Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Місіонерство



«Соняшник», який проростає духовністю (про дитячий табір при Зимненському монастирі)
12 September 2012 16:27
Наталія Малімон

До матінки Стефани, ігумені Святогірського ставропігійного жіночого монастиря під древнім Володимиром-Волинським, за допомогою ідуть і директор місцевої школи, і сільський голова. А цього літа у новозбудованому паломницькому центрі при обителі відпочивали діти з усієї України.

***

За монастирськими мурами у Зимному, на горбочку, з якого відкриваються казкової краси краєвиди Святої Гори, шпиль дзвіниці та бані храму, мальовничі заплави Луги і околиці древнього Володимира-Волинського, збудовано паломницький центр для дітей. Його появу благословив Блаженніший Митрополит Володимир. Цього літа у центрі приймали дітей з різних куточків України, хоча загалом своєрідний дитячий табір при монастирі діє вже тринадцять років. Аби ще і ще раз побувати тут, діти відкладають поїздки і на море, і за кордон. У тиші древньої Зимненської обителі з тисячолітньою історією, під покровом Божої Матері, турботами ігумені матінки Стефаниначе у Бога на долонях: попросиі тобі буде дано...

До дітей – з Богом і любов'ю

До того, як збудувати окреме приміщення для паломницького центру і, насамперед, для прийому юних паломників, Зимненська обитель роками приймала їх на своїй території. Доводилося тіснитися, і такі клопоти абсолютно не передбачені монастирським статусом, адже обитель – на повному самоутриманні. Проте соціальне служіння цього монастиря не обмежується лише літнім оздоровчим табором для дітей.

До матінки Стефани за допомогою ідуть і зимненський сільський голова, і директор місцевої школи. За підтримки обителі у селі відремонтовані дороги і освітлені вулиці, піднято з руїн старе приміщення школи, у якому матінка облаштувала дитячу музичну школу, утримує учнівський хор, для якого закупила форму і музичні інструменти. Минулої осені монастир порятував школу від холоду, коли завалилася котельня, спорудивши нову. І також при обителі діє благодійний офтальмологічний центр.

Перший «Соняшник» (а дитячий оздоровчий табір має саму таку назву) на монастирській території «розквітнув» ще у 1999 році і був першим в Україні православним дитячим табором. Матінка Стефана та одна із засновниць і постійний координатор табору Марія Сергіївна Каберська (Церковницька) нині пригадують, як у перший рік взагалі квартирували у місцевій школі, і діти спали просто на... матрацах. Тоді і монастир ще не досяг свого нинішнього розвитку, та скромні побутові умови не завадили «Соняшнику» стати тим місцем, куди щоліта їдуть діти не тільки з різних куточків Волині, а вже і з України.

Цьогоріч діти були навіть із Донецька. Табір було відкрито з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира, який, не раз буваючи у Зимненській обителі, якось зауважив: «Для дітей вам, матушко, потрібне вже окреме приміщення!»

– Митрополит ще додав: «Бог вам, матушко, у поміч, бо то – Божа справа!» – пригадує ігуменя Стефана. – Я навіть сумнівалася починати таку велику справу, казала: «Ваше Блаженство, я навіть не знаю, з чого починати. Де брати кошти?». А Блаженніший заспокоїв: «З Божою поміччю почнете, Господь допоможе».

Новозбудований паломницький центр – це справжнє табірне містечко. Сучасний корпус з прекрасними побутовими умовами, просто розкішно оформлене подвір'я, стадіон, який матиме кілька ігрових полів, і таборяни вже грали на ньому у футбол! Як і раніше, так і тепер оздоровлення й відпочинок при Зимненській обителі родинам дітей нічого практично не коштує, зате коштує монастирю та добрим людям, які хочуть жити за Божими заповідями і діляться своїм достатком з більш нужденними. У таборі, до речі, відпочивають і діти благодійників, проте їх ніхто не вирізняє з-поміж інших.

Матінка Стефана каже, що поява такого паломницького центру з табірним містечком для дітей стала можливою завдяки розумінню та коштом родини відомого політика Віктора Медведчука та його дружини, популярної телеведучої Оксани Марченко. Вони вже не перший рік розділяють молитви з сестрами обителі на найголовніші православні свята Різдво Христове та Воскресіння Христове. Вони підтримують щире бажання ігумені Стефани відроджувати не тільки стіни і мури, а й духовність у людях. І сьогодні матінка та сестри святої обителі щиро дякують й іншим благодійникам, які вкладають кошти у літнє оздоровлення дітей та їхнє виховання у православному дусі.

– Я низько кланяюся цій православній родині за розуміння, небайдужість і щедрість, – каже ігуменя. – За сповідування християнських цінностей на ділі, за Любов, яку вони проявляють у піклуванні про дітей. Також щиро і сердечно дякую дорогій нам людині, щирому християнину Вадиму Новинському, котрий не перший рік допомагає у відновленні нашої святої обителі й оздоровлення в ній дітей з усіх куточків України. Нехай молитвами дітей Господь посилає усім їм многії літа та все необхідне для спасіння душі.

Діти, як губка, вони ще вбирають у себе все: і хороше, і погане. Хочеться вкласти у них більше світлого, більше добра, і навчити їх віддавати його потім іншим. Хочеться закласти у них віру, яка б поєднувалася зі знаннями. Закласти розуміння, що Бог – це любов, а любов – це вершина досконалості. Що все створене навколо нас – від Бога, він створив для нас ці земні блага, і хочеться, аби діти, коли виростуть, уміли користуватися цими благами з користю не лише для свого земного життя, а й для своїх душ. Дбаю про це і прошу у Господа, аби дав мені у цій справі насамперед мудрості.

Блага земні з небес не падають...

У Зимненському монастирі тепер гарно будь-якої пори року. Давно мрію, та все ніяк не виберуся сюди навесні, коли тут квітують міріади тюльпанів. Усе потрапляю у «трояндову» пору. Обитель, як кожен монастир чи храм, перебуває на власному утриманні. Це і власне господарство з десятьма гектарами землі, і пожертви парафіян та паломників, які до чудотворної ікони Зимненської Богоматінки приїжджають з усього світу. І, звичайно, внески благодійників.

Коли бачиш місцеві доглянуті храми, теплиці, квітники і т. д., то здається, що так тут було завжди, що воно все само робиться... А насправді Зимненська обитель постала з руїн, ще я пам'ятаю розбиту тракторами Святу Гору, бо безбожники саме тут влаштували тракторну бригаду. Нині ж і оздоровчих таборів такого рівня, як при цій обителі, на всю державу мало. То ж як у матінки Стефани і сестер ще вистачає серця і часу, аби з такою любов'ю піклуватися про чужих дітей? Що було поштовхом для створення такого табору?

– Більше двадцяти років тому на цю Святу Гору ми з іншою черницею, матушкою Миколаєю, приїхали з Корецького монастиря. І застали тут страшні руїни! – пригадує тепер ігуменя. – Відроджувати таку обитель як Зимненська було непросто, але, як ігуменя, я розуміла, що маю відродити не тільки мури. А в першу чергу треба відроджувати у людях духовність, якою б вони наповнювали ці мури. У монастир приходили дівчата з Волині, Рівненщини, Житомирщини, Львівщини, інших областей. У них віру в Бога заклали батьки. А хто мав розказати про Бога тодішнім дітям, коли ще стояли закритими багато храмів?.. Хотілося, щоб люди приходили до Бога свідомо, так само свідомо – і в монастир, а не сподівалися сховатися тут від якихось мирських турбот. Віра в Бога потрібна не тільки у монастирі, а й у світському житті, бо основою всього є віра і Бог і віра у Бога.

Декому здається, що матінці Стефані для її монастиря блага земні падають наче з небес.

– А воно з неба не падає! – каже вона. – Але буде «падати з Небес», будуть і парафіяни, і благодійники, якщо ми будемо жити з великою вірою у Бога і сподіватися на Його допомогу. Без Бога нічого у цьому житті не досягнемо. Для себе я це давно зрозуміла і за таким принципом живу. Як у Святому Письмі сказано? «Без Мене не можете творити». А коли у вас сильна віра і велика надія на милосердя Боже, на те, що Він додасть нам розуму, мудрості, то Він і пошле людей, які можуть допомогти. Крім того, що вони забезпечені, ще розуміють, що таке місце, де наша обитель – святе. І коли вони вкладають у Божий храм, у монастир, то тим самим додають багажу і для своєї душі, бо роблять це заради Бога.

Цього літа дитячий православний табір «Соняшник» уже приймав дітей на оздоровлення у дві зміни: умови і кошти благодійників дозволяють. Обителі подаровано і новий автобус, який був призначений для ЄВРО-2012, а матінці Стефані він потрібен був, щоб возити дітей на озеро... Також служитиме він і для паломницьких поїздок парафіян Зимненського монастиря.

З кожним роком діяльності табору зміцнюється педагогічний колектив, налагоджується співпраця духовенства монастиря зі світськими людьми. З’явилася своя друкована продукція, наочні посібники, методична література. Табір більше нагадує літній «університет» для дітей. І це не засмучує, а захоплює дітей.

Як православний, табір має і свою специфіку. Тут вивчають й історичну географію. І так цікаво, казали діти, дізнаватися, яким був світ у часи Старого Завіту. У розкладі не тільки Закон Божий, з яким знайомить Марія Каберська (Церковницька), а й історія, наука, англійська мова, мистецтво, драма, кулінарія, туризм, спорт. Кожна зміна має свою ідею, цього літа це був «Мій дивосвіт». І цей дивосвіт для таборян пройшов під знаком всесвітньо відомого французького художника, скульптора, графіука Анрі Матісса.

– Він був майстром кольору і простоти, а це саме те, що близьке дітям, – вважає Марія Сергіївна.

Колишня лучанка, вона нині мешкає у Швеції, де її родина, де закінчила університет, а в Україні була «мамою» мовної школи, про високий рівень навчання у якій і досі пригадує багато лучан. Нині вона називає себе «паломником-волонтером», оскільки має можливість їздити світом. До речі, бувала вона і в самому будинку-музеї Матісса на Лазурному березі у Франції. Тож, хоче, аби наші діти дізналися більше про дружбу Матісса та Ігоря Стравінського – всесвітньо відомого композитора, православного, який створював свої музичні шедеври поблизу Зимненської обителі, у прикордонному містечку Устилуг, де мав родовий маєток. Справжнім дивом для таборян якраз і стала екскурсія у музей-садибу Стравінського в Устилуг на новому автобусі.

– Чого ми просимо у своїх молитвах до Господа? Здоров'я фізичного, але й здоров'я тілесного. Як душа невіддільна від тіла, так і тіло – від душі. Тому, приймаючи юних паломників, дбаємо і про їхній духовний розвиток, але не заперечуємо і чисто дитячих розваг, навіть дискотек. Вони і знаннями збагачуються, і навчаються просити у Бога милості, списуючи перед часто першою у житті сповіддю переліком своїх гріхів цілі аркуші. Але їх ніхто не позбавляє й радощів дитинства, – каже матінка Стефана.

– Ми часто говоримо фразу, що діти – наше майбутнє, майбутнє нашої держави. Уявіть, а яке майбутнє у дітей, втомлених комп'ютерами і смартфонами?.. У дітей, у батьків яких не вистачає часу на них і не вистачає часу й на Господа?.. А ми ж усі – творіння Божі, – розмірковує Марія Каберська (Церковницька). – Матушка ігуменя це розуміє, і обитель піклується про це майбутнє. Тому Господь і посилає у Зимне до неї людей, які також зрозуміли цю життєву істину.


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

«Соняшник», який проростає духовністю (про дитячий табір при Зимненському монастирі)

За монастирськими мурами у Зимному, на горбочку, з якого відкриваються казкової краси краєвиди Святої Гори, збудовано паломницький центр для дітей. Цього літа у центрі приймали дітей з різних куточків України, хоча загалом своєрідний дитячий табір при монастирі діє вже тринадцять років.



Рубрики: Публікації | Місіонерство |

3653 переглядів / Коментарів: 0

Теги: Зимненський монастир | виховання дітей |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту
Вы — Апостолы
18 February 2009




Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru