугового автоматичного зварювання високоміцних легованих броньових сталей, з яких виготовлялася військова техніка, не було розроблено ні в СРСР, ні за кордоном, і її створення лягло на плечі Патона та його колег. “Так, сил у нас тоді було обмаль: лише вісім старших наукових співробітників, стільки ж молодших і два інженери, — пригадував Євген Оскарович. — Тим важливіше було швидше дати хід цим силам. Похід у цехи допоміг одразу виявити ділянки для застосування наших сил. І ми з перших днів взялися за буденну, чорнову роботу, що мала для заводу істотне значення”. І до весни 1942 р., незважаючи на неймовірно складні умови праці та воєнного побуту, завдання було виконане! Вперше у світі фахівці Інституту електрозварювання вирішили найскладніші наукові й технічні завдання, пов’язані з автоматичним зварюванням броні під флюсом, розробили досконалу технологію і необхідне устаткування. Якість швів автоматичного швидкісного зварювання, що над ними працювали найбільше, поступово стала такою високою, що навіть влучання бронебійного снаряда в сантиметрі від шва не призводило до його руйнування.

В одному лише 1942 р. Інститут розробив для заводів 20 проектів установок для автоматичного зварювання танкових корпусів і вісім — для зварювання авіаційних бомб

і боєприпасів. Продуктивність праці на зварюванні вузлів танків у середньому підвищилася більш ніж у п’ять разів, що відразу позначилося на випуску — в другій половині того важкого року радянська промисловість уже випускала танків більше, ніж промисловість нацистської Німеччини. Крім Радянського Союзу автоматичне зварювання під флюсом броньових сталей не було розроблене ніде, й лише 1944 р. за прикладом СРСР у США почали освоювати його у процесі виробництва бронекорпусів танків. Нацистська Німеччина автоматичне зварювання танків так і не опанувала до кінця війни. У березні 1943 р. за визначні наукові та трудові досягнення Є. О. Патону було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, багато співробітників було нагороджено орденами й медалями.

7 березня 1944 р. митрополит Миколай (Ярушевич) передав Червоній Армії сформовану на кошти Руської Православної Церкви танкову колону, названу на честь святого благовірного князя Димитрія Донського. Броню танків “Т-34”, з яких складався новий могутній підрозділ, створений на добровільні пожертви віруючих, було зварено за найкращою у світі патонівською технологією.

Повернення до Києва. Міст Патона

У червні 1944 р. Інститут електрозварювання повернувся до Києва, розпочалося відновлення його наукової та лабораторної бази. Наступного року з нагоди 75‑річчя від дня народження Є. О. Патона Інституту було присвоєно його ім’я. І знову з юначою енергією літній академік береться за здійснення своєї мрії — суцільнозварного моста через Дніпро. В роки окупації гітлерівці підірвали вже змонтовану частину прогінних споруд розпочатого у передвоєнний час будівництва моста, зруйнували опори. Доводилося починати все спочатку. Весь багатонаціональний колектив інституту — на роботу до Патона, незважаючи на його суворість і вимогливість, з’їжджалися фахівці з усієї країни — з ентузіазмом узявся за вирішення цього грандіозного завдання. Підбиралися рецептури маловуглецевої сталі, флюси, було винайдено вертикальне зварювання з примусовим формуванням шва, без якого тепер неможливо уявити зварювальне мостобудування. Раніше десятої вечора всі, у тому числі й “Батя”, додому не йшли. Наполегливий опір скептиків (на початку 1951 р. в Канаді упав зварний прогін моста) допоміг подолати тільки успіх перших експериментальних мостів, а потім і серій, виготовлених в Орську і Кременчуці.

У березні 1952 р. з Дніпропетровська прибув перший потяг з готовими металоконструкціями, тоді ж, навесні, коли змонтували три-чотири перші прогони з лівого берега. Євген Оскарович через стан здоров’я, що різко погіршився, відвідав будівництво лише раз, проте декілька разів на тиждень співробітники надавали йому найдокладніший звіт про будівництво. В червні 1953 р. міст було змонтовано і всі зварювальні роботи на ньому успішно завершено. Ясного червневого ранку Євген Оскарович дивився на нього
з високої зеленої кручі на правому березі Дніпра. Це була перемога всього його багатотрудного, відданого служінню людям, 83‑річного життя. Євген Оскарович Патон помер 12 серпня 1953 р., не доживши менше трьох місяців до знаменного дня 5 листопада того ж року, коли відбулося урочисте відкриття першого й найбільшого у світі суцільнозварного моста, якому невдовзі після кончини видатного вченого постановою уряду було присвоєно його ім’я.

“За життя Євгена Оскаровича міст Патона і в проектній документації, і в інститутському побуті називався просто Київський міський, — пише Ігор Малишевський. — А об’єднає він не просто два береги великої річки, а два поняття, які до Є. Патона вважалися несумісними, — мостобудування і зварювання… І скільки б потім не було інших блискучих сторінок, ця заслуга Патона не забудеться ніколи”.

Справу Євгена Оскаровича Патона продовжили його учні та сини — видний конструктор зварювального устаткування Володимир Євгенович і академік Борис Євгенійович Патон, який ось уже 57 років очолює заснований батьком відомий на весь світ інститут, а з 1962 р. є і Президентом Національної академії наук України, яка сприяла створенню фонду для збору коштів на будівництво Воскресенського кафедрального собору та адміністративного центру УПЦ в столиці.

7 вересня 2007 р. Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир нагородив видатного вченого орденом святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова I ступеня.

Церковна православна газета, березень 2010 №6 (256)

Підписні індекси: українською мовою ― 96145, російською ― 96137.


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

<p>Є.О. Патон розробив і впровадив технологію автоматизованої зварки броньових корпусів танків Т-34</p>Ми мали витримати суворий і відповідальний іспит…

До 140-річчя від дня народження академіка Євгена Оскаровича Патона.



Рубрики: Публікації | Люди Божі |

2064 переглядів / Коментарів: 0

Теги: Церковна православна газета |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru