Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Невигадані історії



СТАТТЯ НА КОНКУРС: За крок від смерті
11 March 2011 13:40
Юлия Выходцева

За 82 роки, що прожила моя бабуся, Господь послав їй чимало випробувань: війна, голод, хвороби. Кілька разів вона була за крок від смерті, але якимось чудом рятувалась. Інакше, ніж Божим промислом, я це назвати не можу. Так вважала і моя бабуся…

Німецька куля

Війна застала мою бабусю Олександру, коли їй виповнилося 13 років.

Роки окупації запам'яталися добре: як німці яйця видирали в курятниках, зганяли дітвору працювати в конюшні, оселилися в дідовій хаті, а хазяїв вигнали ночувати в сарай. Але бувало й таке, що німецький солдат годував малечу галетним печивом, яке їм здавалося справжнім делікатесом, а одного разу навіть врятував моїй бабусі життя.

Було це так. Почалася стрілянина, і родина побігла ховатися в погріб. А оскільки сидіти в погрібі доводилося і по кілька днів, то варто було запастися їжею. Моя бабуся згадала, що в будинку залишився мішечок сухарів, і вибігла, щоб забрати їх. Вона почула чийсь окрик «кіндер, шнеля!» - і дуже вчасно пригнулась, бо в цей момент над самою головою просвистіла куля...

Кошик хліба

У голодні післявоєнні роки вирішено було відправити Олександру на навчання до міського училища, а вирішальним аргументом при виборі закладу стали, як не дивно, безкоштовні обіди. Протягом тижня моя бабуся збирала шматочки хліба, який їм видавали в їдальні, ще й міняла на хліб свої омлети. А потім на вихідні йшла додому з повним кошиком хліба, щоб нагодувати своїх рідних. Одного разу їй цей кошик мало не вартував життя…

Дівчина долала свої звичні 15 кілометрів з училища додому, коли серед безлюдного лісу помітила якихось підозрілих людей, що йшли на невеликій відстані за нею. Вона вся похолола, коли побачила у чоловіків великі ножі (а може й від страху приверзлося). Кинулася чимдуж бігти, вони, звичайно, - за нею. На щастя поряд працювали лісоруби, це й стало для Олександри справжнім порятунком. Лише потім вона зрозуміла, що могла кинути важкий кошик, щоб бігти було легше (бо скоріше за все, саме він і спокусив злодіїв), але тоді б її родина не мала б чого їсти.

Старий колодязь

Минав час, і мирне життя поступово налагоджувалося. Чудом повернувся живим тато з табору. Він розповів, що як німці відступали, то вирішили усіх військовополонених розстріляти, і вже коли дійшла черга до нього з товаришами, прийшов наказ припинити розстріл. Повернувся з арміїї і Дмитро Кононенко, який через рік і засватав мою бабусю. Потім народився мій тато Віктор.

Коли святкували його перший день народження, то в хаті зібралося гостей із півсела, і, звичайно, швидко скінчилося "пальне". Молоду маму відправили за добавкою в сільпо. Вона побігла короткою дорогою і під тонким шаром першого снігу не розгледіла порослий травою покинутий колодязь. Жінка повисла над глибоченною ямою колодязя, вхопившись за корінці пожухлої трави. Так би вона й загинула, якби не почула її крики односельчанка, що якимось дивом в таку пору проходила поряд. Потім бабуся довго дивувалася, як вона провисіла так довго, тримаючись за одну лише травичку. «Янголи підхопили», - зробила вона висновок.

Отрута

Мій дід Дмитро перевівся на іншу шахту, і бабуся змушена була звільнитися з улюбленої роботи на заводі, де її нещодавно підвищили. Зробила вона це не без жалю, але легко й покірно, як сприймала й усі зміни у своєму житті. Вони з дідусем переїхали в місто, побудували дім, народили ще одного сина.

Після других пологів у бабусі почалися проблеми з артеріальним тиском - вона звернулася до лікаря. У поліклініці їй виписали порошки, але дозу розрахували неправильно. Ціною цієї помилки стало назавжди загублене здоров'я бабусі - нервова система була сильно уражена, і частковий параліч тіла став не найгіршим проявом хвороби. Якби "швидка" приїхала на кілька хвилин пізніше, молода жінка померла б. Але вижила, бо так було треба.

Яр на узбіччі

Коли захворіла моя прабабка Альона, бабуся кожного дня їздила в село доглядати за нею, готувати їжу, поратися на величезному городі, бо старенька на відріз відмовлялася переїжджати до доньки. Років зо п'ять (до самої смерті матері) бабуся жила на дві хати, щоденно долаючи автобусом десятки кілометрів. Ще одне випробування було вготоване бабусі, але на цей раз смертельна небезпека чатувала на життя з десятка людей.

Автобус, де їхала бабуся, занесло сильно вбік - відмовили гальма чи водій просто не справився з машиною. Вона з'їхала з дороги і покотилася в самісінький яр, що був на узбіччі. Автобус повис над обривом, зачепившись за землю лише задніми колесами. «Усі завмерли, боялися ворухнутися, щоб від найменшого поштовху не зірватися вниз, - розповідала бабуся, - навіть і не пам'ятаю як ми звідти вийшли. Лише згадую, як губи самі весь час шепотіли молитву...»  

Біль

З віком здоров'я бабусі ставало все гіршим. Артроз ніг не давав навіть заснути, серце і печінка ледве витримували ту кількість ліків, які приймала старенька, щоб хоч якось пересуватися. Під кінець відкрилися болючі виразки на ногах, вона вже не ходила, а ми плакали від відчаю після кожних відвідин, бо нічим не могли допомогти. І коли її раптово забрали в лікарню з гострим болем в животі, то ми вже готувалися до найгіршого. Але бабуся в 82 роки порівняно легко пережила операцію на шлунку, бо дуже хотіла ще побачити свого правнука, який мав народитися через два місяці…

Пішла з життя бабуся минулого року тихо і непомітно, перед цим благословивши свого тримісячного правнука Георгія.


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

СТАТТЯ НА КОНКУРС: За крок від смерті

Почалася стрілянина, і родина побігла ховатися в погріб. Раптом дівчинка згадала, що в будинку залишився мішечок сухарів, і вибігла, щоб забрати їх. «Кіндер, шнеля!» – почула окрик, пригнулась, і в цей момент над самою головою просвистіла куля...



Рубрики: Публікації | Невигадані історії |

1802 переглядів / Коментарів: 0

Теги: проекти сайту |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru