Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » У єпархіях » Львівська
«Како воспоем песнь Господню», або Специфічний репертуар ансамблю «Канонъ»
25 November 2010 16:51

«Найцікавіше, що до давнього співу тягнеться насамперед молодь, - не літні люди, вже вибачте, - тому що в храмі молодь хоче бачити інший світ. Вони ситі естрадою, роком, джазом, і коли приходять в храм, душа хоче іншої їжі, а їй знову дають те ж саме!»

(А. Гринденко – регент хору Московської Патріархії

 «Древнерусский распев»)

 

Якось одного осіннього вечора один із моїх православних знайомих запросив послухати репетицію хору, в якому він співає. Спокусити мене на таку пісенну розвідку він спромігся лишень завдяки твердженням, що цей хор (як точніше виявилось згодом – ансамбль під назвою «Канонъ», має доволі специфічний репертуар. Йшлося про відтворення ансамблем старовинних пісенних традицій церковного співу, які я до цього чув лише у записах добре відомого багатьом російського хору монастиря Валаам або українського ансамблю «Стретенье» Ігоря Сахно. Але живе звучання, яке я сподівався почути замість цифрового запису, заінтригувало мене більше. 

Йдучи до музичної школи-інтернату імені С. Крушельницької, де ансамбль орендував приміщення, я був трішки схвильований щодо проникнення у творчий простір колективу. Думалось: хористи, мабуть, люди старшого віку, консервативні і відповідно до формату творчості більш закриті. Тому важко було уявити, як вони поставляться до моєї несподіваної і трішки дерзновенної думки зробити статейний матеріал із цього приводу.

Павло, мій знайомий і учасник колективу, зустрів мене і повів до хор-класу інтернату. Увійшовши, я вибачився за своє запізнення і разом з тим здивувався присутності людей суто мого віку. Розташувався неподалік за партою і приготувався слухати.

Репетиція, яку мені люб’язно дозволили послухати, збоку виглядала екстраординарною: п’ять хлопців і одна дівчина-регент. Анна, керівник колективу, вирізнялася сильним і приємним голосом, що не губився серед басів і тенорів інших хористів, а легко звучав у поєднанні з ними. Декілька речей, які прозвучали, мені дуже сподобались: візантійські і болгарські піснеспіви, які хор готував на запис для власного новостворюваного інтернет-сайту. Записувати збирались у Трускавці і в Стояневі, де храми мають найкращу в єпархії акустику.

Водночас, раз по раз, чуючи жарти, подекуди стримувані, а деколи й підтримувані регентом, я змінив моє враження про колектив. Він уже не здавався мені суворо-аскетичним і консервативним: переді мною були живі молоді люди, які тим не менш прагнули привнести у своє життя монастирський дух через старовинний спів. Чомусь одразу згадалося суворе твердження, особливо популярне серед регентів партесних хорів: «Чтобы петь по-знаменному, нужно жить по-знаменному». Проте, це зазвучало на фоні іншого, не менш відомого: «От юности моея многи борют мя страсти».

Я знав про це і раніше – і з власного досвіду, і завдяки спілкуванню з багатьма вірними Церкви. А тепер і остаточно укріпився в думці, що партесний спів часто не додає наснаги у боротьбі з пристрасними порухами душі, а навпаки – підсилює їх екзальтованим «козлогласієм».

А ще я, знаючи про засилля останнього у церковному репертуарі більшості храмів Руської Православної Церкви, сумно подумав про невтішне – середньовічний церковний спів тисячолітньої традиції став усього-на-всього субкультурним, квартирним, напівлегальним проявом церковної творчості. І цікавим було те, що йти проти більш сучасної і пануючої партесної течії викликалась саме молодь. Ансамбль «Канонъ» був у їх числі.

Однак, як відомо, молодь зазвичай протестує, є мінливою у вподобаннях. До того ж, для справжнього духовного життя юнацький максималізм і прагнення виділитися на фоні інших не завжди бувають корисними.

Власне, сама назва «Канонъ» є доволі претензійною і викликає багато запитань щодо ідеології творчого колективу і світогляду кожного учасника зокрема. Щоб хоч якось відчути, яким саме духом живиться досить молодий і, разом із тим, музично консервативний колектив, вирішив поспілкуватися з членами ансамблю безпосередньо, що й відбулось після репетиції.

 

- Аню, слідкуючи за тобою, бачу, що тобі як регенту потрібно уважно керувати колективом і разом із тим бути першою серед рівних друзів. Наскільки ви добре знайомі, і що вас привело до втілення такого співочого проекту як «Канонъ»?

Анна (сопрано і регент хору, студентка консерваторії): Наше знайомство з «Каноном» відбулося на початку березня 2010 року. Безумовно, тут хочеться висловити щиру подяку диякону Тарасію Андрусевичу. Адже саме завдяки йому нам вдалося зустрітися вперше. Отця Тарасія я знаю здавна, ще з того часу, коли жила і навчалася в Ужгороді. Це людина надзвичайно доброї душі, багатогранна і цікава особистість. Саме він зателефонував мені в березні, сказавши, що вокальний ансамбль «Канонъ» шукає регента.

Я тоді навчалася на ІІІ курсі диригентського і вокального факультетів Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка. Ясна річ, що я відразу зацікавилася такою пропозицією. Не відкладаючи справи надовго, ми зустрілися із старостою нашого колективу – Віктором. Як зараз пам’ятаю: стояв чудовий сонячний морозний день, ніби взимку... Ми обговорили з ним нагальні питання щодо нашої майбутньої роботи, і незабаром після того відбулася перша спільна репетиція.

Повинна зізнатися, що спочатку мені було не зовсім легко. Адже до цього, навчаючись у музичній академії, я як диригент мала справу насамперед із багатоголосною хоровою і симфонічною музикою. Саме тому музичний напрямок, обраний «Каноном», був для мене новим і мало дослідженим. Бракувало орієнтації в специфічній нотній літературі, досвіду в диригуванні творів без розміру і так далі. Єдине, що допомогло мені в цій непростій ситуації – справжнє захоплення старовинною музикою і бажання допомогти людям, які розділяють це захоплення.

- Наскільки я розумію, ті члени ансамблю, які розділяли це захоплення, були також студентами консерваторії?

Віктор (тенор і староста колективу, гід-перекладач): Насправді ансамбль «Канонъ» був зібраний хористом Свято-Георгіївського храму Геннадієм Ляшком ще в 2002 році, за сприяння голови Федерації Скаутів «Галицька Русь» Кирила Арбатова. Мета, яку ми обрали собі – відтворення практики давнього церковного співу: руської, візантійської, сербської, болгарської пісенних традицій.

До ансамблю увійшли далеко не професіонали, а початківці – хлопці без музичної освіти, члени молодіжного й архієрейського хорів. Однак після від’їзду Геннадія до Росії, колектив декілька разів міняв регентів і учасників. З початкового складу залишилось лише двоє хлопців. Із цим подекуди справді були труднощі. Завжди шукали провину в регенті, а не у своїй лінькуватості і праздності.

Олександр (бас колективу, художник-іконописець): Особливо важко нам було з жінками... Це не про тебе, Аню. (Легкий сміх присутніх). Але, якщо чесно, ми дуже вдячні всім іншим тимчасовим регентам, які замінили Геннадія і допомагали нам робити маленькі успіхи попри всі чисельні труднощі, що нам довелось пережити разом.

- Я бачу, що хор має вже досить довгу і цікаву історію. Як тобі, Аню, вдалося адаптуватися в чоловічому колективі старожилів?

Анна: Період творчої «адаптації» не тривав довго. Ми відразу взялися за часткове повторення і вивчення Божественної Літургії. Потрібно було по-новому впорядкувати увесь нотний матеріал, підвищити вокальний рівень кожного учасника ансамблю, випрацювати темброву «злитність» звучання колективу... Пройшло майже два місяці наполегливої роботи, і ми з основним складом «Канону» змогли заспівати першу після тривалої перерви Літургію. Це відбулося в невеликій капличці на кладовищі у с. Колодруби Львівської області, на свято св. Георгія Побідоносця (6 травня 2010 року).

Після того, не припиняючи вокальної роботи для вдосконалення звучання колективу, ми постійно співали Літургії у різних храмах Львівської єпархії Української Православної Церкви (смт Янів, с. Стебник, с. Славське). Навесні побували і в Бориславі, де співали Подячний Молебень у місцевому Будинку сиріт.

А ще часто їздимо до мене на батьківщину – на Закарпаття. Важливою подією була недільна ранкова Літургія в Ужгородському кафедральному соборі. Окрему подяку тут хочеться висловити настоятелю Собору протоієрею Димитрію (Сидору).

Узагалі мені хотілося б від імені «Канону» щиро подякувати всім отцям єпархії, які нас підтримували і підтримують. Це, насамперед, настоятелі храмів у с. Колодруби, у смт. Янові, у м. Трускавці та с. Стояневі – о. Василій, о. Іоанн, о. Петро, о. Богдан. Молимося, щоб Господь нагородив їх за те, що вони дозволили нам долучитися співом до Таїнства Літургії, що звершується в їхніх громадах.

 

 «Служба мусить бути містичною,

                                 направленою на молитву»

 

 - Як, до речі, сприймали давню традицію співу парафіяни і священики, які запрошували вас співати Літургію?

Віктор: Ми дуже вдячні багатьом отцям і парафіянам, як вже сказала Аня. Адже в нас завжди був острах і виникало питання - як саме напрямок, обраний нами, сприйметься і громадою, і священиком? Спочатку за підтримки отця Валерія (регента архієрейського хору) «Канонъ» співав окремі твори під час святкових Служб. Пізніше, за благословенням настоятеля Свято-Троїцької церкви (Львів) протоієрея Володимира, ми почали практикувати спів важливих розділів Літургії під час суботніх Служб. Переважно нам відкрито висловлювали подяку – як священики, так і парафіяни, які надавали нам можливість подарувати наш спів громаді.

Але, на жаль, був і випадок, коли під час однієї з перших літургійних практик нас пожурили з амвону за те, «що ми не йдемо в ногу з духом часу», і що «якісь парафіяни були незадоволені такою традицією співу».

Думаємо, що це було результатом антифонного співу з іншим партесним хором. Саме тому ми постановили в подальшому погоджуватись співати всю Літургію тільки самостійно, без перегонів на швидкість з якимось іншим присутнім хором партесної традиції.

Служба мусить бути містичною, направленою на молитву, а отже – стилістично витриманою. Вона не повинна нагадувати такий собі «концертний вінегрет» різних церковних композиторів і стилів.

Павло (бас колективу, дизайнер): Стосовно містики... Пам’ятаєте, як регент Свято-Миколаївського монастиря в Мукачеві задумливо сказала після нашої Служби: «Ой і гарно... Але не знаю, чи сприйме простий народ таку містику, чи не тиснула вона їм на голову». А потім ті ж прості люди підходили і питали, чи немає в нас своїх дисків на продаж, чим ми були приємно вражені і вперше подумали про професійні записи.

Анна: До речі, про офіційне сприйняття такого формату співу... Для нашого колективу надзвичайно важливою подією стала Архієрейська Літургія з Владикою Августином, що відбулася на свято Успіння св. Анни 7 серпня 2010 року в горах поблизу с. Славське. Це був місіонерський проект, що відбувся за сприяння організації Федерації скаутів «Галицька Русь» зокрема і згадуваного вже Віктором президента Федерації Кирила Арбатова.

У горах, де був розташований табір скаутів, відбулося справжнє торжество Православ’я: Божественна Літургія, яку високопреосвященніший Архієпископ Августин відслужив під відкритим небом. Саме тут, після цієї витриманої в давніх традиціях Літургії, «Канонъ» вперше отримав благословення Архієрея на подальшу діяльність. Це стало для нас важливою духовною підтримкою.

А потім була поїздка в с. Кічерне, чарівний куточок гірської природи Карпат. Саме тут «Канонъ» вперше співав Літургію в монастирі. Це був храм Успіння Пресвятої Богородиці. Під час Богослужіння відчувався особливий молитовний стан. Хочеться від усього серця подякувати монахам - о. Аполлосу, о. Іову та о. Іринею - за їхню доброту, сердечність і духовні поради.

Хочеться згадати ще одну поїздку на Закарпаття – у вересні 2010 року. Цього разу «Канонъ» приїхав до Мукачева, щоб заспівати Літургію в Свято-Миколаївському Мукачівському жіночому монастирі. Цей монастир є дуже древнім. Згідно з історичними джерелами, історія його існування нараховує понад 650 років. Ясна річ, що в такому монастирі старовинний спів звучить по-особливому. Ми вдячні ігумені монастиря матушці Єпістимії (Щербан) і сестрам за їхню довіру, підтримку і надзвичайно теплий прийом.

Віктор: А ще тоді ж, у Мукачеві, відбувся перший публічний виступ «Канону» поза стінами церкви. Це була участь у Першому міжрегіональному фестивалі російської народної культури, що відбувся в приміщенні Мукачівського драматичного театру. У цьому заході «Канонъ» виступив за підтримки вищезгаданої Федерації Скаутів, з якою, до речі, в нашого колективу склалися дружні стосунки.

- Аню, тобі як регенту і керівникові ансамблю – заключне слово. Яким ти бачиш розвиток колективу в майбутньому?

Анна: Мені хотілося б узагальнити все, що ми розповідали вище, і висловити своє особисте ставлення до колективу. Я вдячна Богові за нашу зустріч із «Каноном». Наша спільна робота приносить мені багато духовної радості, не кажучи вже про професійне зростання. Мені особисто дуже імпонує те, що кожен з учасників колективу є творчою особистістю. І хоча жоден із них не має професійної музичної освіти, зате всі вони в певній мірі є причетними до мистецтва.

Це і професійні художники, і дизайнери, і філологи – дуже різносторонні і цікаві люди, яких об’єднує спільна риса: любов до старовинного православного співу, до збереження традицій справжньої духовної музики. У нашому колективі панує атмосфера повної довіри і взаємодопомоги. Ми завжди раді новим людям, які мають бажання долучитися до нас.

Наразі ми хочемо дещо розширити склад колективу. Із задоволенням познайомимося з молодими хлопцями і дівчатами, котрі розділяють наші думки, і з тими, хто також прагне співати в такому стилі і в такій традиції. Тут ще слід зауважити, що ми не плануємо робити змішаний склад (це допускається хіба що в режимі репетицій для швидшого й ефективнішого вивчення нотного матеріалу). А взагалі ми плануємо створити два міні-ансамблі, чоловічий і жіночий, які співатимуть антифонно (тобто почергово) у спільній традиції.

Чекаємо також на запрошення від громад нашої та інших єпархій, щоб мати змогу помолитися разом із ними й удосконалювати наші напрацювання в давній традиції співу.

Наразі ми розширюємо репертуар: працюємо над вивченням нотного матеріалу Вечірньої служби, Полунощниці й Утрені. Творчих задумів дуже багато, серед них – створення власного веб-сайту. Сподіваємося, що Господь укріпить нас і додасть сил у цій непростій справі.

Прес-служба Львівської єпархії

 

 


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

«Како воспоем песнь Господню», або Специфічний репертуар ансамблю «Канонъ»

Якось регент Свято-Микольського монастиря в Мукачеві задумливо сказала після нашої Служби: «Ой і гарно... Але не знаю, чи сприйме простий народ таку містику, чи не тиснула вона їм на голову»…



Рубрики: Львівська | Соціальне служіння |

3174 переглядів / Коментарів: 2


Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Пойте Богу нашему, пойте!

"Воспойте Господеві песнь нову; воспойте Господеві вся земля; воспойте Господеві, благословите имя Его, благовестите день от дне спасение Его!" (Псалом 95:1,2)

ГАРНО, НЕПОВТОРНО! ...ЩАСЛИВА.

Пам'ятайме про ОЗДОРОВЧИЙ компонент співу!

 Лем варто згадати і затямити же на початках становленя той же Геннадій Ляшко їздив до дияконаДимитрія Болагрскаго у Свято-Троїцкий Іонинський монастир за партитурами - ішлося про термінову потребу відродження співу монодії при якому увага молящихся не розсіюється а зосереджується досередини єства здійснюючи лікувальний http://www.borislav.info/index.php?option=com_content&view=article&id=16... ефект молитви!

Згадайме й духівників наших котрі спонукали нас до сего своїми молитвами і проповідями: протАндрея Ткачова; свящщ Ростислава Трьохбратскаго з Путрівки Серафиміскої під Києвом; Романа Кононенка з Стебника; Іоанна Тронька з Сирця Київскаго; Олега Василенка з Хотова та сотен инших - плекаючи БЛАГОговійну псалмодію у себе на парафіях

 

Нинька одна проблема у гуртів та виконавців ай навіть у оркестрів - співают по всякых залах; філармоніях; але не трам де вони потрібні "кров з носу" - сиротинцях; клініках; геріартричних домах скорботи та притулках!!!

http://www.youtube.com/watch?v=qedN3VvJIow
http://www.youtube.com/watch?v=sBf3O845qwA

"Канонівці" ж; слава Богу; були із молитвою не лише по селах та малих селищах але й у нас у спецшколі для дітей ДЦП теж у Бориславі w.spmu.narod.ru

ТАК ТРИМАТИ! 

 

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Rss-стрічка з сайту єпархії
Попередні матеріали
Також у розділі
Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru