Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Соціальне служіння
РЕПОРТАЖ. Ладижинський дитячий будинок – наш іспит на чуйність під час Різдвяного посту
13 November 2012 20:02
Любовь Дубова

У Вінницькій області за 7 км від м. Ладижин на березі річки Південний Буг знаходиться дитячий будинок-інтернат IV профіля «Троянда». Саме для цього закладу, найскладнішого з усіх подібних в Україні, збиратиме кошти Синодальний інформаційно-просвітницький відділ УПЦ під час ІІІ Благодійного Ярмарку «Від Миколая до Різдва».

Щоб дізнатися, як живуть вихованці Ладижинського інтернату, які проблеми та завдання стоять перед адміністрацією та персоналом, а також для того, щоб привернути увагу всіх небайдужих – 7 листопада було організовано поїздку до дитячого будинку «Троянда».

Жити на державному утриманні – це як?

Ладижинський дитячий будинок-інтернат було створено у 1994 р. З міста туди веде одна-єдина лісова дорога, якою двічі на добу курсує автобус з персоналом.

На сьогодні в інтернаті утримується 146 дітей-інвалідів І групи з діагнозами ДЦП (важка форма), глибока розумова відсталість, хвороба Дауна. 70% із них – лежачі хворі, які рідко коли залишають стіни палати. Знаходяться підопічні тут із 4 років і до останніх днів, найдорослішому зараз – 32.

Директор Ладижинського будинку-інтернату  Григорій Зубко  в минулому міліціонер, батько трьох дітей

За словами директора Григорія Зубка, це єдиний в Україні інтернат суто IV профіля, де знаходяться діти з найтяжчою формою інвалідності. «Більшість дітей до нас потрапляє у віці 4 років одразу з пологових будинків або з будинків малютки. 70% із них позбавлені батьківського піклування – таких дітей взагалі ніхто ніколи не відвідує. Вони знаходяться повністю на державному утриманні».

Держава виділяє в день на харчування однієї такої дитини – 23 гривні, а на медикаменти – 1 грн 30 копійок. Діти ж щодня потребують одноразових підгузників, пелюшок, змінну постільну білизну, предмети особистої гігієни. Няні розповідають, що кожного дня їм доводиться змінювати до 400 підгузників!

Кожна няня обслуговує на сьогодні 14 дітей (при прописаній в законі нормі 6-7 дітей). Зрозуміло, що і фізичні, і психологічні навантаження на персонал – тут неймовірні. Щодня кожну дитину треба помити, перевдягти, 5 разів на день погодувати з ложечки. Часу на те, щоб приділити увагу кожному окремо – не залишається зовсім.

І проблема тут не в ставленні персоналу – няні та вихователі якраз дивують своєю чуйністю та теплом, тим затишком, який вони власними руками створюють в інтернаті та на прилеглій території з «підручних» засобів.

«Людина, яка не зможе в такій обстановці працювати, – розповідає про свою роботу одна з працівниць інтернату, – вона тут не залишиться. Бо цим дітям треба віддавати тепло, добро і ласку. Навіть із дому забирати – а цим діткам віддавати. І сьогодні, я вважаю, у нас саме такі люди працюють, які можуть це віддати. Дуже всі віддані, добросовісно ставляться до своєї професії. Дай Боже їм тільки здоров'я! А так, дітки – як дітки. Такі вони є. І ми їх любимо, шануємо, якими вони є».

Постільний режим довжиною в життя

Багато хто з “лежачих” підопічних має шанс навчитися ходити. За допомогою спеціальних реабілітаційних вправ уже не одна дитина почала самостійно пересуватися. Однак реабілітологів на всіх не вистачає – у дитячому будинку їх всього 4. Та й то, їхню роботу оплачує не рідна держава, а заморський фонд, якому, виявляється, до українських дітей-інвалідів небайдуже.

 

Тож діти змушені чекати своєї черги в палатах – у корпусах немає ліфтів для транспортування з 2-го поверха на вулицю. А брак адаптаційного обладнання призводить до практично повної безрухливості дітей, яким залишається цілими днями протягом всього життя знаходитися в спеціальному ліжку з високими бильцями.

Ще однією нагальною потребою інтернату є обладнання молодіжного відділення, розпорядження про створення якого було підписано Вінницькою облрадою ще в 2010 р. Однак із тих пір – корпус усе ще перебуває в стадії ремонту. 

«У молодіжному відділенні, – розповідає директор Григорій Зубко, – ми плануємо поселити більш дорослих, тих, хто в змозі хоча б трохи про себе піклуватися. Хочеться створити для дітей більш затишні умови кімнатного типу, а не лікарняні палати. Там би вони могли спілкуватися та навчатися. Така наша мрія».

Кожен із нас може стати тим, через кого Господь відповість на їх молитви

А про що мріють діти в інтернаті? Хтось – про пухнастого ведмедика, хтось – про прогулянку на вулиці, а дехто не може навіть висловити свою мрію – тільки дивиться на вас прозорими оченятами.

Діти, у яких немає нікого – уповають тільки на Бога. В інтернаті є молитовний куточок. Там завжди перед іконами горить лампадка – за цим слідкують самі діти. Ті, хто вміють, читають Псалтир. Є діти, які, незважаючи на власну неміч, суворо дотримуються посту за монастирським уставом.

Такі вони, вихованці Ладижинського інтернату, діти з найскладнішими формами інвалідності.

***

Під час Різдвяного посту, а, особливо, готуючись до Великого Свята в затишному родинному колі, – згадаймо цих діток, які і цього року проситимуть здійснення своїх мрій у Господа в День Його народження.

Кожен із нас може стати тим, через кого Господь відповість на молитви цих дітей. Час від дня св. Миколая до Різдва Христового – це наша можливість скласти іспит на людяність, на справжність нашої віри.

Нагадаємо, що ІІІ Благодійний ярмарок «Від Миколая до Різдва», який цього року збиратиме кошти для Ладижинського дитячого будинку-інтернату, пройде з 14 грудня 2012р. по 13 січня 2013р. на Хрещатику.

ФОТОРЕПОРТАЖ: ЛАДИЖИНСЬКИЙ ДИТЯЧИЙ ІНТЕРНАТ: ось кому ми зможемо допомогти під час БЛАГОДІЙНОГО Різдвяного ЯРМАРКУ 


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

РЕПОРТАЖ. Ладижинський дитячий будинок – наш іспит на чуйність під час Різдвяного посту

Саме для цього закладу збиратиме кошти ІІІ Благодійний Ярмарок «Від Миколая до Різдва». Щоб побачити все на власні очі, та дізнатися, у чому відчувають потребу вихованці будинку-інтернату – ми вирушили до Вінницької області.



Рубрики: Публікації | Соціальне служіння |

4632 переглядів / Коментарів: 1

Теги: "Три мішечки - від Миколая до Різдва" - Рождественская ярмарка |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Дело замечательное, дай Бог

Дело замечательное, дай Бог сил. Вспомнила автобиографический роман "Белое на черном" Гальего Давида Гонсалеса где он описывает свое пребывание в интернате для инвалидов. Только вот первая строка - скорее генерализация впечатлений автора. Мои знакомые мамы и папы, воспитывающие особых деток говорят "Господи помоги!", а следом "Благодарю тебя Господи". И не потому, что хотят показаться хорошими, а потому, что искренне любят своих детей и рады им. Об этом очень много отзывов и в интернете. С ними неплохо было бы познакомиться перед написанием...

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru