Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Новини порталу
VII ФестЗМІ православних: Яким він був? Ремарки "на полях" та враження
09 June 2013 14:35

Про перебіг подій сьомого Фестивалю ЗМІ православних повідомлялося на сайтах «Православіє в Україні» та ФестЗМІ. Хочеться тільки підвести риску під уже сказаним. Тож, яким видався Львівський медійний форум?

 ***

Урочисте відкриття VII Фестивалю ЗМІ православних відбулося після, вже традиційного, молебню на початок доброї справи – і першим учасників форуму привітав Предстоятель Української Православної Церкви. Вітальну адресу від Блаженнішого Митрополита Володимира зачитав Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський Антоній.

«Цьогорічний форум проходить у Львові, місті, де у ХVІ столітті працював і спочив наш першодрукар диякон Іван Федоров, який видав «Апостол», «Псалтир», «Буквар» і Острозьку Біблію  – першу повну друковану Біблію церковнослов’янською мовою.

Сьогодні нікого не здивуєш друкованою книгою, але за нашого життя виникло радіомовлення, телебачення, інтернет, мобільні телефони і комп’ютери. Усі ці засоби розповсюджування інформації та спілкування між людьми є полем та знаряддям для проповіді Євангелія Воскресіння», – зокрема йшлося у вітанні Предстоятеля.

До речі, і в день закриття ФестЗМІ медійників знову вітав Блаженніший Владика – цього разу особисто, в телефонному режимі.

Атмосфера впродовж усього фестивалю була такою, що налаштовувала всіх на плідну працю та взаємодію. З доповіді Керуючого справами Української Православної Церкви почалась робоча частина форуму. Владика закликав усіх журналістів зосередити свою увагу на висвітленні ювілеїв, які цього року святкує Церква, при цьому розповідати про духовні традиції та сучасний стан Церкви.

Зокрема, у цьому році святкуємо 1025 років з моменту Хрещення Київської  Русі святим рівноапостольним князем Володимиром. І сам митрополит Антоній показав гарний приклад, як можна, зазирнувши у минуле, говорити про актуальне.

«Я нагадаю, що почалося князювання Володимира якраз із відновлення найстрашнішого язичницького звичаю, щорічних людських жертв, які вибирались за жеребом. Це щось неймовірно жорстоке, як у фільмі «Апокаліпсис», де на початку фільму зображенні людські жертви у інків, які там мали місце напередодні відкриття Америки Колумбом. Але у імперії інків жертви, які мали умилистовити язичницьких богів вибиралися серед війскополонених. А от у часи язичницької реакції перших років князювання Володимира жереб міг пасти на кожну звичайну людину, на кожну сім’ю. Мені здається, що ми знову переживаємо такі часи. Тільки сьогодні язичництво не ставить дерев’яних ідолів, перед якими має бути принесена жертва. Сьогодні пропонується зробити божка із самої людини. І цьому новітньому ідолові принести в жертву свій час, свій розум, свої сили. Головне забути при цьому істинного Бога».     

Ще однією болючою темою сучасності є нападки на Церкву та її служителів з боку світських ЗМІ. Як же реагувати на це православним журналістам?

«Поки людина жива, то про неї будуть різні думки. Майже всіх святих засуджували, про кожного були пересуди, – зазначив Керуючий справами УПЦ. – Усіх звичайних християн, звичайних священиків та єпископів тим більше засуджуватимуть. Мірятимуть гріхи на вагах, пред’являтимуть хартії, списані переліками помилок, а то і просто брехатимуть.

Для живої людини це дуже неприємно, але сенсом нашої діяльності не може бути боротьба з брехнею. Потрібно завжди не боротися проти зла, а змагатися за добро.

Згадайте апостола Павла, який про себе каже: я вдень і вночі благовіствую,  вдень і вночі молюся, вдень і вночі протистою дияволові. Але ніколи він не сказав – вдень і вночі я борюся із світом, вдень і вночі я в піар-спарінгу за свій авторитет і репутацію, вдень і вночі я критикую і засуджую.

Примножуйте територію добра в Церкві та у світі. Деякі розуміють заклик не боротися із злом так, що треба взагалі нічого не робити. Ні, треба як апостол Павло – не знати спокою в утвердженні Добра та Істини, Краси і Любові. І тоді в нас буде попереду не лише вічність Царства Небесного, а і майбутнє нашої земної Батьківщини».

***

Тон для подальшої роботи задано, отже, саме час перейти до практики. Ворогів, якщо вони є, краще знати в обличчя. А попереджений, значить озброєний.

Ведучий майстер-класу «Хто стоїть за спрямованим знищенням репутації УПЦ в інтернеті?» Борис Тизенгаузен, інтернет-маркетолог, експерт у галузі управління репутацією, сертифікований спеціаліст Google AdWords в Україні, поділився власними дослідженнями:

«Мы проанализировали более 50 сайтов Украины, в основном это были новостные сайты с наибольшим охватом. Собрали некий такой индекс негатива, - заметил Борис. – Суть исследований проста: мы собираем полное количество упоминаний об УПЦ на сайте, а затем собираем количество негативных упоминаний на этом сайте. Этот индекс показывает, в какую сторону смотрит редакция этого сайта.

Результаты удивили даже меня. Из 15 сайтов, наиболее часто распространяющих негатив об УПЦ, имеют всего три источника. Первый источник – это медиа-холдинг «1+1 медиа» Игоря Коломойского. Второй источник – это так называемые сайты «желтой прессы» - сайты, специально созданные для распространения негатива не только об Украинской Православной Церкви, но и обо всех известных персонах,  правительстве и т.д. И третий источник – это сайты, финансируемые грантами западных институтов, на 90% - американских».

І от минулого тижня на телеканалі «1+1» знову поливали брудом Православну Церкву. Тільки-но говорили про це на фестивалі…

«Наверняка, многие из вас знают или слышали о программе «Гроши». Эта программа регулярно пытается что-то накопать про служителей Церкви, - продолжил Борис Тизенгаузен. – Иногда были сюжеты, до смешного «высосанные из пальца»: кто-то приехал на какой-то машине –  и вот, собственно, весь сюжет. Программа принадлежит каналу «1+1» медиа-холдинга Игоря Коломойского. Так вот, журналист данного канала Михаил Ткач недавно получил премию за расследование против УПЦ и конкретно против митрополита Павла (Лебедя). А премию выдавало Американское Посольство в Украине совместно с главным редактором «Украинской правды».

«Рейтинги дорожчі за правду», як написав на своїй сторінці у Фейсбуці днями Борис Тизенгаузен. Кому це потрібно – більш-менш зрозуміло. А от навіщо?

«С целью раскачать «лодку» - государственную, правительственную, существующей власти, начинается атака по нескольким направлениям. На российском примере мы это видим прекрасно: «коррумпированные чиновники», «все плохо в армии», «в Церкви тоже все плохо». И каким тогда может быть государство, создавшее все это?..»

***

Не хотілося б, щоб склалося враження, ніби православні журналісти протиставляють себе світським, які, мовляв, нічого не розуміють у релігійних питаннях і тільки те й роблять, що вводять в оману глядача. Насправді, ми співпрацюємо з професійними провідними телеканалами, більше того, вчимося в них. Доказом цього стало те, що почесним гостем нашого форуму став головний редактор ТК «Інтер» Антон Нікітін.

Не новина, що «найгарячішими» є новини про щось приватне. Особисті sms народних депутатів під час робочого засідання, наприклад, стають приводом для сенсацій. Що про це думає головний редактор популярного телеканалу?

«В основе новостей должны быть социально значимые вещи – те, которые влияют на повестку дня либо влекут за собой какие-то юридические и фактические последствия, меняющие ход и характер общественных отношений, либо просто крайне любопытные. Но это любопытство не должно вторгаться на чужую территорию. А все остальное должно быть каким-то образом значимым. Или в силу повышенного интереса, как например футбольный матч, в силу вовлеченности большого количества людей. А sms-ка чья-то… Можно людей приучить к тому, что это действительно важно. Это же все вырабатывается. Влияет человеческий фактор», - заметил Антон Никитин.    

Тож, дивлячись новини, слухаючи радіо, варто звертати увагу на те, що нам пропонують. Як казав один філософ, «слова Павла про Петра говорять нам більше про Павла, чим про Петра». І можливо, якщо хтось намагається прищепити нам смак до негативного, то краще взагалі відмовитись від такого джерела інформації?

До речі, нещодавно, 6 червня, ми одночасно святкували День журналіста і день народження золотого пера руської літератури, літературного пророка своєї епохи Олександра Сергійовича Пушкіна. Так от хочеться його словами звернутися до тих, хто стоїть за усіма тими сумнозвісними сюжетами:

О чем шумите вы, народные витии?
Зачем анафемой грозите вы России?
Что возмутило вас? волнения Литвы?
Оставьте: это спор славян между собою,
Домашний, старый спор, уж взвешенный судьбою,
Вопрос, которого не разрешите вы
 

Слов’ян постійно намагаються розділити: на москалів – галичан, схід – захід. А між іншим, Фестиваль ЗМІ православних руйнує ці стереотипи – позаминулого року він проходив у південному Криму, минулого року – на східному Донбасі, цього року – на західній Галичині.

То яка вона – Галичина? Розповів керуючий Львівською та Галицькою єпархією єпископ Філарет: «Львівщина особлива, тут дуже приємно нести свій послух, працювати, спілкуватися з різними людьми, тому що ти відчуваєш певний культурний досвід і певну інтелігентність людей, з якою тебе зустрічають на вулицях, у кафе, трамваях. Дуже приємно, коли ідеш по вулиці, а назустріч іде людина і вітається «Христос воскрес!» чи «Слава Іісусу Христу!», чи «Слава Богу!». І звичайно, світські люди або священики з інших держав дивуються, тому що в жодному місті не можна почути отак на вулиці  таких привітань, які надихають на духовне життя, нагадують, що головним  завданням в житті людини є Господь, Який є завжди поруч із нами – навіть у простих вітаннях «Слава Іісусу Христу!» - «Слава навіки!». 

До слів про православну Галичину. Сьогодні тут діє 70 парафій, 2 монастирі – причому жіночий монастир розміщується (де б ви думали?) у квартирі, а чоловічий – у Карпатах, на висоті – приблизно 1 км над рівнем моря.

Цікаво, що Галичина має і свою мову – «давню галицьку». Невже така є? Як розповів єпископ Філарет, галицька мова – це класична старослов’янська мова, і сьогодні її можна почути в більшості львівських храмів. До речі, учасникам фестивалю пощастило її почути на власні вуха.

***

Відомо, що вже давно на українських теренах йде мова про важливість випуску богослужбового Євангелія сучасною мовою (не галицькою – українською). І на ФестЗМІ прозвучала радісна новина, яку на форум привіз його незмінний учасник Секретар Предстоятеля архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр. Спеціально до 1025-річчя Хрещення Русі побачить світ Євангеліє українською мовою.

«Готуємо видання богослужбового Євангелія українською мовою, 1906 року, видане у Варшавській типографії. Випадково знайшов це видання у Предстоятеля в одній із валіз серед речей. :) Дістав, подивився, передав у Видавничий відділ УПЦ, трошки відшліфували. Власне, матимемо добрий переклад богослужбового Євангелія, яке благословенне ще до революції Святійшим Правітєльствующим Синодом. Думаю, що це видання вже задовольнить усіх :)», - розповів владика Олександр.

Але з якого дива ми говоримо про мову? Відомо, що саме мова часто стає «яблуком розбрату». Проте фестиваль ЗМІ, знову-таки, руйнує стереотипи: тут можна було почути і літературну чи діалектну українську, і російську, і навіть польську та білоруську. І головне, що тут, на форумі медійників, як підкреслив прес-секретар Луганської та Ровенківської єпархій протоієрей Олександр Авдюгін під час проповіді після Божественної Літургії, схід і захід разом:

«Сейчас в храме вся полнота УПЦ – здесь и наши епископы, наши священники из запада, востока, юга, севера Украины. У нас нет никаких преткновений, мы между собой в единстве, мире и любви пребываем. И так бы хотелось, чтобы единство мира-любви, освященные этими Пасхальными днями, пребывали во всем мире и в обществе нашем. Тогда все люди, не смотря на возраст, образование, на каких языках разговариваем, на радостный возглас «Христос воскресе» ответят: «Воистину воскресе!».


Про єдність у мирі та любов до ближнього розповідав під час фестивалю і голова Синодального молодіжного відділу УПЦ єпископ Обухівський Іона, який є постійним учасником медійного форуму та главредом найвідомішого молодіжного журналу «Отрок». До речі, на зустріч із «молодіжним» архієреєм прийшли юні львівські скаути, тому не дивно, що владика розповідав про скаутінг, «молодіжку», як зароджувалося волонтерство, та про те, що ж може привести молоду людину в Церкву.

Зокрема, всім запам’ятался історія про священика, якому випало нести свій пастирський послух у селі, де до храму, окрім декількох парафіянок похилого віку, ніхто і не ходив. Тож, священнослужителю нічого не залишалося, як згадати… своє «брейк-дансове» минуле. Сільські хлопчаки радо погодились займатися танцем, а пізніше почали брати участь і в іншій частині життя винахідливого священника. Зараз на цій парафії є навіть власний молодіжний хор.

***

У всіх шляхи різні, але всі вони ведуть до Бога, про що, знову-таки, православний журналіст має завжди пам’ятати і перш за все – славити Господа нашого Іісуса Христа та проповідувати Його Слово у своїх теле-, радіо- чи інтернет-матеріалах.

***

І наостанок

Яке ж враження Фестиваль ЗМІ справив на «господаря» Галицького краю єпископа Львівського і Галицького Філарета?

«По-перше, треба сказати, що я вперше був учасником Фестивалю. Враження  - різні, - сказав владика. –  Я ніколи так близько не спілкувався з представниками ЗМІ, як тут це вийшло у Львові. Скажу відверто, що мені це приємно і мені це сподобалось…».

Своїми враженнями від VII Фестивалю ЗМІ православних із «Православієм в Україні» поділився митрополит Бориспільський Антоній:

Від імені оргкомітету ж хочеться додати… Львівський форум був надзвичайно насичений і став чудовою нагодою познайомитися з православною Галичною, а саме – такою стала екскурсія храмами, які у різні часи були православними. Усім серцем відчуваєш, що таке – біль… Біль, який виникає унаслідок того, що ти бачиш ікони, мощі святих, перед якими молились наші предки, наші брати по вірі, і розумієш, що святині лишились, а люди змінились. Навіть не люди, а якісь, нехай і досить серйозні і ґрунтовні, ідеї роз’єднали те, що Сам Господь заповідав берегти у цілісності – Церкву. Молитва за возз’єднання Православної Церкви тепер набула особливого значення…

Ну і звичайно, під час сьомого ФестЗМІ православних ми мали можливість отримати надзвичайні враження не тільки від інформативно насиченого форуму, спілкування з гостями та учасниками форуму та від архітектурно унікального Львова. А ще наш колектив насолодився сценічною постановою кантати Карла Орфа «Карміна Бурана» у Львівському театрі опери і балету, колекцією меблів і порцеляни XVI-XX століть у етнографічному, історичному музеях, львівською кавою в кав’ярні, яка була збудована ще в 1601 році, та дивовижним нічним Львовом.

Та й це не все, про враження можна говорити багато. Проте сподіваємось, що про фестиваль на нашому порталі висловляться самі його учасники.  А поки починаємо рахувати дні до осіннього ФестЗМІ православних, який проходитиме в Києві.

 


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

VII ФестЗМІ православних: Яким він був? Ремарки "на полях" та враження

Про перебіг подій сьомого Фестивалю ЗМІ повідомлялося на сайтах «Православіє в Україні» та ФестЗМІ. Хочеться тільки підвести риску під уже сказаним та згадати найцікавіші думки, що прозвучали на форумі.



Рубрики: Публікації | Новини порталу | Проекти порталу |

2354 переглядів / Коментарів: 1

Теги: Фестиваль ЗМІ православних |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Да, уж. Пришлось посмотреть

Да, уж. Пришлось посмотреть эту передачу на 1+1. Очевидно, что в странах где позиция православия и Церкви сильна, некоторые ложные ценности просто нельзя внедрить на государственном уровне. Последние митинги во ФРанции против усыновления детей однополыми парами и признания гом. браков на гос. уровне, в Англии где законы исламского суда скорее всего надо будет признать на гос. уровне, в Голландии уже на и инцест не смотрят как на преступление. И голланд. психотерапевты рассказывают, что многие уже работают с травмами инцеста как с ложными воспоминаниями. Французские психотерапевты относятся к детской развращенности как к исследованиям, необходимым для детей. Эта передача оставила ощущение бессмысленности.И их вывод, как-бы пришедший из неоткуда "В церкви вранье". Речь шла о каких-то мифических прихожанах, оставляющих за одно посещение церкви 100 грн и так раз в неделю, каждый месяц ( на этом строился расчет доходов среднестатистического прихода). Где они, эти щедрые люди))) АУ! Отзовитесь. Хороший материал. Жалко история не сохранила для нас фамилию автора))

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru