Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Краса православія



Сучасні традиції древнього монастиря
11 March 2011 16:13
Наталія Малімон

Чернеча обитель на Святій горі під Володимиром-Волинським служить людям не лише як осередок духовності, а й виступає в ролі спонсора цілком мирських справ…

Найдавніший в Україні Зимненський ставропігійний жіночий монастир заклав ще у 1001 році князь Володимир Великий. Нині древня чернеча обитель на Святій горі під Володимиром-Волинським відзначатиме — подумати тільки! — 1010 річницю свого заснування. Ця потужна енергетика древніх європейських традицій та глибокої духовності відчувається тут у кожному камінчику. А ще — прекрасні людські якості ігумені та черниць монастиря творять тут щодня маленькі мирські дива.

Подія, яка в кінці минулого року відбулася у селі Зимне, на жаль, не стала відомою для більшості цих волинян. Про неї коротко повідомило лише одне волинське (та й то електронне) видання — з посиланням на сайт Володимир-Волинської райдержадміністрації, звідки, вірогідно, й запозичило цю інформацію. А подія проте неординарна. У Зимному з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Володимира було відкрито музичні класи у відреставрованому за кошти жіночого монастиря шкільному приміщенні.

Власне, ці класи, перша і єдина на Волині сільська музична школа, діяли у Зимному вже кілька років. Ігуменя Стефана (Бандура), настоятелька Зимненського Святогірського монастиря, за кошти чернечої обителі придбала для місцевої школи цілий комплект музичних інструментів. Два піаніно (одне з них цифрове), баян за 6 тисяч гривень, яке сама привезла із Києва, скрипки і сопілки... Ідеєю матушки Стефани було і створення шкільного хору духовно-патріотичної пісні, якому також за кошти обителі пошили елегантні сценічні костюми.

Зимненська школа і монастир дивляться один на одного через дорогу

І тисячі паломників з усіх кінців світу, яких улітку тут буває по п’ять автобусів щодня, роками спостерігали руїну над дорогою... Відтоді, як у 1989 році у Зимному збудували нову школу, приміщення старої використовувати перестали. Алла Романівна Мельник, директор школи, каже, що уже стояло питання цю споруду (щоб вона не псувала самісінький центр села) розвалити зовсім. А торік сильні снігопади завалили дах, опісля почали падати й стіни...

— Тепер матушка жартує, що те приміщення, у якому навчаються діти, це школа «стара», а відреставрований монастирем корпус — школа «нова», — сміється директор.

Симпатичний жовтий будиночок обабіч дороги нині нагадує великоднє яйце. Нині тут займаються студії, у яких дітей навчають грі на фортепіано, скрипці, баяні і сопілці. Є просторе приміщення для занять хору. А ігуменя обіцяє незабаром облаштувати ще й танцювальний зал, бо дві групи хореографічного гуртка після новосілля уже відновили роботу. Монастир закупив сюди меблі, придбав для автономного опалення газовий котел і навіть облаштовано внутрішні туалети. Обитель ще й дизайнерів найняла, аби оформили приміщення!

Чому монастир, який перебуває на самоутриманні, перекладає на себе невластиві, здавалося б, йому функції?

— Коли перед першим вересня вчителі повідомили мене, що двох дітей з однієї бідної родини нема за що зібрати у школу, я звернувся куди? До матушки Стефани. Вона виділила тисячу гривень. І 10 тисяч гривень, яких бракувало для завершення вуличного освітлення села, теж дав монастир, — каже зимненський сільський голова В’ячеслав Католик, котрий називає обитель «окрасою села і духовним джерелом», але, як бачимо, це «джерело» ще й продукує цілком конкретну матеріальну допомогу для древнього села.

Матушка Наталія, яку в монастирі уповноважили провести нам невеличку екскурсію древнім монастирем, розказала, що в обителі нині 40 черниць і послушниць. Обробляють 15 гектарів землі, утримують корів, мають свої теплиці і, до речі, неземній квітучій красі, яка панує на території монастиря у теплу пору року, могли б позаздрити найкращі світові ландшафтні дизайнери. Але все це справа рук простих черничок. Монастир має і свій млин та макаронний цех, і ще донедавна тут випікали власний хліб.

А ще ж в обителі триває і своє напружене молитовне життя з тривалими службами у храмі. На жаль, почути думку ігумені Стефани з приводу того, задля чого духовна обитель переймає на себе ще й непрості світські клопоти, не вдалося. Ми потрапили сюди в пору, коли добру половину черничок звалила з ніг застуда. Та й у місцевій школі потерпали від грипу. Хворіла й ігуменя, тому доручила поспілкуватися з нами сестрі Лукії.

«Матушка Стефана — зі співочої сім’ї, і спів для неї — це Божий дар і частинка її життя»

Сестра Лукія каже, що ігуменя ще й досі керує монастирським хором, хоча її вже є ким замінити, що матушка Стефана — зі співочої сім’ї і спів для неї — це Божий дар і частинка її життя. Сільська ж дитина, якою була і майбутня ігуменя, не завжди має можливості для реалізації свого таланту. Тому й так підтримує матушка Стефана зимненських дітей, серед яких чимало здібних. Врешті, коли кілька років тому в монастирі жило більше десятка дівчаток з неблагополучних сімей, то їх монастирським транспортом возили у Володимир-Волинський: кого у музичну школу, кого — у художню.

Невеликий концерт, який того дня дали зимненські діти після загальношкільних батьківських зборів, уже міг потішити і їхніх наставників, і мам із татами. Принаймні у залі, в якому не було де яблуку впасти, реагували на те, що відбувалося на сцені, дуже емоційно. Директор школи зізнається, що діти дуже охоче відвідують і творчі гуртки, і, особливо, хор духовно-патріотичної пісні.

Коли у червні минулого року він став лауреатом Другого всеукраїнського фестивалю дитячої творчості «Шлях до успіху», який відбувався у Запоріжжі, раділи і в монастирі. Адже шкільний хор на минулі Великодні свята уже співав на Літургії в монастирському храмі разом із хором чернечим. Може, каже директор школи, тому і взялася ігуменя за реставрацію старої шкільної руїни, що бачила віддачу від праведних трудів сестер монастиря. Адже благодійність обителі має і свою «земну» ціну: повернення старого корпусу до життя коштувало монастирю 331 тисячу гривень.

— І якби матушка Стефана не взялася нам допомогти, цю споруду вже б розібрали на цеглу!

Дивовижно, але у школі вдалося відшукати лише одне пристойне фото дітей з ігуменею. Це момент, коли дітвора з хору ходила в монастир колядувати, але й на цьому знімку матушка Стефана, а також Блаженніший Митрополит Володимир, котрий саме перебував у монастирі, — на другому плані. Вчителі кажуть, що черниці намагаються виявляти своє добро і милосердя «неголосно».


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Сучасні традиції древнього монастиря

Чернеча обитель на Святій горі під Володимиром-Волинським служить людям не лише як осередок духовності, а й виступає в ролі спонсора цілком мирських справ…



Рубрики: Публікації | Краса православія |

2187 переглядів / Коментарів: 0

Теги: монастирі та храми України |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту
Душа города
19 May 2008




Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru