Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Слово пастиря


Спас Нерукотворний


Який Спас святкуємо?
29 August 2013 11:39
Епископ Филарет (Зверев)

За православним календарем 29 серпня ― перенесення із Едесси до Константинополя Нерукотворного Образа (Убруса) Господа Іісуса Христа (944). Божественний Лик Спасителя, який відпечатався на полотні (убрусі), є одним із найбільш поширених образів у слов’янській іконописній традиції. Саме цю ікону вишивали на бойових стягах війська, яке йшло в похід; заходячи в храм, віруючі люди разом з іншими молитвами читають тропар Нерукотворному Образу Спасителя, що свідчить про особливе вшанування святині.

За народною традицією 29 серпня ― це вже «третій» Спас. «Перший», він же «медовий» або «маковий», припадає на 14 серпня ― свято Походження (знесення) чесних древ Животворящого Хреста Господнього; «другим», або «яблучним» Спасом, зветься свято Преображення Господа нашого Іісуса Христа. І власне день пам’яті Нерукотворного Образа Спасителя у народі називають ще Спас «на полотні», «хлібний» або «горіховий».

Із запитанням: «Який Спас святкуємо?» ми звернулися до єпископа Новокаховського і Генічеського Філарета (Звєрєва), голови Літургіко-богослужбової комісії при Священному Синоді УПЦ.

«Поява епітетів відразу усуває Самого Спасителя зі свята, натомість поставляючи на Його місце то яблука, то мед, а то горіхи»

Ще на початку моєї свідомої церковності наявність «різних Спасів» викликала у мене спротив. Спас — Один, відтак коли говорили про «різні», було сумно. Ба навіть більше: «яблучний», «медовий» і «горіховий» виявляються якимись «несправжніми». І більше того: такі епітети до Творця світу якось не пасують, коли то «медовий», а то «горіховий».

І зараз, коли я вже не такий молодий у Церкві, мені ще більш страшно і неприємно, коли навіть церковні люди намагаються говорити про «різні» Спаси.

Спас — Один і Єдиний. І ми маємо чітко уявляти собі, що іменування свята Преображення просто «Спас» зрозуміле і вірне, бо ж святкування на честь Спасителя. А от поява епітетів відразу усуває Самого Спасителя зі свята, натомість поставляючи на Його місце то яблука, то мед, а то горіхи.

Говорити так — хулити Бога. Я не боюся бути настільки категоричним, бо ж так воно і є.

Освячення будь-чого, коли воно й відбувається, лише і виключно приурочене до свята, але зі святом власне зв’язку органічного не має. Виключення — вода на Водохреща. Отже, коли говоримо про «такий» чи «інший» вид свята, усуваємо Самого Спаса.

Святам на честь Пресвятої Богородиці більше «поталанило» із народними назвами: всі називаються «Пречиста», тільки нумеруються: Перша, Друга, Третя. Хоча й тут фактично свідчимо, що є не одна Пречиста...

Немає «різних» Спасів. Немає «різних» Пречистих.

Усвідомлюючи це, варто активно нагадувати про це нашій пастві. Бо ж «народні звичаї» часто виявляються малохристиянськими, а ми, в гонитві за «народністю», можемо потрапити в полон звичаїв і обрядів, утративши власне Святого Господа, заради Якого все це існує.

А «народ» — церковнослов’янською «язик». Отже, звичаї «народні» часто є саме «язичницькими». Останні підтримувати і підживлювати слововживанням «Яблучний Спас» тощо — НЕ ВАРТО.

Підготувала Ірина Яковчук


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Спас НерукотворнийЯкий Спас святкуємо?

За народною традицією 29 серпня ― «третій» Спас.

Чи припустимо називати церковні свята Господа нашого Іісуса Христа порядковими номерами та епітетами?



Рубрики: Публікації | Слово пастиря |

3105 переглядів / Коментарів: 2

Теги: церковные праздники | Епископ Филарет (Зверев) |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Немножко высшего богословия.

Немножко высшего богословия. Это для просветления и возрастания взрослой, суровой религиозности никогда не помешает… «Скучает душа моя по Тебе Господи, и слезно ищет Тебя! Где Ты Господи?!» - старец Силуан Афонский… Люди празднуют 1й, 2й, 3й спасы, меды, яблоки разного рода апокрифические убрусы по номерам, потому, что не видят Великого и Живого Спаса. И виноваты не сколько люди, сколько и Сам Бог! Скрывшийся, не появляющийся, не показывающийся… Я помню, как в перестроечные 90е, годы паводка великого вер, рождения новых многочисленных сект, я наблюдал такую идиллическую сценку: в пасхальные дни по городу ходили молодые люди, видимо харизматы, или, как они говорили: мы принадлежим к «Церкви полного Евангелия» и радостно восторженно выкрикивали: «Иисус жив! Иисус живой!» «Скоро в Кременчуге все люди будут ходить по улицам и говорить о Христе!» Я встревожился такому широкому и безоглядному оптимизму! Мои тревоги были небезосновательны. И вот почему… Мне это напомнило уже знакомые советские лозунги периода мертвеющего Брежневского застоя: «Ленин жив, Ленин жив, Ленин будет жить!!!» или «Будущее принадлежит коммунизму!» Кому, какому сумасбродному уму придет в голову, например, сегодня, и кричать на улицах «Янукович жив! Путин жив!!!» Это всем известно и очевидно. Как дважды два. Человек живой, он появляется на экранах телевизоров, в интернете, в газетах, это само собою разумеющееся. Януковича можно увидеть, встретить, даже пожать руку… Но, где можно встретить живого Иисуса? Вот задача?! Неужели Он в полном могуществе не может явиться современным людям? Может он связан, какой то, секретной обязанностью с Отцом Небесным? И что, и кто ему запрещает? Ответ напрашивается однозначен – никто и ничто Ему не воспрещает явиться вновь! Тайком, сокровенно-прикровенно Он являлся Серафиму Саровскому, Старцу Силуану, падре Пиа Стигмоточивому… Хотя в Евангелии Иисус недвусмысленно предупреждал: тайком в потаенных комнатах Он являться никому не будет. Но, в чем же тогда дело? Увы, как мы ни кричим, «Христос воскрес!» а Иисус остается исключительно в мире икон, писаний, идей, лозунгов, учений. Словом, в мире нашей человеческой религиозной ментальности. Но, ежели идея мертва, человека уже нет, а его стремятся поднять на щит, лозунг, реанимировать воскресить, то прибегают к таким вот крикливо-заклинательным акциям. Но, реальность очень жестока! Сами христиане, прямо исповедующие Христа, разуверились и как следствие многие не живут по Христу. Вот, основной винт мертвости учения! Еще в свое время аскет Махатма Ганди говорил: «Я, ненавижу христиан за то, что они в большинстве своем проповедуют Христа, но не живут по его учению. Тревожный настораживающий симптом - значит, они не верят в него…» От этой печки и надо начинать танцевать. Всем очевидно, идея христианства сегодня лежит в плоскости исключительно религиозного фольклора, праздников, обрядов украшающих и сопровождающих нашу жизнь и не более… Мака, медков, яблочек, убрусов…

В народі йдеться за просту

В народі йдеться за просту послідовність свят. Спаси Боже!

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru