Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Пастир добрий
Пам'ятні березні владики Ніфонта
22 March 2011 17:25
Наталія Малімон

Минулої неділі, 20 березня, у Свято-Троїцькому храмі села Рудка-Козинська, що неподалік обласного центру, було стільки людей, скільки не буває часом і на Великдень. Приїхали  100 паломників із Луцька, 30 – з Білорусі, були з Києва та багатьох волинських сіл і містечок, які в цьому храмі молилися ще, може, у молодості. Саме цього дня 34 роки тому ще ієромонах, а нині митрополит Луцький і Волинський Ніфонт у цій сільській церквиці служив свою першу на Волині Божественну Літургію у сані священика. Та останній місяць весни в його житті пам'ятний не тільки цим.

Найстаріша, 83-річна парафіянка рудко-козинського храму Зінаїда Омелянівна Бородюк, у перерві, що видалася між довгою п'ятигодинною службою, сидить на лавочці біля церкви, трохи  щулячись від не по-весняному пронизливого холодного вітру. Проте в храмі і тісно, і душно. Коли тут служить владика Ніфонт, якого в селі пам'ятають ще молодим монахом, не протовпитися. Традиційно парафіяни приводять багато дітей, аби вони отримали благословення владики. Ось і переді мною більше трьох годин молодий ще чоловік протримав на руках двох доволі опецькуватих дітей років трьох-чотирьох, ні на хвилину не спустивши їх на підлогу, хоча чи то мама, чи теща поруч пропонували допомогу. І дітки поводилися навдивовижу тихо й спокійно. Тітка Зіна, яку на службу в церкву довозить машиною зять, каже, що коли в їхню Рудку-Козинську настоятелем храму прибув молодий ієромонах (тоді майбутній владика мав лише 29 років), то вона вже була заміжньою, ходила до церкви і добре пам'ятає роки його служіння.

– По суботах у Рудці не було хати, в якій би не ночували паломники. Аби потрапити на недільну службу до отця Ніфонта,  послухати його проповіді, люди приїжджали навіть із Москви й Уралу, – пригадує вона. Каже, що багато хто не лише духовно, як кажуть, прозрівав, а й зцілювався фізично. Їй впам'ятку найбільше випадок, коли привезли у руденський храм біснувату жінку... – Двоє чоловіків її тримали дуже міцно під руки, а третій ще й за ноги тримав. А отець Ніфонт читав над нею молитви. То вона потім, зцілившись, щонеділі на службу приїжджала!

Впам'ятку тітці Зіні й поїздка в рідне село владики Галину Волю, що у Старовижівському районі. На місцевому кладовищі руденці розговорилися з однією місцевою жінкою. Та пригадувала, що багато років тому так само цвинтарем між могилами бігало мале хлопча, Василько Солодуха.

– І тій жінці інша, вже старенька, сказала: дивись, мовляв, то бігає майбутній митрополит. А що та жінка не вірила, то старша їй пообіцяла: доживеш і побачиш, що мої слова справдяться, – пригадує Зінаїда Омелянівна.

Владику Ніфонта на Волині часто називали ще "руденським батюшкою". У Рудку-Козинську його, молодого монаха, направили для пастирського служіння після Московської духовної академії. У Луцьку він зайшов до жінки, яка прислуговувала у церкві в Рудці-Козинській.

– Найперше запитала, яку зарплату я б собі поклав. А коли я сказав, що Господь і ворону прогодує, то і я не пропаду, дуже здивувалася, – пригадував на службі владика.

Про те, як довелося молодому священику жити в похиленій старій хатині, де його "друзями" стали миші і щурі, а потім, коли будував нову церковну хату, то й у... хліві, описано у біографічній повісті "Шляхом спасіння". За 13 років, що ієромонах Ніфонт служив у Рудці-Козинській, тут було капітально відбудовано старий храм, який стоїть за селом на хуторі, проведено сюди світло і тепло, зроблено благоустрій навколишньої території, ще й на пам'ять людям залишилася "монахова дорога": раніше до Божого дому вела грунтова дорога довжиною 800 метрів, а завдяки отцю Ніфонту вона отримала тверде покриття.

Владика пригадує, що приїхавши в село, "і плакав, і боявся", бо не знав, що його чекає у цьому забутому храмі. Та вже на другу недільну його службу у старій церкві зійшлося дуже багато людей, які, жартує владика, спочатку, може, сприймали його як диво (адже ходив у чернечому одязі, в якому в ті богоборчі часи не виходили за ворота монастиря), проте його й така увага радувала. Адже найбільше радів, коли під час проповіді бачив на обличчях людей "дощ" (тобто сльози).

– Бо якщо дощ іде, то врожай буде! А сльози покаяння очищають душі.

Нині з гумором пригадує владика, як навіть старі люди, доживши до років 70-ти, не знали, як поводитися на сповіді, чи треба каятися у гріхах і що, власне, є гріхом.

– Але Бог був із нами, і ми були з Богом!

У Свято-Троїцькому храмі Рудки-Козинської владика Ніфонт благословив на служіння Господу понад 40 молодих людей, які стали монахами і монахинями, ігуменами і архімандритами, священиками і настоятелями монастирів. Треба було бачити, з якою радістю зустрічали руденці архімандрита отця Аліпія (Сапігу), котрого тут пам'ятають ще Толиком. Отець же Аліпій пригадував, як його товариш привіз у цей бідненький скромний сільський храм, і хто міг знати, що тут він вибере свою подальшу життєву долю?..

До речі це теж трапилося у березні, у 1983 році, коли отець Ніфонт уже кілька років служив у Рудці-Козинській, і слава про духовного отця з волинського села подолала кордони тодішніх радянських республік. Сам владика каже, що березень у його долі має особливе значення. Так само 20 березня, тільки 1974 року, він прийняв чернечий постриг у Троїце-Сергієвій Лаврі. 20 березня 1977 року відслужив першу літургію у чині священика на Волині. У березні ж, 30-го, 1990 року у Володимирському кафедральному соборі у Києві був звершений чин наречення, а 31-го здійснено його хіротонію у єпископа Хмельницького і Кам'янець-Подільського.

Пригадую, як розказували тоді люди, що священика з Рудки-Козинської  парафіяни на нове місце служіння Господу проводжали великим плачем і встеленою квітами дорогою. Та так судилося Богом, що владика Ніфонт повернувся на рідну Волинь, де у сані митрополита вже відкрив понад триста нових храмів…

Під час Літургії архіпастир звершив священницьку хіротонію: студента 4-го курсу ВДС диякона Павла Шматюка рукоположив на священика.


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Пам'ятні березні владики Ніфонта

На місцевому кладовищі руденці розговорилися з однією жінкою, яка пригадувала, що багато років тому так само цвинтарем між могилами бігало мале хлопча. Тій жінці інша, вже старенька, казала: дивись, мовляв, то бігає майбутній митрополит…



Рубрики: Публікації | Пастир добрий |

2211 переглядів / Коментарів: 0

Теги: храми і монастирі України | Митрополит Нифонт (Солодуха) |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru