Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Соціальне служіння

2 фото

1

2


«Стежина добрА», або Якби не табір, і монастиря б не було?
09 August 2012 12:46
Наталія Малімон

«Радуйтеся!» було першим словом, з яким до своїх учнів звертався апостол Павел, і саме воно стало не тільки традиційним звертанням у православному дитячому таборі, який діє при Старосільському жіночому монастирі, а й принципом, який закладений у його роботі. Але – не просто радуйтеся, а «Радуйтеся завжди у Господі, і ще кажу: радуйтеся!»

Якби не табір, і монастиря б не було?

У Старосільський монастир, а отже і в дитячий православний табір нині ведуть лише лісові дороги. Одну з них мені відкрив архімандрит Аліпій (Сапіга), котрий у свій час і відшукав закинуте й забуде людьми колишнє військове містечко у лісі, між селами Старосілля, Годомичі і Четвертня, що у Маневицькому районі. У селі Ситниця мікроавтобус, за кермом якого був отець Аліпій, повернув ліворуч, й, минувши село, сміливо рушив польовими дорогами та ще трохи попетляв лісом. Кажуть, що коли знати цю дорогу, то навіть пішки на трасу у Ситниці можна дістатися щонайбільше за півгодини (місцеві нею часто користуються). Обабіч дороги, на колишніх, мабуть, колгоспних полях, де вже давно не родять ні пшениці, ні жита, ні льон, мало не в людський ріст квітнули цілі плантації ромашок.

А можна у монастир і табір добиратися й через Колки, бо два рази на день мимо повороту на обитель у лісі проїжджають два автобуси. Опісля мені довелося пройтися і цією лісовою дорогою, і це була, повірте, прогулянка з суцільним задоволенням. Не встигла втомитися, як вже й бруківка...

Перші паломники та будівничі монастиря цими лісовими дорогами пішли ще у 2006 році. Колишнє військове містечко, яке для єпархії придбали меценати, тоді вже мало нагадувало місце, де колись був штаб однієї з частин протиповітряної оборони. Підприємливий люд з навколишніх сіл розібрав майже всі споруди, навіть видерли, не залишивши і сліду, каміння з дороги!

Тепер же отець Аліпій з гордістю показує насип, по якому робитимуть дорогу у монастир. Найбільше, що вражає у дитячому православному таборі, це те, що тут усе зроблено за кошти єпархії, а отже за пожертви віруючих людей.

Отець Аліпій любить запитувати тих, хто сюди потрапляє вперше: а яке, на їхню думку, призначення новесенького симпатичного будиночка за жилим табірним корпусом?.. Своєрідної архітектури, пофарбований у світлі, радісні кольори, він виглядає таким собі пасхальним яєчком на фоні лісової зелені. Дехто навіть каже, що це дім для прийому гостей. А насправді тут розміщені... туалети й душові. Є туалети й у жилому приміщенні. І профспілкові, й іншого призначення табори могли б повчитися у єпархії господарської розпорядливості у багатьох питаннях.

Світлі, радісні коридори та кімнати у жилому корпусі, дерев'яні меблі – усе зроблено добротно. Величезна ігрова кімната з килимами, піаніно. Вразило, як просто вирішили питання з вечірнім моціоном дітей. Стоїть велика бочка, вода в якій гріється на сонці, і треба було бачити, як вожаті видають своїм підопічним тазики й кожен миє на ніч ноги. Здається деталь, а й це продумано. Кожен загін (тут він називається гуртом) має свою альтанку. Та місцем своєрідного всезагального захоплення є батут, «тарзанка» і гамаки...

З самого початку ця територія планувалася під дитячий православний табір. Раніше «Стежина добрА» була, так би мовити, виїзною: єпархія возила дітей у Крим, де дах над головою забезпечували знайомі священики. Та скільки таким чином можна оздоровити дітей?! Тому владика Ніфонт, керуючий Волинською єпархією, і мріяв давно про табір стаціонарний. А вже біля нього вирішили й монастир заснувати, бо місця  доволі, а стерегти споруди від любителів поживитися чужим добром комусь треба було.

Старосільський монастир вражає поєднанням позитиву і негативу у своєму розміщенні. З одного боку – тут тихо, далеко від доріг з машинами і людьми, від світу. Небо справді наче відкритіше для молитви, бо є можливість зосередитися. А з іншого, то тут наразі втілюється принцип, за яким будувалися, власне, чимало монастирів: «Молитва і труд все перетруть». Невелика обитель з невеликою ще кількістю сестер і послушниць має багато роботи. Цього літа тільки почали зводити кам'яну огорожу, спорудили нову дзвіницю. Обитель гостро потребує коштів, бо це не місто, де кожен перехожий може зайти і зробити свою пожертву. Матінка Софія, старша сестра монастиря, може і сіно для двох монастирських корівок громадити, і доїти їх, і пасікою вона займається, й теплицям дає лад.

І молитва, і турпохід, і традиційна англійська зміна …

Цього літа «Стежина добрА» матиме уже п'ять змін, одна з них була міжнародною – за участі православних дітей зі Словаччини. Часто запитують: а чому слово «добрА» пишеться з великою буквою у кінці? Та тому, щоб вірно поставити наголос: не «дОбра», а саме «Стежина добрА».

У другу зміну вона повела дітей у... похід. Ієродиякон Ніфонт (Омельчук), голова єпархіального відділу у справах молоді та, як і отець Аліпій, координатор роботи православного оздоровчого табору, давно мріяв саме про зміну туристичну, спортивну. Та лише цієї зими Господь, як кажуть, дарував зустріч з людиною, на яку можна було покластися у здійсненні цієї мрії. Віктор Валерійович Бондарук – турист з величезним досвідом, але ще й знаний організатор походів різної складності і для різних категорій. Випадково потрапивши на Масницю для учнів недільної школи при Покровському храмі Луцька, він, каже, був вражений і цим неповторним дійством, і тим, що в місті взагалі хтось піклується про дозвілля дітей. Бондарук і став інструктором туристичної зміни «Стежини добрА».

До того, аби вирушити у похід, було проведено кілька серйозних майстер-класів (але відбувалися вони у формі гри й змагальності, що для дітей важливо). Спочатку навчили дітей надавати першу медичну допомогу, розказавши про травми, які можуть підстерігати у поході. Навчили орієнтуватися за компасом. І кожен гурт мусив відшукати свого «потерпілого», надати йому допомогу й доставити на «базу» у табір.

Віктор Валерійович пригадує, як порадували і вразили наймолодші, з першого гурту. Волею жереба їм випало рятувати... найважчого вожатого. Перекотили його на ноші, а підняти... не змогли. Вже думали їх виручати! А діти додумалися перекотити вожатого на простирадло, в яке вчепився, наче мурашник, увесь гурт. «Правда несли “потерпілого” ногами вперед, – сміється Бондарук, – але то вже деталі».

Навчилися таборяни і різноманітні вузли зав'язувати, потренувалися в переправі, бо під час походу (звичайно з належним страхуванням) була переправа через водойму. Навіть малюки з першого загону (8–9 років) пройшли з рюкзаками кілька кілометрів, потім облаштували наметове містечко у лісі, де менші ночували одну, а старші – і дві ночі. Були спільні вогнища, конкурс кашоварів...

До речі, кожна табірна зміна починається та закінчується вогнищем. Як бракує такої романтики нинішнім дітям! І саме її дають дітям табори, які організовують на Волині парафії, благочиння і єпархії  Української Православної Церкви. А вміння відпочивати (не пишу «виживати») на природі – один з найцінніших уроків.

Вожатий гурту «Левенята» Павло Чамахуд (учень Волинської духовної семінарії) каже, що дехто з батьків посилає дітей у православний табір, наче... на виправні роботи. Мовляв, ви тут моє чадо виховуйте і перевиховуйте, а ми від нього відпочинемо... У перші два-три дні зміни вожатим справді важко, бо діти приносять у табір ту модель взаємовідносин, до якої звикли вдома. І лише за неповні два тижні справді повертаються іншими. Розуміють, що треба прочитати молитву і лоб перехрестити перед прийомом їжі, а потім подякувати Господу за хліб насущний. Навчаються цікаво відпочивати без карт, а спілкуватися – без поганих слів. Як сказав отець Сергій Новак, директор другої зміни, діти просто раді позбутися поганого, бо воно набуте ними, а не народжене з ними. Недарма, ідучи на сповідь, списують аркуші своїми гріхами, а потім щиро плачуть, очистивши душі.

Була цього літа у таборі і традиційна англійська зміна. Отець Ніфонт каже, що проводять її ближче до початку навчального року, аби діти пригадали мову. У цю зміну в таборі створюється атмосфера англійської мови. Один з вожатих має нею вільно володіти. Традиційними є відвідини англійського ресторану, в який перетворюється табірна трапезна. Тоді і меню тут англійською, і офіціанти лише її розуміють...

У вересні Волинська єпархія планує зібрати у «Стежині добрА» онкохворих дітей, яких фактично ніде не приймають на реабілітацію, а вона їм необхідна. І хочуть також впровадити сімейне паломництво у табір, аби відпочивали тут діти разом зі своїми родинами.


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

отець Ніфонт (Омельчук), матінка Софія (Лівик), старша сестра Старосільського жіночого монастиря і митрополит Луцький та Волинський Ніфонт«Стежина добрА», або Якби не табір, і монастиря б не було?

Колишнє військове містечко мало нагадувало місце, де колись був штаб однієї з частин протиповітряної оборони. Ця територія планувалася під дитячий православний табір. А вже біля нього вирішили й монастир заснувати…



Рубрики: Публікації | Соціальне служіння |

4775 переглядів / Коментарів: 0

Теги: Дитячий православний літній відпочинок-2012 |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru