Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Інтерв’ю

4 фото

1

2

3

4


Володимир Рожок: «Церква допомогла зберегти нашу хорову культуру. Настав час допомогти Церкві»
02 June 2011 11:55

Газети називають його «господарем столичної кузні майстрів класичної сцени». Він очолює Національну музичну академію України ім. П. Чайковського, поріг якої (тоді — Київської державної консерваторії) вперше переступив ще сімнадцять років тому. Був викладачем, потім проректором, згодом покинув ці стіни, проте ненадовго, і представляв Україну як дипломат у Росії. І ось уже 7 років — ректор.

Володимир Іванович Рожок — із тих діячів музичної культури, які відомі не лише своєю віртуозною грою чи експериментальним диригуванням, а й наполегливою працею над розвитком культурної галузі в цілому. Тому не дивно, що в його списку державних нагород: орден князя Ярослава Мудрого V ступеня, орден Дружби народів, мистецька премія ім. М. Лисенка та інші. А тепер у цьому переліку ще й відзнаки за заслуги перед Церквою.

На початку травня Блаженніший Митрополит Володимир нагородив Володимира Івановича орденом святителя Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського, і подякував за співпрацю в організації і проведенні Міжнародної Пасхальної асамблеї. Цей мистецький захід є спільним проектом Української Православної Церкви та Національної музичної академії ім. П. Чайковського і вже третій рік поспіль проходить у дні Великодніх свят.

Що думає ректор головного музичного вишу країни про співпрацю з «церковниками», чи вважає потрібним відвідування храмів і як ставиться до регентів з вищою музичною освітою — читайте в інтерв’ю з Володимиром Рожком.

 

— Володимире Івановичу, насамперед хотіли б привітати Вас із високою церковною нагородою!

Тісна співпраця Національної музичної академії з Українською Православною Церквою триває трохи більше ніж три роки. А як вона починалася? Адже відомо, що вітчизняні діячі науки, культури і мистецтв з пересторогою ставляться до будь-якої взаємодії з релігійними організаціями. Намагаються чітко тримати межу: Українська Церква – сама по собі, Українська держава – сама по собі.

Тим більше це стосується Української Православної Церкви: в мистецьких колах багатьох відлякує її канонічна єдність з Московським Патріархатом. Тож, як Ви наважилися розвивати співпрацю саме з УПЦ?

—        Я завжди з великим пієтетом, повагою і відповідальністю ставився до Української Православної Церкви…

Я народився на Чернігівщині. Хрестили мене в нашій церкві в селі Хороше Озеро Ніжинського району. Там і зараз стоїть та церква…

Моя мати була солісткою церковного хору. Я тоді, ще хлопчиком, не знав, що керував хором випускник синодального училища в Петербурзі — для мене то був просто дід Хома. Йому тоді було років за 80. А хор просто фантастичний! Десь із 50 осіб. Мене вразили і на все життя запам’яталися церковні піснеспіви — оті Всенощні, особливо Пасхальні, Різдвяні... Служба на Чистий Четвер, святкові молебні, урочисті тропарі… Настільки те все на мене вплинуло, що коли я закінчив 8 класів школи, то вступив до Ніжинського училища культури і мистецтв ім. М.Заньковецької. Навчався там чотири роки і закінчив з відзнакою.

Мама мала прекрасний голос. І вона співала — це зараз я вже знаю, як професіонал — концерти Бортнянського, Березовського, виконувала соло у творах і Чайковського, і Гречанінова, і Рахманінова, і Танєєва. Я дуже вдячний телекомпанії «Глас»: нещодавно закінчилися зйомки стрічки про мою маму, фільм має вийти незабаром. Називатиметься «Рідна мати моя…».

І тому коли я став вченим, працював на різних посадах, я ніколи не шарахався зі сторони в сторону, бо Церква в нас одна. Завжди — і на Пасхальній асамблеї, і де б я не виступав, — я говорю: у нас одна Церква і один Бог. Ми, православні християни, не можемо розділяти віру, бо вона одна – православна, бере витоки з Дніпра, київських круч і тече по всьому слов’янському світу. Усі це повинні відчувати і усвідомлювати.

До того, як обійняти посаду ректора Національної музичної академії ім. П.Чайковського, я був директором Національної опери України з творчих питань, працював у Центральному комітеті партії. Зі здобуттям Україною незалежності потрапив у Міністерство культури України, де пройшов усі службові сходинки від начальника відділу театрів до керівника управління мистецтв, начальника главку та заступника міністра культури і мистецтв, і знаєте, я ніколи не займав крайніх позицій щодо Церкви, не ставився до релігії вороже чи критично. Я завжди бував у церкві. Дуже люблю бути на службі Божій, особливо коли співає чудовий хор — як хормейстрові, мені це близько.

Пам’ятаю, якраз перебував на дипломатичній роботі в Москві (три роки служив радником у Посольстві України в Росії), коли відкривали храм Христа Спасителя. У Росії, до речі, хорова культура на дуже високому рівні. І я завжди в цьому храмі був на всіх великих святах —  Пасхальних, Різдвяних… З великим задоволенням молився в цьому чудовому соборі. Тому що храм — це місце, куди людина приходить встановити зв’язок з Богом.

І співпраця з Українською Православною Церквою не обмежиться лише проведенням Асамблей. Як ректор академії, я дійшов висновку, що ми повинні відкрити регентське відділення в нашій Національній музичній академії ім. П.Чайковського. По закону ми не маємо права засновувати релігійні організації, партії, брати участь у політичній діяльності — і це правильно, бо ми повинні займатися підготовкою кадрів і їх вихованням. Але ми маємо право, і повинні, відкрити регентське відділення, де будемо готувати регентів для кафедральних соборів і Лавр. У таких соборах мають бути регенти найвищого професійного рівня.

Набиратимемо на відділення небагато — десь п’ять чоловік, але це будуть ті люди, які віддано, свідомо візьмуться до справи, знатимуть, що вони служать Богу.

Уже продумано систему відбору студентів, навчальну програму, перелік дисциплін; вирішено, хто буде викладати. Запросимо таких видатних людей Церкви, як протоієрей Олег Скнарь — блискучий богослов, прекрасний священик, Дмитро Болгарський, протодиякон. До речі, отец Димитрій вів усі три Пасхальні асамблеї, і знаєте, коли на останній асамблеї він сказав заключні слова, пов’язані з 9 Травня, з загиблими, у мене сльози з очей самі текли — тому що так може сказати лише людина, яка вірить. Не просто ходить по землі, а вірить, і хоче, щоб і інші теплотою її серця змінювалися й вірили в Того, Хто є над нами.

— Як виникла ідея саме Пасхальної асамблеї?

— Якось так само собою вийшло, усе логічно розгорталося. Я працюю на кафедрі хорового диригування, і зі студентами ми виконуємо багато церковної музики, серед якої хорові концерти Дмитра Бортнянського, Літургія Олександра Кошиця, Петра Чайковського, Миколи Леонтовича… церковні твори звеличують людину, створюють ауру безмежності істини, життя. У наш заполітизований час необхідно дати можливість кожному знайти себе, розкрити свої унікальні внутрішні здібності, прислухатись до природи, оточуючих.

Завжди все логічно вибудовується, коли людина налаштована на співпрацю, щиро віруюча, православна.

Я чудово усвідомлюю, що є християнином. З повагою ставлюся до інших конфесій, але знаю, що народжений і хрещений в православній вірі, в Українській Православній Церкві. Пам’ятаючи це, завжди буду чітко йти, тому що це — моє переконання. І пасхальна асамблея – це мій особистий внесок у справу консолідації народу.

— Наскільки Ви побачили в Церкві людей, близьких до культури, діячів такого рівня, з якими Вам хотілося б співпрацювати? Бо в наш час подекуди лунають думки, мовляв, що там ті церковники, вони тільки й уміють, що молитися…

— Ні, ні! Я знаю дуже багато людей, які досягли висот у мистецтві, науці, техніці, і вони ходять в церкву.

Взагалі, в наш складний час прискореної інформатизації, глобалізації, ми повинні мати можливість від цього всього відійти, зупинитись і подумати про вічне, про сім’ю, про здоров’я близьких. Бо нам ніколи — ми весь час зайняті, у нас мільйон різних проблем. У храмі ж, де прекрасні ікони, розписи, рушники, вражаючий спів, проповіді — все налаштовує на те, щоб людина могла замислитись, побути один на один з Господом у молитві.

— Ваші вихованці, студенти світського вишу, вчать слова та музику Літургій, написаних відомими на весь світ композиторами. Як Ви вважаєте, чи здатна духовна музика навести на шлях віри людину, яка нічого не знає про Бога?

— Так! І яскравий приклад тому – Пасхальна асамблея. Я чимало виступав у прямому ефірі на українському радіо і телебаченні, відповідав на дзвінки глядачів. Телефонували люди з Волині, Луганська, Одеси: «Ми випадково були в Києві, потрапили на ваші концерти. Настільки вражені почутим…».

У нас виступають чудові колективи, виконується прекрасна музика. А чому ми обрали час для асамблеї саме пасхальний? Бо великодні піснеспіви нагадують про світле Воскресіння Христове, дають поштовх до всього доброго, розумного, щоб відійшло усе погане. І люди це сприймають, тому з великим благоговінням відвідують наші концерти.

Пасхальна асамблея — це свято православної культури, свято високої духовності.

— Уже позаду ІІІ Пасхальна асамблея. Що змінилося за ці три роки?

— У першій Асамблеї брали участь лише хорові колективи. Потім ми з Богданом Плішом – талановитим диригентом камерного хору «Кредо», хормейстром, людиною віруючою, людиною слова, яку я дуже поважаю, — вирішили розширити грані Пасхальної асамблеї.

На другій Асамблеї вже звучала дивовижна кантата «Святий Миколай» у виконанні дитячого хору «Щедрик» і камерного хору «Кредо» в супроводі Симфонічного оркестру Національної філармонії України (диригент — Роман Кофман, народний артист України, професор). Для нас це було подією.

Тоді ж в Асамблеї взяли участь симфонічний оркестр студентів Національної музичної академії ім. П.Чайковського, камерний оркестр студентів музичної академії під керівництвом диригента Ігоря Андрієвського, Національний камерний ансамбль «Київські солісти». Також до нас приїздили гості з різних єпархій Української Православної Церкви і навіть гості з Москви - Патріарший хор Свято-Данилового монастиря, з Білорусії – хор священнослужителів Гродненської єпархії.

А цього року — симфонічний оркестр Маріїнського театру Валерія Гергієва, Національний симфонічний оркестр України, Національна заслужена академічна капела «Думка»… Хор студентів НМА виконав кантату «Іоанн Дамаскін» і «Три російські пісні» для симфонічного оркестру і хору Сергія Рахманінова. А знаменитий на весь світ оркестр Гергієва виконав П’яту симфонію П.Чайковського і П’ятнадцяту симфонію Д.Шостаковича.

Також до цьогорічної Пасхальної асамблеї ми залучили камерні вокальні ансамблі, камерні хори, серед яких хори «Пектораль», «Київ», «Хрещатик», «Паванна», ансамбль «Конкорд», «Благовість», які дуже блискуче виконують духовну й навіть сучасну музику.

Усе звучало на високому рівні. Гадаю, на наступний рік ми теж внесемо зміни в репертуар і розширимо склад учасників, щоб люди прийшли в залу й відчули себе співучасниками свята Світлого Воскресіння Христового.

— Є така думка, що православні колективи добре виконують духовні піснеспіви, а світські колективи не здатні передати енергетику цих творів, бо не є віруючими. Чи можна так говорити?

— Можна і навіть треба. У наш час написано багато Літургій. Літургія – це жанр церковної музики, яку нині пишуть тільки композитори, причому використовують сучасні засоби написання. Тому іноді доводиться говорити композиторам: «Ваша Літургія не може звучати в храмі, тому що від неї всі фрески будуть перемигуватись між собою».

Храм не для того, щоб робити карколомні експерименти, а для того, щоб людина прийшла, закрила очі й помолилась, відійшла хоча б на мить від «світу цього». А така музика, побудована на кластерах, модернових звучаннях, агресивно налаштовує душу. Тому не вся музика може виконуватись світськими колективами.

Я, як хормейстер, кажу, що духовну музику треба співати зовсім іншим звуком —  звуком, який іде з глибини душі до Бога. Ніхто не буде сприймати Літургію, виконану «по-вуличному».

— А студенти музичної академії не відмовляються співати духовні пісні?

— Співають з великим задоволенням. Навіть більше, чимало з них співають у церковних хорах, знають структуру всіх служб. У Чернігівському музичному училищі, знаю, навчаються два хлопця – сини священиків. Дуже хороші хлопці. Ми їх обов’язково візьмемо на нове відділення медієвістики - регентства.

— Бажаємо Вам і всьому колективу Національної музичної академії успіхів у вашій діяльності. Щоб усе з задуманого вдалося втілити в життя. А особливо — відкрити відділення, де навчатимуть регентів…

— Воно повинно бути. Якщо професіонал з вищою академічною освітою очолюватиме хор, буде зовсім інше звучання. Хоч би в Лаврах та в головних храмах обласних центрів єпархій. Це мають бути повнокровні хори, чоловік по 5-7 у партії — загалом 30 осіб, не менше.

Наша мета – допомогти Церкві підняти хорову культуру. Вона ж пішла з Церкви, наша унікальна хорова православна культура. Спасибі Церкві, що вона протягом століть зберегла найкращі її зразки, бо інакше зараз у нас би нічого не було. Усі ці піснеспіви, кантати, псалми, літургії, які були збережені тут, у сховищах Лаври, і потім нашими вченими, тою самою Ніною Олександрівною Герасимовою-Персидською, розкриті й викладені в книгах… Тож ми тепер маємо багатющу, багатовікову хорову культуру, за яку не соромно.   

Бесіду вела Юлія Комінко


P.S. 31 травня після закінчення 7-річного терміну перебування на посаді ректора Національної музичної академії ім. П.Чайковського трудовий колектив вишу переобрав Володимира Івановича Рожка ректором на наступний термін.   


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Володимир Рожок: «Церква допомогла зберегти нашу хорову культуру. Настав час допомогти Церкві»

Що думає ректор головного музичного вишу країни про співпрацю з «церковниками», чи вважає потрібним відвідування храмів і як ставиться до регентів з вищою музичною освітою — читайте в інтерв’ю.



Рубрики: Публікації | Інтерв’ю |

2614 переглядів / Коментарів: 0

Теги: Пасхальная Ассамблея | Володимир Рожок |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru