Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Актуальний коментар


Професор архімандрит Віктор (Бедь)


Рішення Архієрейського собору РПЦ та канонічно-правовий статус незалежності і самостійності в своєму управлінні Української Православної Церкви
14 February 2011 15:57
Священик Ігор Ковальчук

2–4 лютого 2011 року в Москві проходив  Архієрейський собор Руської Православної Церкви, участь в якому брав і єпископат Української Православної Церкви. На Соборі було ухвалено ряд рішень стосовно внутрішнього життя та зовнішньоцерковної діяльності Московського патріархату.

Зважаючи на особливий канонічно-правовий статус Української Православної Церкви, як незалежної і самостійної в своєму управлінні, з правами широкої автономії, ми звернулися із запитаннями до доктора богословських наук, доктора філософії, професора, архімандрита Віктора (Бедь) стосовно порядку поширення прийнятих рішень вище зазначеним Архієрейським собором Російської Православної Церкви на кліриків УПЦ.

– Отче, які найбільш важливі моменти в роботі лютневого 2011 року Архієрейського собору РПЦ для Української Православної Церкви Ви б відмітили? І які канонічно-правові наслідки для УПЦ несуть прийняті на Соборі рішення?

Проведення 2–4 лютого Архієрейського собору Руської Православної Церкви за участю Предстоятеля і єпископату Української Православної Церкви, як і попередніх Соборів РПЦ, є важливою історичною подією в житті Православної Церкви. Цей Собор черговий раз засвідчив дотримання Московським Патріархатом у своїй діяльності принципу соборності, на якому базується вся повнота Вселенського Православ’я.

Безперечно, для українського Православ’я найбільш вагомою подією під час роботи Архієрейського собору став виступ Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви, з доповіддю «Українська Православна Церква сьогодні».

У своїй короткій, але надзвичайно змістовній доповіді Блаженніший Владика охарактеризував внутрішньоцерковне життя Української Православної Церкви, окреслив головні проблеми, що потребують свого нагального вирішення і намітив завдання на майбутнє.

Особливо важливим є  констатація канонічно-правового особливого статусу Української Православної Церкви в складі Московського патріархату як незалежної і самостійної в своєму управлінні, з широкими правами автономії, про що з посиланням на рішення Архієрейських соборів (1990 р., 2000 р.), Помісного собору  (2009 р.), Томос Святійшого Патріарха  Олексія ІІ (1990 р.) та Статут РПЦ (2000 р., з подальшими змінами та доповненнями) зазначено у вступній частині доповіді Блаженнішого Митрополита Володимира. Бо саме дотримання цих положень щодо особливого канонічно-правового статусу УПЦ і забезпечує впродовж останніх 21-го року, стабільність та  єдність Української Православної Церкви.

Поряд із іншими положеннями доповіді Блаженніший Митрополит Володимир особливо зупинився на питанні подолання роз’єднання православних в Україні, наголосивши при цьому, що «головним болем нашого серця і невиліковною раною на тілі всієї Христової Церкви продовжує залишатися розкол в українському Православ’ї».

Тож важливим для Української Православної Церкви стало і те, що, зважаючи на пропозиції Предстоятеля УПЦ та українських архієреїв, Собор РПЦ не прийняв поспішно підготовлений відповідною комісією Міжсоборної присутності проект рішення «Про прийом в лоно Церкви тих, хто повертається із розколу». Прийняття цього документу могло б суттєво ускладнити проведення дієвого діалогу в Україні щодо подолання розділення серед українського Православ’я.

Також слід зазначити, що з огляду на канонічно-правовий особливий статус УПЦ, як незалежної і самостійної в своєму управлінні, з широкими правами автономії, рішення Архієрейського собору РПЦ для Української Православної Церкви носять декларативно-рекомендаційний характер і можуть застосовуватись тільки в тих межах, що не суперечать Статуту про управління УПЦ, або будуть відповідно взяті до виконання шляхом ухвалення відповідних рішень самою УПЦ. Таким чином, поширені останнім часом чутки про те, що Московським патріархатом на черговому Архієрейському соборі РПЦ буде урізано канонічні права Української Православної Церкви, не знайшли свого підтвердження і залишились наразі тільки плітками.

– Чи поширюється дія внесених Архієрейським собором змін до Статуту Руської Православної Церкви в частині канонічно-правових прав та обов’язків Автономних та Самокерованих Церков (відповідно до глав VІІ та VІІІ Статуту РПЦ)?

– Внесення змін та доповнень до глав VІІ та VІІІ Статуту Руської Православної Церкви не мають жодного відношення до раніше закріплених прав Української Православної Церкви. Ці зміни і доповнення стосуються канонічно-правових прав та обов’язків статутно визначених Автономних (Китайської Православної Церкви та Японської Православної Церкви) і Самокерованих (Латвійської Православної Церкви, Православної Церкви Молдови та Естонської Православної Церкви) Церков.

Питання діяльності Української Православної Церкви регламентуються окремим пунктом 18 глави VIIІ Статуту РПЦ, в якому зокрема зазначається: «Українська Православна Церква є самокерованою з правами широкої автономії. У своєму житті і діяльності вона керується Томосом Патріарха Московського і всієї Русі 1990 року та Статутом Української Православної Церкви, який затверджується її Предстоятелем та одобрюється Патріархом Московським і всієї Русі».

До даної частини положень Статуту РПЦ жодні доповнення чи зміни не вносились.

Щодо Томосу Святійшого Олексія ІІ, Патріарха Московського і всієї Русі від 27 жовтня 1990 року, то в ньому, зокрема, зазначається: «… благословляємо через дану Грамоту нашу силою Всесвятого і Животворящього Духа бути від сьогодні Православній Українській Церкві незалежною і самостійною у своєму управлінні…»

Українська Православна Церква в своєму житті та діяльності і надалі керується Томосом Патріарха Московського і всієї Русі 1990 року і власним Статутом про управління УПЦ; Священний Синод УПЦ самостійно обирає і поставляє правлячих і вікарних архієреїв, засновує і ліквідовує єпархії в межах України.

– Одне із найбільш бурхливих обговорень на Архієрейському соборі викликало питання прийняття рішення та Положення про церковні нагороди. Чи є чинними ці рішення та Положення для Української Православної Церкви?

– Дійсно, обговорення питання про церковні нагороди на Архієрейському соборі Руської Православної Церкви відбувалося жваво і бурхливо. Та поряд із цим слід зазначити, що Українська Православна Церква в питаннях церковних нагород керується власними традиціями і ухваленими рішеннями, які суттєво (по формі) не відрізняються від нагородної практики Московської патріархії.

Зважаючи на особливий канонічно-правовий статус УПЦ, Положення «Про богослужбово-ієрархічні нагороди Руської Православної Церкви» (схвалено на Архієрейському соборі РПЦ 4 лютого 2011 р.) не поширюється на Українську Православну Церкву. Проте окремі його положення можуть застосовуватися в нагородній практиці УПЦ шляхом ухвалення своїх рішень Помісним чи Архієрейським соборами УПЦ, Предстоятелем та Священним Синодом УПЦ.

Бесіду вів ієрей Ігор Ковальчук


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Професор архімандрит Віктор (Бедь)Рішення Архієрейського собору РПЦ та канонічно-правовий статус незалежності і самостійності в своєму управлінні Української Православної Церкви

Коментар ректора Ужгородської української богословської академії архімандрита Віктора (Бедь).



Рубрики: Публікації | Актуальний коментар |

2366 переглядів / Коментарів: 4

Теги: Архиерейский Собор РПЦ | Архімандрит Віктор (Бедь) |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Істину глаголить брат

Істину глаголить брат "Православний" (це конспіративна кличка прес-служби ОБС (одна баба сказала) наших "святих" та  істинно руссинських отців Димитрія Сидора (президента Пудкарпаського Сойму) та Петра Івашка із вароша Ужгорода).


Сам знаю, що отець-архімандрит Віктор Бедь, будучи православним, на початку 90-х років ХХ століття очолював Народний Рух на Закарпатті, а будучи обраний нашим руссинським народом до Верховної Ради в 1990 - 1994 рр., як народний депутат входив до антикомуністичної опозиції "Народна Рада" і боровся за державну незалежність України. Навіть був одним із співавторів Акту "Про проголошення державної незалежності України".  Із-за таких Бедів ми тепер не живемо у великому і могучому радянському Союзі. Цеж просто жах, дорогі браття православні (із сестрами і матушками).


Но саме страшне інше, за останніми даними з джерел прес-центру ОБС отців Сидора та Івашка, Бедь із галицькими націоналістами розкопали золото гетьмана Полуботка і намагаються переправити до Ватикану. Бо Бедю вже мало стати єпископом нашої Церокви. Він уклав таємний договір із латинянами (через уніатів) і йому (зрозуміло що за певну суму) пообіцяли крдинальську шапочку. О !!! Цеж просто караул !!!  Подумайте, наше золото, мимо церковної каси  любого нашому русскому серцю Московського патріархату, попливе до Ватикану...


Треба щось робить !!!

НЕ БЕЗРАЗЛИЧНЫ МЫ

Не совсем так. В Украине не все безразличны к проблеме автокефалии. Многие миряне, священники и думаю архиереи склонны к принятию автокефалии. Желание одно - "да вси едино будут". Вопрос этот созревает и приносит плоды. УПЦ в этом вопросе уже значительно опоздала, поэтому время приспе говорить людям правду: в автокефалии ничего предосудительного нет, - это нормальный факт жизни Церкви. Знаю лично группу священников в восточных областях, которые всевозможными способами лобируют этот вопрос, желая иметь не только поместную Церковь с полной автокефальной жизню, но и своего патриарха. Дерзаем, браття.

Так-так, дуже

Так-так, дуже "блаженний".....

Ви ось це почитайте..... http://zakarpattya.net.ua/comments-news-79415/page/0.html

Там розколом пахне....

Як це Канонічна Православна Церква має визнати таїнства УАПЦ і УПЦ КП???????????

А в 90-ті роки він знищував православ"я всюди, націоналістом був..... надто різка переміна, чи не пахне тут диверсію...

На Закарпатті пригоди Бедя знають всі.... Так що єпископом йому не бути...ні за які "гроші"

Благо же, хоть один из

Благо же, хоть один из батюшек решил сказать людям правду. А остальные почему молчат? Блаженни алчущие и жаждущие правды... Никто больше блаженным быть не желает? Удивляет это безразличие.

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru