Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Слово пастиря



Єпископ Никодим відповів на провокаційну публікацію
09 November 2010 17:04

Останнім часом світські ЗМІ рясніють розповідями мирян на тему: «Мені не сподобалося в храмі, тому що…», сповнені гнівних висловлювань про те, як жити Церкві, як – Її служителям.

Так 4 листопада в українському тижневику «Вісник & К» був опублікований лист обуреного читача під назвою «Священик вигнав від хреста». В кінці публікації редакція газети заначила: «Хотілося б почути з цього приводу думку керуючого Володимир-Волинською та Ковельською єпархією єпископа Никодима».

Цей коментар архієрея ― відповідь не лише конкретній людині, а тій інформаційній тенденції, яка поширюється у засобах масової інформації.

«Маю надію, що ці відповіді Ви почуєте»

Шановний Петре!

Прочитавши Вашого листа, опублікованого в газеті «Вісник & К», змушений прокоментувати та дати відповіді на поставлені запитання. Маю надію, що ці відповіді Ви почуєте, попри те, що у тоні Вашого листа чується не пошук істини, а радше привід для декламації своїх поглядів.

На жаль, останнім часом спостерігаємо тенденцію публікацій подібних до Вашої. Тільки-но щось не сподобалося у храмі, відразу гнівний лист у газету, ― мовляв, мене, такого доброго, не зрозуміли злі священики. А потім ― довгий пасаж, як треба жити Церкві, як – Її служителям, «Бог один», «В Євангелії такого не написано» і т. д.

Прочитавши Вашого листа, звернув увагу на фразу, що є у ньому ключовою і визначає увесь його тон та зміст: «Я не можу сказати про себе, що є людиною глибоко віруючою, але із сім’єю ходимо до храму у великі релігійні свята, до сповіді, причастя».

Очевидно, Ви плутаєте віру та побутову релігійність. Це не одне й те саме. Ви вважаєте себе неглибоко віруючим. Скажу Вам щиро, як пастир, не для того, щоб образити, а для того, аби настановити на добрий шлях: не обманюйте себе ― Ви не віруючий. Не можна вірити неглибоко, наполовину. Або людина вірить, – глибоко і щиро, або – ні. Це як осетрина другої свіжості, – пам’ятаєте у Булгакова? Для Вас православна віра – це один із атрибутів національної культури, для віруючих – це основа життя і світогляду.

Саме цим зумовлені Ваші питання, які ставите у листі. «Верховенство» Православної віри, як ви висловились, є очевидним для кожного віруючого, воно органічно випливає з досвіду життя у Церкві, життя з Христом і у Христі. Право славити Бога, знати Його і служити Йому є істинним щастям для кожної віруючої душі.

«Я б вас теж застеріг…»

Ніякі цитати і аргументи не зможуть переконати Вас, допоки Ви не станете віруючим, чого Вам щиро бажаю. Тоді Ви не будете повчати священиків, а будете навчатись самі від істин Божественного одкровення, живучи  благодатним  життям у Христовій Церкві. Може тоді Ви зацікавитеся своєю прабатьківською вірою, її істинами і догматами. Тоді ознайомитеся з двохтисячолітньою історією християнства, відтак не будете ставити запитання на кшталт: «Чому в Святому Письмі жодного разу не згадується про канони». Знаєте, Петре, про Кримінальний кодекс у святому письмі теж нічого не сказано, втім, з огляду на об’єктивні причини, його треба дотримуватися. І Святе Письмо раджу Вам вивчати ґрунтовніше, у ньому Ви знайдете багато чого цікавого для себе.

«Вірую… в Єдину Святу Соборну і Апостольську Церкву», ― стверджують християни, сповідуючи «верховенство» (за Вашим терміном) правої віри над усіма іншими релігійними шляхами. Тому, що «Один Господь, одна віра, одне хрещення» (Єф. 4:5). Ви не розділяєте цієї віри, отже Ви не в Церкві, не є Її членом, відтак не можете прищепити цю віру похресникові і поручитися за нього перед Богом.

Саме тому, коли б я звершував Таїнство Хрещення, я б вас теж застеріг приступати до цієї величної Тайни в якості восприємника. Бо те, що Ви двічі обізвали «обрядом» для віруючих людей є найвеличнішим Таїнством, в якому людина народжується від води і Духа, стає наслідником Царства, «співгромадянином святим і своїм Богові» (Єф. 2:19).

Важлива місія, яку може виконати тільки глибоко віруюча людина

Це ― Таїнство входження в Церкву ― «рід обраний, царственне священство, народ святий» (1 Пет. 2:9). Велич цієї події вимагає незмірної відповідальності від людини, що приступає до купелі, адже Хрещення це «не обмивання тілесної нечистоти, а обіцяння Богові доброї совісті» (1 Пет. 3:21). У наш час, коли здебільшого хрестять немовлят, уся ця відповідальність лягає на хрещених батьків. Саме вони поручаються перед Богом і Церквою, що похресник виросте віруючою, церковною людиною. Вони виголошують страшні клятви відречення від сатани, дають обітниці вірності Христу, сповідують віру Церкви.

Як бачите, Петре, це дуже важлива місія, яку може виконати тільки глибоко віруюча  людина.  Інакше – буде профанація Таїнства і блюзнірство. На жаль, іноді ми  спостерігаємо подібні речі. Коли невіруючі батьки хрестять дитину «щоб не хворіла», а куми взагалі не розуміють, що відбувається, і чекають, коли б скоріше почалося застілля.

Проте, згідно церковних канонів не можна хрестити дитину, якщо її батьки невіруючі, нецерковні. Тільки наявність віруючих хресних батьків і обіцянка виховувати дитину у християнському дусі уможливлюють це Таїнство.

«Відкрию Вам, брате Петре, одну істину»

Дозволю собі прокоментувати ще одне місце з Вашого листа. «Московські священики виступають безкомпромісними суддями до інших віруючих ― просто їх не визнають», ― гнівно виголошуєте Ви.

Відкрию Вам, брате Петре, одну істину ― релігійну організацію УПЦ КП, не визнають Церквою не тільки «московські священики», але й грецькі, африканські, арабські, грузинські, сербські, болгарські, румунські, польські, американські, японські, австралійські. Все світове Православ’я трагічно переживаєцерковний розкол в Україні, бо ж поза Христовою Церквою перебувають мільйони наших братів. До цього можна по-різному ставитися, але це ― об’єктивна реальність. Ми щодня молимося Господу, щоб Він уврачував розділення і розколи в Церкві. Вірю, що так і станеться, бо наш боголюбивий народ достойний мати єдину Церкву.

«Якщо можу бути чимось корисний для Вас як пастир ― завжди відкритий для спілкування, краще особистого, а не через пресу»

Мене, як пастиря втішає, що Ви з сім’єю ходите у храм на Сповідь і Причастя (до речі, саме так, з великої літери пишуть ці слова християни), маєте живий інтерес до Церкви. Сподіваюся, що зерна віри проростуть у вашій душі, моліться Господу, і Він приведе вас до істини.

Від душі бажаю Вам, шановний брате Петре, глибше пізнавати Вчення та Традицію Церкви, там ви знайдете багато відповідей на свої запитання. Також моліться за маленьку Іванку, допомагаючи у її духовному зростанні, хоча  формально Ви й не записані в куми. Може так Господь все і управив, аби сколихнути Вашу душу?

Якщо можу бути чимось корисний для Вас як пастир ― завжди відкритий для спілкування, краще особистого, а не через пресу.

Буду молитися за Вас.

Миру Вашій душі і Божого благословення!

† Никодим

Єпископ Володимир-Волинський і Ковельський

 

 


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Єпископ Никодим відповів на провокаційну публікацію

Цей коментар архієрея ― відповідь не лише конкретній людині, а тій інформаційній тенденції, яка поширюється у світських ЗМІ.



Рубрики: Публікації | Слово пастиря |

2949 переглядів / Коментарів: 13

Теги: Церква у світських ЗМІ |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Гарна стаття! На жаль, рідко

Гарна стаття!

На жаль, рідко такі глибокі думки з покликаннями на Біблію можна почути у проповідях єпископа Никодима. 

Восхищаюсь мудростью,

Восхищаюсь мудростью, терпением и добротой Владыки Никодима....Его ответ заставляет задуматься....а ведь правда - среднестатистический верующий, -практически вообще неверующий....но со своими запросами и требованиями.ИСТОРИЮ  СВОЕЙ РЕЛИГИИ  не худо было бы хоть почитать, прежде чем полемизировать......

куди прямуємо?

Приємно здивований, що Владика Никодим віднайшов час і можливість дати обґрунтовану відповідь, не тільки на запитання від мирянина, але й зробити це перед обличчям популярної газети, оскільки зазвичай (відвертої дискусії) високі ієрархи в силу зайнятості і цілеспрямованості такого роду діяльності, уникають. За це йому честь і хвала. Турбує інша тенденція – сучасні українські мас-медіа, які все частіше полюблять «обсмоктувати» тему міжрелігійних суперечок, а також займатися темним піаром християнських конфесій. Звичайно тема розколу на Волині, на заході України вцілому – болюча. Питання у тому, чи слід поважній у такому традиційно християнському регіоні газеті «Вісник» скочуватись на вкрай непристойні ліберальні позиції і публікувати провокації по відношенню до найбільш чисельної конфесії УПЦ (та й інших деномінацій), адже кількості читачів у перспективі це не прибавить, і чи вирішить такого роду переписка будь-що, допоможе змінити погляди тим, хто лише «шукає приводу»? Залишається надіятись на Господа. Сам переглядаю часопис, і більш як упевнений, без такого роду провокацій, видання набагато приємніше, мені, як християнину, тримати у руках. Гадаю, що постає насущним питання про випрацювання офіційної доктрини Православної Церкви по відношенню до засобів масової комунікації, де б у практичному ключі міг би бути випрацюваний «Моральній кодекс християнського журналіста», не з метою «удушення свободи слова» чи «направлення його у правильне русло», а щоб стати дороговказом для пишучої братії, куди рухатись і де краще втілювати свої щирі таланти і устремління. Адже як і у Церкви так і у журналістики – одна спільна мета, змінити це суспільство на краще. Одне лиш можна констатувати з вірогідністю… Церкві сьогодні це вдається зробити набагато краще.

 

Дйсно по батьківськи 

Дйсно по батьківськи  відповів Владика Никодим, як істинний пастир,  що переживає за кожну вівцю Христову. Мені чомусь відразу на память прийшов Святитель Кипріан  Карфагенський і його нелегке життя з його паствою.

Ми часто забуваємо хто ми є! Ми зовсім рідко заглядаємо в своє серце, а ще рідше бесідуємо із собою. Ми не можемо змиритися з тим, що щось не по-нашому.... Ми  поводимося як фарисеї , але не маємо їхньої мудрості.  Мені цікаво в цій ситуації лиш одне: чому пан Петро не почав проводити дослідження його проблеми, вивчати ті питання, які виникли  і не звернувся до богословів, а він звернувся у пресу. Це що - рівень віри, знань про віру? Щоб когось повчати в чомусь, потріно мати віповідний рівень і хоча б моральне право на це.  Церква не політика, гратися із найсокровеннішим -  не можна, це поганно закінчується для гравців.

І чомусь ця вся ситуація нагадала мені Іуду, який був віруючим і мав змогу приторкнутися до святості, пізнати Істину, але - ні. Він вибрав фарисеїв, він проміняв своє спасіння і свій шанс,  і все через гордість. 

Але Бог завжди дає людині шанс, потрібно його уміти і  встигнут розгледіти.....! Чого я і бажаю.....

 

  "але як справжньому

 

"але як справжньому громадянину України хотілося б, щоб у нас була Єдина Помісна Українська Православна Церква"

Не ватро буду націоналістом у Церковних питаннях!!! 

 

 

благоговію перед мудрістю єпископа

 Благоговію перед молодістю та  мудрістю єпископа.Перечитую ще і ще цю публікацію і радісно стає на душі від думки про те, яка ж то велична ЦЕРКВА ХРИСТОВА і її пастирі.

"Овцы, не пасите своих

"Овцы, не пасите своих пастырей" (Свт. Григорий Богослов)

 Не розумію в чому

 Не розумію в чому провокаційність публікації на яку відповів владика. Ніякої провокації. Людина запитала, причому дововлі щиро. Саме запитання - результат трагедії, а не провокації чи випадковості. Так можна дійти і до того, що написати "Бог відповів на провокаційні слова Іова"

!!!

 "И, став Павел среди ареопага, сказал: Афиняне! По всему вижу я, что вы как бы особенно набожны. 
Ибо, проходя и осматривая ваши святыни, я нашёл и жертвенник, на котором написано: «неведомому Богу». Сего то, Которого вы, не зная, чтите, я проповедую вам". ( Деяния. 17, 18, 22-23).
 

Брате Петре, але в наступному

Брате Петре, але в наступному реченні владика Никодим зазначив: "сподіваюся, що зерна віри проростуть у вашій душі, моліться Господу, і Він приведе вас до істини".

Слава Богу, що Ви маєте живий інтерес до Церкви, намагаєтеся достойно і відповідально виконувати прийняті на себе обов’язки - про це свідчать ваші роздуми у листі. Це характеризує Вас, як людину, яка працює над собою, прагне змінюватися на краще, тому від усієї душі бажаю Вам Божої допомоги у вашому духовному зростанні! Молитимусь, аби Господь наставив Вас на шлях істинний!

???

Мені, лучанину, було ще задано питання, який храм в Луцьку відвідую. Відповів, що є прихожанином Свято-Троїцького собору. Ось тоді й почув від священика, що не можу бути хресним батьком, адже не зможу займатися духовним вихованням похресниці, бо відвідую не Українську Православну Церкву, а церкву Київського Патріархату.
Я не можу сказати про себе, що є людиною глибоко віруючою, але із сім’єю ходимо до храму у великі релігійні свята, до сповіді, причастя. Принаймні, намагаюся дотримуватися заповідей Божих. Я не ярий прихожанин Київського Патріархату, але як справжньому громадянину України хотілося б, щоб у нас була Єдина Помісна Українська Православна Церква. Про це я сказав священику.
І почув від нього, що зможу хрестити дитину, якщо відречуся від церкви, в яку ходжу. Як я міг відректися від храму, який облюбувала моя сім’я?

Петро СОБУЦЬКИЙ,
Волинська область

 

Мене, як пастиря втішає, що Ви з сім’єю ходите у храм на Сповідь і Причастя...

† Никодим

Єпископ Володимир-Волинський і Ковельський

Благодарю владыку Никодима за

Благодарю владыку Никодима за его мудрость и доброту. Совсем непросто архиерею найти время, чтобы вот так основательно ответить на подобные  вопросы. 

Надеюсь, что в словах епископа многие найдут ответы на свои вопросы! 

"Верую, Господи, помоги моему неверию!"

+++

+++

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru