Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Історія в деталях



Шляхами апостола Андрія Первозванного – храм Ай-Андрій
14 December 2010 14:34

У серпні 2010 р. розвідувальна експедиція Інституту археології НАН України
під керівництвом наукового співробітника відділу археології раннього залізного
віку к. і. н. Білозора В. П. здійснила археологічні роботи поблизу гори
Демерджи. У дослідженнях взяли участь завідувач кафедри історії Київського
славістичного університету к. і. н., доцент Ткаченко М. І. та студенти вузу.
Дієву допомогу надали настоятель місцевої парафії отець Петро та прихожани
храму.

Метою експедиції було дослідження цікавої пам’ятки історії та архітектури –
храму Ай-Андрій (грецька назва – Ай-Андріт), збудованого в середні віки
безпосередньо над однойменним джерелом – одним із найбільш шанованих у Криму
джерел. Його залишки знаходяться приблизно за півтора кілометра на південний
захід від с. Генеральського, більш ніж на 500 м вище рівня моря, – у тому місці, де, за
переказом, проповідував у І ст. н. е. святитель Андрій Первозванний.

Цікава історична пам’ятка відома здавна, проте її вивчення бажає кращого. У
XIX ст. та на початку XX ст. в писемних джерелах про неї згадується декілька
разів. Про існування храму чи не вперше ми дізнаємося із збірника П. І. Кеппена
«О древностях Южного берега Крыма и гор Таврических» (1837 р.). 1846 р. в Одесі
в альбомі літографій, присвячених природі та пам’яткам Криму, були опубліковані
два малюнка художника Ф. І. Гросса із зображенням давніх храмових
руїн. З кінця XIX ст. з’являються, хоч і поодинокі, проте цікаві фотографічні
матеріали цієї пам’ятки: 1896 р. голова Таврійської вченої археографічної
комісії А. І. Маркевич зробив кілька фотознімків руїн церкви під час
експедиції, що мала на меті вивчення давніх пам’яток південно-східної частини
Криму. Далі цю справу продовжили геолог П. А. Двойченко (1911 р.) та гідролог
Н. В. Рухнов (1912 р.), які також досліджували джерело і рештки
храму.

В путівнику по Криму 1914 та 1923 рр. згадується, що «весной 1913 г. сравнительно
хорошо сохранившиеся остатки церкви с тесаными колоннами разобраны татарами». Місцеві
татари, чи то, як вони твердили, з господарчої необхідності, чи з міркувань
релігійної нетерпимості, – майже дощенту зруйнували її залишки. До речі, одна з
фотографій фіксує момент руйнування церкви татарами.

За радянських часів невеликі розвідкові роботи проводились О. І. Домбровським
у 1956 р. Було проведено шурфування навколо зовнішніх стін будівлі та в апсиді,
складено схематичний план храму та фотофіксація руїн. Було також знайдено невелику
кількість археологічних матеріалів, що, на думку О. І. Домбровського,
вказують на дату цієї споруди – XI – XII ст.

1969 року храм Ай-Андрій рішенням Кримського облвиконкому оголошено пам’яткою
археології та архітектури. З 1980 р. навколо нього встановлена 150-метрова
охоронна зона.

У 2005 р. храм обстежували археологи А. В. Лисенко та І. Б. Тесленко
– співробітники Кримської філії ІА НАНУ (на замовлення алуштинського
комунального підприємства «Пілігрім», що з 2003 р. взяло на себе охоронні
зобов’язання щодо пам’ятки «Ай-Андрій»). Науковці зробили висновок про можливе корегування
датування цієї пам’ятки до більш пізнього періоду – XIV – XV ст.

В результаті даного дослідження було з’ясовано наступне. Храм збудований на
південно-східному схилі одного з відрогів системи Демерджи. Будівля зведена над
арковим тунелем, складеним з великих блоків ракушняку. Водотік прямує на північ
і закінчується під апсидою церкви, тобто в її вівтарній частині.

Стіни церкви складені з плит глинистого сланцю, на виходах якого й зведено
храм. Плитняк вкладений один на один щільними рядами і, очевидно, якщо й
скріплювався якимось розчином, то невисокої стійкості, бо зараз він не
спостерігається, принаймні на зовнішній поверхні стін. Проте на підході
приміщення виявлений товстий шар вапнякового туфу (травертину) – поруватої гірської
породи, що утворюється внаслідок осадження кальциту з карбонатних джерел. Можливо,
він являє собою залишки в’язкого матеріалу як засобу тинькування стін. Про
деталі архітектурного оформлення з травертину згадує і О. І. Домбровський.

Вивчення західної стіни, що збереглась в найкращому стані, показало, що при
вході до храму знаходився нартекс (притвор). Вхід з притвору до церковного
приміщення був зовсім вузький – менше, ніж 1 м. Загалом, притвор виглядає не зовсім
традиційним для православних культових споруд, де він частіше витягнутий у
довжину, та має невелику ширину. Цікаво, що в західній стіні притвору у
сланцеву кладку «вмонтовано» великий ракушняковий блок, технологічне
призначення якого пояснити важко.

У кутах церковного приміщення були встановлені ракушнякові тесані колони, доволі
ретельно оброблені і мають абрис правильного кола. Дві з них, розміщені в
кутках біля західної стіни, зберегли своє первинне положення.

Східна стіна храму була зруйнована майже дощенту. Її реставрація, очевидно
здійснювалась у новітній час аматорами-непрофесіоналами, що привело до зміщення
і стіни, і двох інших колон біля неї. Внаслідок цього приміщення церкви набуло
форми неправильного прямокутника. Колони, складені з окремих фрагментів, не
мають фундаменту в товщі підлоги, на протилежність тим, що знаходяться в
західних кутах приміщення.

Апсида храму, як і бокові стіни, також збудована зі сланцю, проте має
незначну товщину.

Новою спорудою, що прибудована із зовнішньої сторони до апсиди, є овальний
подіум зі сланцю, зведений врівень із залишками апсиди. Його розміри – 2 на 5 метрів.
На північному краї подіуму його будівельники, прихожани храму святого Андрія в
с. Генеральському, у 2000 р. звели дерев’яний хрест з образом апостола
Андрія на ньому.

Під час розвідкових робіт на досліджуваній пам’ятці було проведене обмежене
шурфування об’єкту; шурфи закладались на невелику глибину. Проте і тут траплялись
цікаві знахідки – уламки середньовічної кераміки, один з яких, що має складну
характерну орнаментацію, може відноситись до доволі раннього етапу. Втім,
висновки щодо хронологічної позиції матеріалів та конкретної стратиграфії її
об’єкта можна буде зробити лише після більш ретельних розкопок пам’ятки. Всередині
храму на глибині півметра також знайдено вапняковий туф; його технічні аналізи,
можливо, допоможуть певною мірою визначитись з уточненням дати зведення храму.
Подальше дослідження храму Ай-Андрій видається вкрай перспективним та
багатообіцяючим. Зберегти давню святиню Криму, а саме – відновити давню святиню,
де проповідував один з учнів Іісуса Христа, можливо буде по завершенні
археологічних досліджень.

Білозор В. П., канд. істор. наук, н.
с. відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України
к. і. н. – керівник експедиції,

Ткаченко М. І., канд. істор. наук,
доцент, зав. кафедри історії Київського славістичного університету – учасник
експедиції.


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Шляхами апостола Андрія Первозванного – храм Ай-Андрій

Крим, Таврійська земля, за переказами, що дійшли із глибини століть, була
освячена світлом християнства вже в І столітті. Першим, хто почав проповідувати
Слово Боже, був апостол Андрій Первозванний. Древні літописи стверджують, що
під час подорожі в Крим Андрій Первозванний був на місці сучасної Алушти…



Рубрики: Публікації | Історія в деталях |

1409 переглядів / Коментарів: 0


Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі

Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru