Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Люди Божі



Життя як епоха: у чому секрет 100-ліття?
15 March 2011 11:46
Лариса Кононученко

Доля інокині Магдалини з монастиря на честь Афонської ікони  Божої  Матері, що поблизу с. Чопович Малинського району, здавалося, не пророкувала їй стати довгожителькою. Роки розкуркулення та заслання, голодні будні в сирих і холодних землянках на Уралі зазвичай не додають здоров’я  і довголіття. А вона й сьогодні чудово пам’ятає своє життя від найпершої картинки – початку Першої світової війни до дня свого ювілею, коли її вітали квітами  та подарунками діти, онуки та правнук. У чому ж секрет довголіття при гарній пам’яті? Чи не час, коли триває Великий піст замислитися, як християнські чесноти зміцнюють душу і тіло?

Народилася черниця Магдалина (в миру Марія Мороз) в Малому Кучереві Чернівецької області, яка тоді належала Австро-Угорщині. Тато Дмитро 11 років служив у війську. Їздив до Канади на заробітки.

Їй було три роки, коли вона, йдучи з мамою за ручку, почула, як задзвонили дзвони відразу в усіх трьох церквах села. Назустріч ішла жінка.

– Що сталося? – запитала Ганна, мати маленької Марії, у своєї односельчанки.

– Війна розпочалася… – тихо і сумно відповіла жінка.

Тоді прийшли на ці землі румуни.

Марія була одна в сім’ї. Рід був небідний, адже мали п’ять гектарів землі. А  тому батькові дуже хотілося віддати єдину доньку за неабиякого парубка. З 17 років аж до 22 він вибирав Марії достойного нареченого. Вийшовши заміж за Дмитра, вона переїхала жити до Васловиці – районного центру, звідки родом відомий співак Микола Гнатюк та перший з українців митрополит Євгеній (Гакман). Здавалося б, тільки жити. Уже й синок народився – первісток Федір. Та в 1940 році чоловік вступає в націоналістичну організацію, за що його арештовують і висилають на Урал, де йому довелося відбути в неволі десять літ. Не оминула  заслання й доля Марії. Їхню родину розкуркулили і вислали на той же Урал.

– Яка ж та влада советська була… – хитає головою довгожителька. – Дране, рване, голе і голодне, яке не хотіло робити… А в тих, хто господарював та нажив добро,  позабирали все та ще й вислали. Уночі, пам’ятаю, нас забирали: без шматка хліба з маленькими дітками на руках. З п’яти сіл за одну ніч навантажили п’ять ешелонів люду. А коли привезли на Урал, не було де жити, бо ж хат було мало. Пригадую, як спали люди  на голих дошках, мов снопи. Багатьом доводилося копати землянки. Працювали в лісі: військовополонені різали дерева, а ми, жінки, обрубували сучки та палили. Так  важким трудом розпочиналася розчистка територій та будівництво заводів на Уралі.

Відбувши свій термін ув’язнення, до Марії повернувся її чоловік, і ще шість років жили вони разом далеко від рідної України. А потім тяжко захворіла мати Марії і вона поїхала провідати неньку. А коли повернулася, чоловік уже помер. Ось так більш як піввіку жінка прожила вдовою.

Вийшовши на пенсію, повернулася в Чернівці, де проживала разом із донькою. Доглядала двох онуків - Ігоря та Романа.

***

– Ви все життя були глибоко віруючою людиною? – запитую в черниці.

– Так, моя бабуся Пелагея дуже богомільна жінка була: чашку води не вип’є, якщо не перехрестить, вона і нас привчала до віри святої. Я, мабуть, сто разів перечитала Псалтир. Щоправда, в молодості я не думала про чернецтво.

– А коли ви прийняли постриг?

– Декілька років тому.

Коли ми спілкувалися з матушкою Магдалиною в день її ювілею, до келії завітали її онуки та правнук. Саме її онукові, отцю Роману – благочинному Київських лікарняних церков, настоятелю храму на честь Першосвятителя  Михаїла  наша поліська земля завдячує відродженню чоловічого монастиря на честь Казанської ікони  Божої Матері в «Кип’ячому» та заснуванню  жіночого монастиря на честь Афонської ікони Матері Божої , що також неподалік святого джерела. Другий онук, Ігор, допомагає братові у святій справі повернення людей до християнських цінностей та спасіння.  А правнук Яков служить паламарем у столичному храмі.

– Що допомогло вашій бабусі, матушці Магдалині, незважаючи на важкі життєві випробування, дожити до століття ? – запитую в отця Романа.

– Бабуся молилася все життя. Вона навчилася терпіти і змирятися в найтяжчих  життєвих ситуаціях, ніколи не впадати у відчай. Оптимізм і віра не дозволяють  вмикатися  механізмам передчасного старіння.

Ми прощалися з довгожителькою: благословляючи, старенька смиренним поглядом проводжала гостей. Її віра дарує їй спокій і мир, який ніколи не розкрає житейська метушня і суєта, котра панує за межами святої обителі.


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Життя як епоха: у чому секрет 100-ліття?

Доля інокині Магдалини з монастиря на честь Афонської ікони  Божої  Матері,   здавалося, не пророкувала їй стати довгожителькою. Роки розкуркулення та заслання, голодні будні в сирих і холодних землянках на Уралі зазвичай не додають літ...



Рубрики: Публікації | Люди Божі |

2033 переглядів / Коментарів: 0

Теги: храми і монастирі України |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru