Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Церква і суспільство



«Седмиці» — 10 років: від самодруку до щотижневика
24 November 2011 14:54

Редакція газети «Одигітрія» святкує ювілей – 10 років із дня заснування спеці­ального, супутнього проекту видання – щотижневика релігійних новин «Седмиця».

Історія «Седмиці» розпочалася влітку 2001 року, коли головний редактор «Одигітрії» священик Костянтин Іванченко запропонував створити щотижневик новин, який би висвітлював найважливіші події, що відбуваються у світі релігій. Нова газета отримала назву «Новини православного Інтернету». Вона видавалася самодруком, мала невеликий наклад і розповсюджувалася серед священиків Вінницької єпархії.

Аби розширити читацьку аудиторію, восени на основі «НПІ» була створена безкоштовна інтернет-розсилка «Седмиця – православні новини за тиждень». Перший випуск користувачі побачили 28 листопада 2001 року, і цей день став офіційним днем народження «Седмиці».

З часом «Седмиця» стала однією з найпопулярніших релігійних розсилок, і редакція вирішила вивести її на новий рівень – зареєструвати як всеукраїнське передплатне друковане видання. У грудні 2006 року вийшов останній – 291-й випуск «НПІ», а 12 січня 2007 року – перший номер «Седмиці».

Сьогодні «Седмиця» входить до числа кандидатів у ЗМІ, рекомендованих Українською Православною Церквою. Її постійними читачами є церковно- і священнослужителі, місіонери, катехізатори, педагоги та студенти світських і духовних навчальних закладів.

Про власний погляд на видання, його сьогодення та майбутнє розповідають члени редакції.

Протоієрей Костянтин Іванченко, ініціатор видання:

– «Седмиця» – це перебування «в темі», своєчасна орієнтація у церковних питаннях. З її допомогою той, кого цікавить церковне життя, отримує інформацію у зручному форматі. Проект витримав перевірку часом і вижив, тому що надає добірку найважливіших фактів. Адже не кожна людина може постійно сидіти в інтернеті та вишукувати новини. А якщо новина затримується більше як на тиждень, вона втрачає актуальність, і пізно реагувати на те, що вже давно обговорили.

Наприклад, хто живе у великих містах, так би мовити, на нерві прийняття рішень, тому потрібні щоденні, щогодинні новини. Але таких людей мало. Звичайним же достатньо щотижневих дайджестів.

Коли ми задумали проект – хотіли, аби у кожного священика була така збірка новин. А потім з’ясувалося, що це цікаво не тільки вузькому колу священнослужителів, але й іншим людям. Так маленький самодрук виріс у серйозне видання, яке внесене до числа кандидатів у рекомендовані ЗМІ нашої Церкви.

– Отче Костянтине, всеукраїнське видання «Седмиця» існує 4 роки, але його наклад не змінюється – 1000 примірників. Люди із запалом ловлять і передають плітки, а ось читати офіційні новини не поспішають. Чому?

– Плітки цікаві до того часу, поки не почнеш шукати офіційного підтвердження або спростування. Тому що, лише маючи офіційну точку зору, можна робити якісь висновки.

Знаючи офіційну думку, завжди можна відслідковувати, що стоїть за цією новиною. І те, що люди не вірять – має своє пояснення, адже офіційні новини завжди подають із озиранням на ситуацію, як вона може вплинути на тих, хто поряд. Адже читати цю новину будуть люди з різними і полярними особистими думками.

Дипломатія часом «з’їдає» половину правди. Але від офіційного подання, як від доброго фундаменту, завжди відштовхуються – потрібно спростувати чи підтвердити новину. Не знаючи офіційного погляду, ми не зможемо гідно реагувати на питання: «Батюшко, що ви особисто думаєте з цього приводу? А яка позиція Церкви з цього питання?»

– На погляд священиків, чи мають віруючі знати церковні новини?

– Кожен обирає ті новини, які йому цікаві. А збірка новин у «Седмиці» орієнтована на читачів найширшого кола. Ті люди, які Церкву ставлять першою за державу і за своє особисте життя – мають цікавитись, що відбувається в релігійному світі. І висновки з багатьох ситуацій можна робити навіть на основі однієї «Седмиці». Адже у першому розділі йдуть суто новини, а в другому й третьому – інтерв’ю та коментарі з актуальних питань. Тому в одному виданні можна й отримати інформацію, і порівняти її зі своїм поглядом.

Тетяна Матяш, випусковий редактор:

– «Седмиця» – унікальне видання. Не чула про подібне в інших країнах. Працювати з нею цікаво і легко. Через те, що читаю багато новин, іноді мене просять підтвердити або спростувати чутки, які з’являються серед православних. Відповідаючи, неодмінно наголошую: «Читайте «Седмицю». Там про все написано». Але, судячи з передплати, не дослухаються. Чи то лінуються, чи, може, вважають, що новини якось зашкодять справі спасіння, розпорошать увагу. Та це судження помилкове. Ось у Патріарха Кирила якось запитали, чи потрібні православним газети, журнали, інтернет. Реакція була миттєвою: «Відповідь однозначна: потрібні». Святіший і сам цікавиться новинами. Щоденно кілька відділів готують для нього вибірку найактуальніших і найцікавіших повідомлень. Створюючи дайджест, наш колектив виконує подібну роботу. Отже, читайте «Седмицю». Вона фіксує історію.

– Тетяно, Ви формуєте випуски, і за 10 років вичитали величезну кількість новин. Безупинний потік інформації якось вплинув на Вашу віру, світогляд?

– Безперечно. Віру укріпив, світогляд розширив. Скажу більше: вважаю, що саме інтернет остаточно мене воцерковив. Адже на початку біля мене було кілька людей з, так би мовити, «песимістичного» Православ’я, і складалося враження, що мати свою думку з тих чи інших питань – великий гріх. Це дуже гнітило: навіщо тоді людині мислення? Тому коли уперше зайшла на православний форум і почитала тамтешні суперечки – наче камінь з душі впав. Можна, можна мати свою думку і навіть помилятися – ніхто не засудить, спитай – підкажуть дорогу. «Люби Бога і роби, що хочеш». Це мене так втішило, що я навіть поплакала. Із заляканої «вівці» перетворилася на тверезу християнку.

Щодо новин, то вони допомогли мені у ставленні до віруючих інших конфесій і релігій. Коли почала робити «Седмицю», у мене через молодість і неофітство був якийсь запал борця «проти». Тоді багато писали про хворого Папу Іоанна Павла II, і ці тексти йшли з деяким іронічним, глузливим підтекстом: ось Папа їхній хворіє, ось його трясе, ось він впав, ось йому слиноприймач одягають... І я відбирала ці новини, вони здавалися мені не те щоб важливими, але, у деякому розумінні, потрібними.

А потім якось відкрила фоторепортаж із Меси і побачила очі цього Папи – очі змученої людини, котра страждає від тяжкої недуги, але зобов’язана сидіти на престолі до самої смерті. Годі й казати, що з того часу я оминала подібні, суто особисті подробиці. Прийшла до того, що треба відокремлювати людину від її віри. І коли набагато пізніше почула формулу «Ми ненавидимо гріх, а не грішника», прийняла її усім серцем, анітрохи не сумніваючись.

– Була новина, яка найбільше запам’яталася?

– Загалом новин дуже багато, усі запам’ятати неможливо. Відмічаю цікаві події, ідеї, проекти. Деякі використовуємо як інформаційний привід для роботи з «Одигітрією».

Але так, була одна новина, яка запам’яталася. Два роки тому ЗМІ розповіли про «гемоглобінового героя» – старенького американця Ала Фіскера, який присвятив своє життя донорству. Коли його запитали, навіщо він це робить, відповів: «Хтось жертвує гроші. Я здаю кров». На той час він здав свій 151-й літр крові, і таким чином врятував 1000 життів. Що мене вразило: чоловік шукав спосіб допомогти людям, знайшов його, а у ньому – щастя і сенс свого життя.

На жаль, не всі з православних замислюються над тим, що потрібно щось віддавати Богові, ближнім. Вважають: ось моя робота, ось родина, до церкви ходжу – що ще? А у житті треба мати ще якийсь послух, виконувати якусь громадську роботу. Треба, щоб у розкладі дня, як у барона Мюнхгаузена, обов’язково був пункт: «Подвиг». Сплести шкарпетки безхатченку, допомогти самотній людині, прибрати церковне подвір’я – якщо шукати, справа знайдеться.

Ось в Америці волонтери записують аудіокниги для сліпих, проводять заходи для інвалідів – і це не раз на рік, як у нас 3-го грудня усі раптом звертають увагу на людей з обмеженими можливостями, а на постійній основі.

Люди один одному багато що можуть дати, не грошима – серцем. І нам є над чим замислитись і над чим працювати.

Павло Лебедєв, верстальник, веб-майстер розсилки:

– «Седмиця» потрібна віруючій людині, щоб бути в курсі релігійних подій, а невіруючій – щоб знати, чим живе світ. Адже «Седмиця» висвітлює не тільки православні новини. Новини інших релігій теж корисні, бо відкривають справжність речей. Наприклад, багато людей на Захід дивляться з відкритим ротом: «Ах, як там добре!» Але у тій самій Німеччині батьків, які забороняють дітям відвідувати уроки терпимості до содомітів, позбавляють батьківських прав та саджають у тюрми. А в Італії віруючим довелося відстоювати право на розміщення релігійних символів у школах. Це вже якась загальна тенденція по знищенню віри, і на це з відкритим ротом вже не подивишся. І саме через «Седмицю» ми допомагаємо людям відстежувати, що відбувається у світі, що змінює цей світ.

– Павле, у розсилки більше 7 тисяч читачів, і їхня чисельність зростає. інтернет вже не такий дорогий, як раніше, сайти з новинами доволі розповсюджені й постійно оновлюються. Здавалося, цікавість до «Седмиці», котра виходить раз на тиждень, мала б уже вщухнути... А вона й досі живе. Як Ви це пояснюєте?

– Справді так: і інтернет уже недорогий, і сайтів із релігійними новинами немало… Але треба враховувати одну просту річ – у більшості своїй релігійні новини не такі першочергові, щоб звичайній людині треба було за ними слідкувати хоча б раз на день. Тому цілком достатньо прочитати раз на тиждень наш дайджест, щоб бути в курсі подій.

Але www.sedmica.orthodoxy.ru – це не просто збірка новин із різних порталів (хоча і це вже немало). Перевага сайта у тім, що новини відібрані й відредаговані так, що залишається справді цікава і важлива інформація.

До того, не менш важливим є зручне оформлення «Седмиці»: перед людиною не просто суцільний текст у понад ста тисяч знаків, а спочатку перелік заголовків, через які можна переходити до новин лише одним клацанням мишки. Це зроблено через розуміння того, що більшість людей не читають все «від корки до корки», а воліють швидко обирати потрібну інформацію. Та навіть якщо дописувач прогляне тільки заголовки – буде мати деяке уявлення про події тижня.

Ще одне пояснення «виживання» «Седмиці» у тому, що наш дайджест – не просто сайт, на який ще треба не забути зайти. З самого початку це – розсилка, яка без нагадувань і зайвих запрошень сама раз на тиждень надходить у твою поштову скриньку (хоч і електронну). І тішить навіть не те, що кількість читачів постійно зростає (хоч і не так швидко, як, звісно, хотілось би), а те, що «ядро» стале і не зменшується. І якщо з якихось причин розсилка вчасно не виходить – з’являються листи на тему «що сталося?»

Вважаю, що наш дайджест не гірший від інших джерел, а у чомусь навіть і кращий (все важливе в одному місці, зручна подача інформації, періодичність). Цей фактор плюс бажання зробити щось корисне на благо людей і Церкви, помножене на зусилля з популяризації, і привели до того, що за кількістю читачів проект «Седмиця – православні новини за тиждень» упевнено тримає друге місце серед російськомовних православних розсилок, поступаючись лише журналу «Фома».

– А популяризація «Седмиці» в інтернеті була важкою? Чи є нові ідеї у цьому напрямку?

– Часу це забрало багато. Чи важка ця праця? І так, і ні. Коли тобі цікаво, коли відчуваєш, що це на користь людям і Церкві – то і витраченого часу не шкода.

Розсилка спочатку виходила з одного серверу. Зараз – із чотирьох. Для її популяризації треба було знайти цільову аудиторію. А де ж вона, як не на православних форумах? Тому став розміщувати там перелік новин кожного випуску, потім не тільки на православних ресурсах (а таких – більше з півсотні). Був цікавий момент. На одному з протестантських форумів хтось запитав: «А де ж ваші «протестантські новини» (на противагу нашим «Православним новинам за тиждень»)?

Нові ідеї, звичайно, є. Ось зараз осягаємо соціальні мережі. У Фейсбуці відкрили сторінку «Газети Одигітрія і Седмиця». Плануємо подавати через неї анонси основних матеріалів, опитувань, подій. Запрошуємо користувачів до кола наших друзів.

Василій Чепкій, розповсюджувач газети:

– Газету читають люди освічені й ті, котрі цікавляться церковним життям. На жаль, багато людей ходять до храму і обмежуються лише цим. Вони не бачать повноти всього, що відбувається у Церкві. «Седмиця» – це літопис сучасного церковного життя. Тому що є багато навколоцерковних подій чи чуток, а маючи офіційно інформацію, людина може адекватно сприймати ситуацію, більш тверезо дивитися на подію.

«Седмиця» не йде у розріз із священноначалієм, підтримує і дотримується офіційної точки зору. Новини – не плітки, а перевірені факти, отримавши які, можна принести духовну користь для оточуючих. Наприклад, ми дізнаємося, що відбувається у Сербії, Лівії чи Таїланді та можемо помолитися за наших братів по вірі, навіть надати матеріальну допомогу. А якщо жити тільки у своєму вузькому світі, то таке життя не по любові. Потрібно, щоб люди більше знали і вчились робити правильні висновки.

– Василію, Ви перебуваєте на редакційній передовій і краще за інших знаєте читацькі настрої, першим чуєте відгуки. Що говорять про «Седмицю», наскільки добре її знають? За що хвалять, критикують?

– «Седмиця» не дуже «розкручене» видання, але має свого читача. Телефонні дзвінки зі словами подяки лунають із різних єпархій. Знаю, що уважними читачами нашої газети є кілька архієреїв. А архієпископ Львівський і Галицький Августин не тільки сам читає «Седмицю», а ще й просить передавати залишки накладу на Львівщину, аби роздавати парафіянам.

Гостра потреба у виданні відчулася під час Архієрейського Собору 2009 року. Тоді Україна знаходилась у деякій інформаційній блокаді, ходили плітки про розкол. А ми взяли з інтернету новини, доклади, документи і зробили спецвипуск. То священики телефонували, замовляли додаткові примірники, а один сказав: «Спасибі, як свіжої води напився». Такі відгуки дуже важливі.

А критикують нас за те, що даємо багато інославних новин. Але не так вже їх і багато – 5 сторінок із 16-ти. Ми вважаємо, що без цього розділу газета втратить, тому і не відмовляємося. Православні повинні бачити повну картину подій, не тікати у резервацію. Інакше опинимося в тій ситуації, яку переживають зараз християни Єгипту.

– Що, на Ваш погляд, треба зробити редакції, читачам, аби розширити аудиторію передплатників?

– Дуже б хотілося, аби нашу газету виписували священики, адже «Седмиця» допомагатиме їм у служінні. Люди ставлять пастиреві багато запитань, і він має бути у курсі подій церковного життя. Також видання дасть багато користі педагогам, студентам, катехізаторам, місіонерам, загалом – усім віруючим.

Передплата на «Седмицю» коштує всього 70 гривень на рік, газета виходить щотижня. Кажуть – є інтернет. Але чи в усіх є час на витягання важливих новин із того потоку інформації, що є в мережі? Чи завжди доступний комп’ютер? А маючи під рукою друковане видання, у вільну хвилину можна спокійно почитати. Тим більше – у нас же не тільки новини, а ще й актуальні інтерв’ю та коментарі гострих подій, що трапилися за тиждень. «Седмиця» – це газета швидкого реагування

Тим, хто зацікавився, нагадуємо: передплатний індекс щотижневика «Седмиця» – 96204. Якщо ви бажаєте отримувати газету з 1 січня 2012 року, зробіть передплату до 15 грудня поточного року. Зазначимо, що передплата на видання може бути гарним подарунком близьким та друзям. Поміркуйте над цим, адже незабаром Різдво.

Бесіду провела Ірина Ярошинська

Матеріал наданий газетою «Одигітрія»


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

«Седмиці» — 10 років: від самодруку до щотижневика

Про історію виникнення видання, про новини, які змінюють світогляди, його сьогодення та майбутнє, а також про передплатників розповідають члени редакції.



Рубрики: Публікації | Церква і суспільство |

1221 переглядів / Коментарів: 0

Теги: газета «Одигитрия» |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru