Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Церква і суспільство


Протоієрей Олег Мельничук, настоятель храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці


В Україні 62,2 % родин не мають дітей, – протоієрей Олег Мельничук
24 January 2012 18:22
Як представник Української Православної Церкви, я ще 17 листопада 2011 року на засіданні Громадської Координаційної Ради заявив про те, що в Україні на сьогодні відсутня чітка сімейна політика на підтримку благополучної сім’ї.

Сирітство – це наслідок, а ліквідовувати потрібно причини. Тому слід констатувати факт, що на засіданні Кабінету Міністрів України 5 грудня 2011 року, прем’єр-міністр Микола Азаров озвучив дану проблематику та доручив профільному міністерству розробити цілісну програму. А вже 27 грудня 2011 року вийшов указ Президента України про встановлення Дня сім’ї.

Сирітство – епідемія сьогоднішнього суспільства

День сімей щорічно святкується 15 травня країнами-членами ООН ще з 1993 року.

З цього приводу щорічно публікується послання Генерального секретаря ООН з поточної теми. Наприклад, 2011 рік був присвячений «Вирішенню проблем малозабезпечених родин і проблемі соціальної ізольованості».

У Росії відзначають День сім`ї, любові та відданості також 8 липня, але з 2008 року. У наших сусідів ідея святкування виникла в жителів міста Мурома (Володимирська область, Росія), адже там поховані нетлінні мощі православних святих Петра та Февронії, заступників християнського шлюбу, пам`ять яких вшановують саме в цей день.

Ми говоримо про те, що сирітство – наслідок, який однозначно має причину: відсутність чіткої послідовної політики держави в підтримку інституту сім`ї, повної, дітної і благополучної; політики необхідної для подолання таких асоціальних явищ, як неповні родини, домашнє насильство, сирітство.

Усвідомлення батьком або матір`ю своєї місії батьківства в повному обсязі унеможливлює появу бід у цій родині. Благополуччя сім`ї має підтримуватись державою в першу чергу. На державному рівні це, принаймні, менші податки.

З біблійних і античних часів цивілізація потерпала крах, коли сімейні й загальнолюдські цінності переставали бути нагальними, бо, якщо немає міцної, здорової фізично, морально і духовно родини, немає і зрілої держави.

На жаль, відсутність належного державного балансу між власними інтересами й потребами інституту сім`ї породжує ряд значущих проблем, які потім тяжко викоренити, бо всі вони лягають глибокими зморшками на шкірі психології і ментальності української людини.

Звідти й проблеми...

Демографічна проблема

Ще кілька років тому влада намагалася підвищити народжуваність призивними білбордами «Кохаймося!».

На жаль, такий заклик виглядав точно й без абстракції. Треба було згадати, що слово «кохатися» в українській мові означає не тільки займатися коханням у фізичному сенсі, але й «почувати, виявляти один до одного глибоку сердечну симпатію», «виховуватися, рости». Можливо тоді й не з`явилася б, як наслідок «недокоханості», по всьому місту реклама проти насильства в сім`ї та проти занедбаності дітей. Адже зміна лозунгів це теж показник напрямку розвитку.

Дуже багато українських сімей не можуть дозволити собі народити дитину, адже не зможуть нормально її забезпечити. Звісно, державна допомога молодим батькам зростає, але водночас зростають і ціни, і податки. Людина думає, в першу чергу, як вижити самій і, як наслідок, на перше місце виходить здобуття матеріальної забезпеченості, а не забезпеченості родиною. На сьогодні  показник сімей без дітей вже становить 62,2 % на 2011 рік, і ця цифра невпинно зростає.

Соціально-економічна проблема

Економічна криза не тільки в світі, але й у стосунках «держава-сім`я». Зростання цін, відсутність доступного житла, малі соціальні виплати, – все це послаблює добробут української родини з різних сторін і породжує бідність. На жаль, «рай у хижині» – то дуже сумнівна істина. Так, за наявності однієї дитини за межею бідності перебуває 26% сімей, двох дітей - 39%, четверо і більше - понад 70% сімей. Це не такі вже й малі цифри.

Психологічна проблема

Людина - це її думки, її світосприйняття у першу чергу. У цьому вируючому космосі існує ще тендітний людський мікрокосм, який реагує на оточення, наче лакмусовий папірець.

Психологи стверджують, що майже всі психічні вади – це наслідок душевної травми в дитинстві. Й мова йде не тільки про сиріт, яких у нашій державі більш ніж 98 тисяч, а й про дітей, які стали жертвами домашнього насилля, непорозумінь, жорстокого ставлення. І ніхто не може назвати точно цифру таких випадків, адже для дитини на сьогодні не має альтернативи. Система сиротинців, як і їх фінансування, вимагає кращого ставлення. А чи може нещаслива й незадоволена собою людина в любові викохати дитину й виростити її так, щоб вона шанувала не тільки себе, а й свого ближнього?

Звідти й алкогольна та наркотична залежність, розповсюджені погані звички (середній вік українців, які вперше куштують цигарку зменшилася цього року до 11-річного), високий рівень злочинності серед підлітків.

Звісно, головна місія батьків – дати дитині все, на що вона заслуговує, посіяти в ній зерно любові та подяки, але родина має відчувати певну підтримку з боку держави. Тому про благополуччя сім’ї держава повинна піклуватися з моменту її виникнення.

В Україні розробкою нової державної Програми в підтримку сім`ї, яка буде спрямована на допомогу матері та дитині, багатодітним сім`ям та сиротам, почали займатися лише з січня 2011 року.

Протоієрей Олег Мельничук,
настоятель храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Протоієрей Олег Мельничук, настоятель храму на честь Різдва Пресвятої БогородиціВ Україні 62,2 % родин не мають дітей, – протоієрей Олег Мельничук

Про нове для України свято – День сім’ії – розмірковує представник УПЦ при Уповноваженому Президенті з прав дитини.



Рубрики: Церква і суспільство |

1480 переглядів / Коментарів: 5

Теги: церква і суспільство |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Нежелание рожать в Украине -

Нежелание рожать в Украине - это в меньшей степени проблема материальной обеспеченности.

К примеру, в сумме за 3-х детей украинская семья получает от государства 200 000 грн. помощи,4-х - 300000,  5-ти - 400 000 грн. Это 50 000$. Не считая льгот, субсидий, дектретных и т.д. Это очень большая сумма. Для сравнения индусы живут на пару долларов в неделю. Но наши не спешат рожать, а они не жалуются - и демографического кризиза у них нет.

 

Это проблема духавного характера, ребёнок - это самопожертвование, а современный человек хочет только комфорта- ему на квартиру накопить, машину, отдых и т. д.

Именно потому на территории Украины через каких-то 100 лет будут жить совсем другие народы. И это справедливо.

На первого рожденного ребенка

На первого рожденного ребенка государство выплачивает 25 000(я округлила).А вы себе хоть приблизительно представляете для начала,сколько нужно денег чтобы родить ребенка в нормальном роддоме???при нормальных условиях???

Василий, простите, но это все

Василий, простите, но это все красивые слова.

Как я уже писала, чтобы получить помощь, о которой Вы пишете, надо ЛИЧНО пройтись по всем инстанциям, что очень проблематично молодой маме. И столкнуться в каждой из этих инстанций с полным безразличием, часто - элементарным хамством.

Во-вторых, данная сумма помощи выплачивается определенный период, а потом, как я, опять-же писала, семья остается со своими проблемами один-на-один. Те декретные, о которых Вы говорите - слезы. С них, часто, раздаются долги за роды, необходимые покупки малышу.  Они не покрывают даже затрат на ребенка. А мама, между прочим, тоже человек. Ей надо что-то кушать, во что-то одеваться.

Самопожертвование - это хорошо, это красиво и по-христиански. Но захотите ли Вы, чтобы Ваша жена была походжа на бледную немочь, в старом растянутом свитере, в спадающих джинсах  и поношенной обуви?  К сожалению, часто можно слышать от мужчин, даже православных: "Моя после родов совсем распустилась, смотреть страшно".

Так вот, чтобы не страшно было смотреть, женщине тоже надо что-то покупать из одежды, хоть иногда. И питаться нормально, учитывая, сколько сил тратит организм на кормление.

Индусы живут за пару долларов... Тоже красиво сказанно. Они в тропиках живут, им за отопление не надо ежемесячно 300 и более гривень выплачивать. И у них, при высокой рождаемости, еще и очень высокая младенческая и материнская смертность. Потому что за эти "пару долларов" женщины рожают детей на полу в земляных хижинах.  И через год рожают новых, а тех - Бог дал, Бог взял. У них, как и у нас, цивилизация базируется в больших городах, и еще не во всех районах.

Далее, Вы пробовали войти в автобусы ПАЗ или "Богдан" с детской коляской? А с двумя? (Я пробовала, у подруги родились двойняшки :-) ). А в метро? Чтобы поехать в поликлиннику, надо или просить знакомых, или нанимать такси. В том же Киеве в районе может быть несколько медучреждений, один врач принимает в одном, другой - в другом.

 

Как правило, обо всех этих льготах  и выплатах пишут те, кто никогда не пытался ими воспользоваться. Точно так же, как все говорят, как много государство платит приемным родителям, но только двое из моих знакомых (а я, как писалось ниже, педагог, то есть, знаю очень много родителей) решились взять в свою семью детей из интерната.

 

Ви вибачте за попередній

Ви вибачте за попередній різкий коментар! Я просто другий рік мрію народити дитину. Але я проста вчителька, в мене йде сьомий рік педстажу (до вищої категорії ще працювати і працювати). А чоловік боїться, каже: "Якщо зі мною зось трапиться, ти сама дитину не піднімеш".

На державу надії нема.  На житло заробили самі. Тепер відкладаємо кошти "на дитину", щоб хоч якийсь резерв мати. А час іде.

В Україні проблема родини

В Україні проблема родини набуває просто кричущіх масштабів.

Медичне обслуговування під час вагітності і пологів стає настільки дорогим, що деякі родини починають за два-три роки "збирати на дитину".

Держава ставиться до родини просто вороже: більшість суспільного транспорту до перевезення матерів з дитячими візками просто не пристосована, в той же час, для отримання державної допомоги молода мати повинна особисто прийти на прийом до кількох чиновників. Як вона буде добиратися туди з немовлям, як вона буде чекати з маленькою дитиною в черзі, в непристосованому приміщенні, нікого не цікавить. Службовці ще й налають матусю, що дитина, мовляв, працювати своїм криком заважає.

Для порівняння, була в Німеччині, маленьке містечко на 14000жителів. Вхід до приймального покою ратуші обладнаний пандусом. В фойє висить вказівник, де знаходиться туалет та кімната  для мам з малятами. Окрема кімната, де маляможна погодувати і замінити йому підгузника!!! В кутку фойє висить інший вказівник: "Парковка для візків".  Можна лише позаздрити мешканкам того міста.

Далі про Україну. Більш-менш нормальну допомогу на дитину мама отримує рік чи півтора, після цього - жалюгідні копійки. В більшість дитячих садків приймають дітей віком від трьох років. Як повинна родина вижити цей час? Влаштувати дитину в дитячий садок - вистояти в черзі плюс внести "благодійний добровільний внесок", плюс  (часто) матеріально заохотити керівництво. За розповідями подруг,  влаштувати дитину в дитсадок "коштує" від 400 до 2500грн (залежно від району міста і порядності завідувача).

Указом про призначення Дня Сім'ї нічого змінити не можна. Держава покинула нас напризволяще. Її службовці забули, кому вони повинні служити, сприймають молодих мам як жебрачок, що прийшли за милостинею.

Родина в Україні потребує не свята, а допомоги. Інакше скоро не буде України: ми народжувати перестанемо, а діти великих чиновників повиїзжають за кордон, їм Україна потрібна, поки тато (мама) при владі. Залишиться пустка.

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru