РЕПОРТАЖ. Козаки, феї, прочани Іонинського монастиря та звичайні перехожі – саме такі гості на Трійцю були у Синодального відділу у справах молоді 25 June 2013 08:35 Валентина Гордийчук
«Самотності тут не відчуваєш, правда ж?» Усміхнувшись у відповідь, я навіть не здивувалась, що запитувала мене про це незнайома бабуся. Дійсно, тут сьогодні навіть на хвильку лишитися одному було неможливо...
23 червня, у неділю, після святкового богослужіння прочани навіть і не думали розходитися по домівках – обитель в цей день святкувала своє престольне свято. Як саме? – залишилась дізнатится подробиці й я.
По-перше, «фірмовим» пловом, гречкою та квасом власного приготування частували усіх охочих тут, вже традиційно.
А мені до того ж випав додатковий бонус – розділити обід із старожилами, які пам’ятають часи, коли монастир тільки но починав відроджуватися. Виявилось, що престольне свято у Іонинському монастирі – це справжня двадцятирічна сімейна традиція. І хоча ця родина тепер є парафіянами іншого храму, та у цей день вони намагаються приїхати до рідної обителі. І гречку, і огірочки, за обідом тут інакше, як благословенною їжею, ніяк і не називали.
***
А по-друге, під духовним творчим керівництвом голови Синодального відділу УПЦ у справах молоді, намісника Іонинського монастиря єпископа Іони (Черепанова) та заступника владики, незмінного ведучого "молодіжки" архімандрита Іоасафа (Перетятько), волонтери руху «Молодість небайдужа» вже втретє проводили акцію: яскраве дійство для дітлахів та їх батьків.
А тут: для стрибунів – батути; для творців – майстер класи з орігамі, скульптурі, виготовлення відкриток; для красунь – плетення косичок і фотографія у казкових сукнях; для лицарів – бої на шпагах; для найпруткіших – лабіринти від скаутів; для ласунів – майстер-клас з приготування варення...
Сергій, викладач козацького кадетського класу, вказуючи на шпаги, поділився: «Даємо можливість всім бажаючим пофехтувати разом з нашими кадетами, молодими козаками».
А православні скаути на акцію привезли спеціальне спорядження. Ксенія, скаут-лідер, розповіла як вони розважатимуть гостей: «Ми зробили «мавпівник» – це такі лабіринти з мотузок. Підготували різні атракціони та ігри. Дітям і навіть деяким дорослим дуже подобається. Дехто йде від нас, а потім знову повертається, вже з друзями».
Організатори заходу – хлопці і дівчата, для яких «волонтерити» стало стилем життя. Що це означає? – робити добрі справи для інших, вкладати свої таланти, час, іноді і власні кошти у інших людей. Часто таку діяльність називають «соціальними проектами», тут цю роботу називають простіше – «напрямками»: від «будинку малютки» до «будинку ветеранів».
Системно – раз на тиждень, іноді навіть частіше, волонтери працюють з дітьми, старенькими, одинокими матерями. Усім цим людям потрібні, перш за все, увага, допомога побутового характеру. Але є серед підопічних волонтерів і хворі діти, яким для подальшого життя необхідні ще й кошти. От і об’єднують час від часу свої зусилля волонтери різних напрямків, щоб допомогти тим, хто вибрав одне з найскладніших служінь – у інституті раку.
Ірина, активний волонтер, секретар молодіжного відділу і головний організатор заходу розповідає, що акція за мету має привернути увагу людей до проблем онкохворих дітей: «Не обов’язково – це має бути матеріальна допомога, це може бути участь у житті цих дітей, наприклад творчі заняття з ними. До речі, тут продаються роботи самих діток: відкритки, блокноти, прикраси».
Заняття волонтерів у Ізостудії з онкохворими дітьми
Серед гостей заходу були, і прочани храму, і випадкові перехожі з дітлахами, і ті хто спеціально приїхали на захід. Наприклад, величезне сімейство – батюшка й матушка, які прийшли разом з власними дітьми та дівчатками з недільної школи. Матушка Олена розповіла, що такі прогулянки – це норма для їх сім’ї, а в Іонинському монастирі бувають часто.
Для мене ж, цей день став додатковою можливістю зустріти тут старих друзів. Катю (тридцятирічну дівчину з інвалідністю), яку я знаю ще з часів поїздок у будинок ветеранів, привезли на свято її друзі-волонтери. І Катю, і Віталіка (тридцятирічний хлопець, з ДЦП теж з будинку ветеранів) частенько можна зустріти на таких заходах. Тому що за багато років спілкування волонтерів з Катюшею і Віталіком, між ними зав’язались звичайні дружні стосунки. Віталік, наприклад, вже й сам «волонтерить» - адмініструє декілька груп в соціальних мережах «Проти абортів, за життя» та «Групу інвалідів».
Разом із друзями ми й фотосесію влаштували, й плетенням косичок зайнялися, а я навіть поряд з батутом постояла…:)
***
Як часто нагадує отець Іоасаф, якщо тобі погано, допоможи тому, кому гірше. Серед молодих парафіян Іонинського монастиря, є люди, які прийшли до храму чи потрапили на «молодіжку» у не найкращий час свого життя… і лишилися. Є й ті, хто від достатку вирішив поділитися з нужденними і долучитися до руху «Молодість небайдужа».
Я ж зрозуміла у цей день, що бути самотнім чи ні – це часто самостійний вибір кожної людини. І тут, у Свято-Троїцькому Іонинському монастирі, зробити свій вибір на користь спільноти – досить легко, ким би ти не був.
Більше фото на сайті автора фотографій фотохудожника Сергія Рижкова: www.areacreativ.com
Версія для друку
Post new comment