Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Слово пастиря
Привітання з Різдвом Христовим від найкращих спікерів УПЦ — спеціально для читачів «Православія в Україні»
05 January 2012 17:41

Зі святом світлого Різдва Христового читачів «Православія в Україні» вітають найкращі спікери УПЦ, постійні коментатори сайту  наші добрі друзі

***

Архієпископ Олександр (Драбинко): «Нехай волхви принесуть Богонемовляті дари наших сердець»

Архиепископ Александр (Драбинко)

Головний редактор офіційного сайту УПЦ, голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків, секретар Блаженнішого Митрополита Володимира

Сердечно вітаю у сіх вас із Різдвом Господа і Спаса нашого Іісуса Христа.

Радість різдвяна згадується у серці кожного, мабуть із самого дитинства.

Нині ввійшовши до храму, біля святкової ялинки ми бачимо Богонемовля Христа у святому вертепі.

І я бажаю, щоб Господь по молитвах тих волхвів, які прийшли до віфлеємської печери, хай принесуть дари наших сердець Богонемовляті.

Божа Матір нехай прийме ці дари і розповість своєму Синові про те, якими є наші почуття до Нього. Хай вона помолиться разом із праведним Іосифом про те, щоб умножився у наших домівках мир, щоби запах хвої був благоуханним ладаном наших добрих справ перед Господом Іісусом Христом.

Христос рождається! Славімо Його!

***

Архієпископ Антоній (Паканич): «Христос просвітлює розум, як світло сонця, у променях якого ми ясно бачимо своє життя»

Архиепископ Бориспольский Антоний (Паканич)

Головний освітянський архієрей УПЦ, ректор Київських духовних академії і семінарії

Різдво просвітило людство світлом розуму ― співається у тропарі свята.

Ми знаємо, що саме гріх наших прабатьків спотворив людську природу і пошкодив розум, адже головна мета і призначення людини ― це життя в Бозі. У Великому Покаянному каноні святого преподобного Андрія Критського неодноразово повторюються слова, що ми «потеряли ума красоту». Краса розуму, в чому вона? ― У вмінні жити з Богом, пізнавати Його, робити все для того, щоб очистити свій розум. І тоді Господь відкриває нам світло. Христос, який прийшов у світ як Бог і як людина одночасно, саме просвітлює людський розум.

У цьому сенсі цікавий перифраз апостола Павла, коли він порівнює життя людини у язичництві, як блукання в пітьмі, з життям у християнстві, мов у світлі. Цей вислів бере початок саме з Боговтілення, тому що, життя без Бога ― це тьма. Інколи ми цю тьму не розуміємо і навіть тішимось тим, що в темряві нам спокійніше. Своїм пришестям у світ Христос дав людям світло. Коли є сонячне проміння, то не потрібні навіть зорі, тому що людина ясно бачить своє життя, насамперед своє призначення. Життя може бути гарним і навіть прекрасним, але земний шлях, ми всі розуміємо, ― це тільки початок, а людина призначена для вічності, для перебування з Христом. І світло Христове просвіщає кожну людину, яка приходить у цей світ.

Тому велич життя християнина в тому, що через особистий досвід ми наближаємось до розуміння тайни Боговтілення. Вона дається нам через досвід святих людей, які змогли її пізнати. І в цьому парадокс: з одного боку, ми сприймаємо Боговтілення, як тайну, а з іншого ― саме ця тайна надає сенс людському життю.

Хочу побажати, щоби у святі дні Різдва Христового кожен із нас зробив усе можливе, аби серце було яслами для Богомладенця Христа. Святкуючи Боговтілення, ми не просто згадуємо не просто важливий  історичний момент в житті людської цивілізації, ця подія стосується кожної людини. Адже Христос прийшов, щоби спасти конкретно «мене». В душі панує неземна радість, коли ми розуміємо це.

Я бажаю, щоб радість Різдва Христового перебувала в людських душах, давала надію на життя, давала стимул життю, яке з багатьох причин є складним. Але сам Христос, Який прийшов на землю, Який відчув усю тісноту людського життя, відчуває кожну нашу молитву, кожне щире слово, звернене до Нього.

І нехай Господь дає нам радість і бажання йти Його шляхом.

***

Єпископ Пантелеімон (Поворознюк): «Різдво єднає сім’ї у молитві за благополуччя й торжество любові»епископ Пантелеимон (Поворознюк)

 

Голова Синодального відділу УПЦ «Церква і сім’я» 

Свято Різдва Христового, збирає на молитву, перш за все, родину. Ця молитва прославляє Бога, Який втілився заради нашого спасіння, ця молитва ― за благополуччя і торжество любові у сімейному колі, і особливо ця молитва за те, щоби діти росли з вірою в серці.

Різдво збирає за одним столом усю родину на святій вечері. А за святковим, урочистим богослужінням незримі ангели біля вертепу разом із земною Церквою співають небесну пісню «Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління». І радість свята проникає в саме серце…

Щоб зрозуміти велич втілення Бога, потрібно відгукнутися на церковний дзвін і прийти до храму Божого, із вдячністю зустріти цей світлий день.

Потрібно мати чисту віру, дитячу віру. Дорослі зазвичай не зважають на те, що саме дітям дано бачити Бога і всією душею, вповні відчувати Його любов. Кожна сім’я по-справжньому відчуває присутність Бога, коли Він дає дітей ― великий дар, якого треба бути достойним. Тому свято Різдва Христового, народження у світ Богонемовляти, особливо близьке тим сім’ям, де є діти.   

Вітаючи всіх із Різдвом, я бажаю відкрити для себе перші сторінки Нового Завіту, відчувати свою причетність до всього того, що Господь освятив, починаючи від Свого втілення, прийняття людської плоті, до Голгофи і Воскресіння, бо без Різдва не було б звершено і наше спасіння.

Дай Боже, щоб у кожен дім, у кожну душу прийшло це свято, і той, хто його по-справжньому зустріне, отримає неземну, небесну радість.

***

Єпископ Іларій (Шишковський): «Господь спустився на землю до людей. І саме зараз кожен із нас має поставити собі питання: "А що я роблю для того, щоб обожитися?"»

Епископ Иларий (Шишковский)

Різдво Христове ― це, мабуть, найвеличніше свято, яке має свою містику, символіку. Впродовж століть в устах богословів звучить його лейтмотив: Господь став людиною, щоби людина стала Богом. Боговтілення є найдивовижнішим із того, що зробив Христос: не змінюючи Своєї природи, Він став тим, ким раніше не був, для того, щоб спасти людину – вилікувати її, дати руку і підняти на небо.

Господь спустився на землю до людей. І саме зараз кожен із нас повинен поставити собі питання внутрішнього, духовного характеру: «А що я роблю для того, щоб обожитися?»

Боговтіленням Господь, так би мовити, зробив усе, що зміг. Він приходить у світ, щоби спасти людство, проте волю людини залишає недоторканною. Господь не нав’язує нам спасіння, не силує до нього. І тільки з власної, доброї волі, відчувши поклик Бога, людина сама повинна зробити крок назустріч Йому. В цьому ― велика містика самого свята Різдва. Воно завжди поряд із Новим роком, який ми часто обираємо як календарний відлік нашого життя, розмірковуючи про зміни своєї особистості в майбутньому, «наступному році». Але Господь через свято Різдва говорить нам про очевидні зміни, які вже сталися для людини і заради людини ― Господь народжується у кожному з нас. Тому серце повинно бути тією колискою, в якій буде лежати маленьке Богонемовля.

Христос відкривається для нас не просто як Син Божий, не просто як людське немовля, перед нами постає Бог у повному Своєму одкровенні. Святе Письмо говорить нам і про інші іпостасі Спасителя. Він ― Господь, Який завжди перебував і носить в собі вічність. Господь ― благе мовчання, цей той відтінок, що показує Його настрій. Господь ― Пантократор, Той, хто не просто поряд з Отцем Небесним, але Той, Хто діє у всесвіті, володіє ним. Христос-ієрей ― через Кого настає освячення, Той, ким освятилася людина.

Ці чотири ракурси показують нам виміри буття Господа, у повноті розкривають розуміння свята Різдва Христового, ― лише одна іпостась Богонемовляти звужує наше уявлення про Спасителя.

Святі отці якраз і підкреслюють, що Господь являє Себе у повноті всіх Своїх проявів. Перед нами ― нова неопалима купина, якою став і святий вертеп, де з’явився Господь у Своїй славі і силі, у Своєму служінні, у Своєму явленні і одкровенні людині.

Якщо ми це зрозуміємо, думаю, наше бажання обоження стане більш сильним. Ми знаємо, що людина не може змінитися одномоментно, вона повинна пройти крізь духовну еволюцію, напрямок якій щороку нам дає Різдво Христове, яке дарує надію. Надію на те, що ми змінимося, а змінившись, можемо вплинути на своє життя. Так, воно не завжди є таким, як нам хотілося б. Проте не забуваймо, що не життя формує нас, а ми формуємо життя. Ми даємо той імпульс, який може змінити все. Людина повинна його відчути в собі, відчути через освячення, особисте обоження.

Бажаю усім нам, щоб Господь, торкаючись сердець, дав силу, надію і натхнення жити не за принципом «як вийшло», а вклав у наші серця святі наміри, які б змінили накраще, додавши радості, впевненості та здійснення надій, які плекаємо у своєму серці.

***

Епископ Иона (Черепанов): «Накануне этого светлого, радостного праздника хочется призвать всех: не забудьте о том, Чье рождение мы празднуем»

Епископ Иона (Черепанов)

Глава Синодального отдела УПЦ по работе с молодежью, наместник Киевского Свято-Троицкого Ионинского монастыря, главный редактор православного журнала для молодежи «Отрок.ua»

К сожалению, нынешняя традиция празднования Рождества напоминает ситуацию, когда люди в День рождения своего близкого человека идут в ресторан, празднуют, говорят тосты, а к этому человеку даже не приходят и не появляются ему на глаза. Точно такая же нелепица происходит и в нашей стране.

Вроде бы уже все понимают, что Рождество — это действительно, самый главный зимний праздник, что в Рождество нужно торжествовать, веселиться, радоваться. Но забывают о Виновнике торжества, о Христе. Я думаю, если сделать опрос среди тех, кто празднует Рождество, то весьма и весьма малый процент людей скажет, что в этот день они идут в церковь, причащаются Тела и Крови Новорожденного Младенца.

Но ведь Христос в этот день родился в мир не для того, чтобы радоваться, веселиться. А для того, чтобы пройти скорбный путь Богочеловека, а в конце Своей жизни умереть на Кресте. Он был и Истинным Богом, и Истинным Человеком, и страдал так же, как любой из нас. И переживал, и терзался, и мучился так же, как и любой из людей.

И несмотря на это, мало кто пойдет, чтобы причаститься, чтобы помолиться на рождественской службе — люди зацикливаются на каких-то внешных, второстепенных подробностях. Почти все знают, сколько блюд нужно приготовить накануне. Почти все знают какой-то набор колядок и щедривок —  совершенно маловажные и околоцерковные вещи выходят на первый план, заслоняют собой Новорожденного Христа.

И потому хочется накануне этого светлого, радостного праздника призвать всех: не забудьте о том, Чье рождение мы празднуем. Придите к Нему, придите в храм, поисповедуйтесь, причаститесь. Может, кто-то сделает это первый раз в жизни, но так это будет приход в гости к Новорожденному. Это будет настоящий День рождения Христа.

***

Протоиерей Андрей Ткачев: «Родился Искупитель наших грехов, и мы, грешники, радуемся, потому что без Христа мы обречены на ад»

Протоиерей Андрей Ткачев

Настоятель храма во имя преподобного Агапита Печерского в Киеве.

Преподобный Кукша Одесский говорил, что «я грешник и грешников люблю». Я то же самое могу сказать сегодня, потому что праздник Рождества Христова — это праздник торжества и радости грешников. Человек, который себя грешным не осознает, не ощущает своей удаленности от Источника жизни, своей бытовой смерти, — ему не о чем радоваться, у него нет Рождества. Христос пришел в мир грешников спасти. И радуются рабы, за которых заплачен выкуп. Радуются должники, которым помогли избавиться от долговой ямы. Радуются невольники, которым расклепали кандалы. Радуются блудницы и мытари кающиеся, потому что пришел в мир, как поется, «слава, слава Тобі, Що народився відкупити нас від наших гріхів». Родился Искупитель наших грехов, и мы, грешники, радуемся, потому что без Христа мы обречены на ад.

Один батюшка говорил: «Я понимаю наркоманов: если бы я не был верующим, я б тоже таким стал». Потому что как выживать в этом аду? Ведь мир — это преддверие ада, это предбанник ада для неверующего человека. А для верующего — предбанник светлого рая, его первый тамбур, первый коридор.

Посему всем грешникам я, как грешник, передаю светлое ангельское радование: радуйтесь, потому что родился Искупитель наших грехов. Мы были должны — Он долг наш заплатил. Мы были рабы — Он нам подарил свободу. Мы были байстрюки, брошенные под забором — Он нас Отцу усыновил. Мы были бессильны — Он нас защитил. Мы были глупые — Он нас просветил. То есть, всё, что есть хорошего в мире, есть во Христе.

У Тихона Задонского есть прекрасное слово, где от лица Господа Иисуса Христа говорится грешнику: «Зачем ты, человек, Меня оставил? Зачем ты к врагу Моему обратился? Благородства ищешь? — Что может быть благородней Сына Божьего и Сына Девы? Ищещь красоты? — Я краснее всех сынов человеческих. Ищешь богатства? — У Меня богатство всего мира. Ищешь мудрости? — Я Премудрость Божия. Ищешь друга хорошего? — Я никогда не предам. Ищешь защиты? — Кто сильнее Меня? Никто не заберет овец Моих из руки Моей…» Всё, что ищет человек, есть во Христе. «Почему же ты тогда к врагу Моему обратился? Что ты ищешь вообще в жизни, кроме Меня? Всё во Мне. Я — твой. И ты — Мой…»

Вот эта радость обретения смысла сопутствует празднику Рождества Христова. Поэтому грешники могут радоваться: родился Тот, Кто взял на себя наши грехи, наши немощи, понес болезни.

Вот та смысловая составляющая, которая греет наше сердце.

Пусть весь мир празднует что-то другое, может быть, какие-то другие цели, но нас интересует именно сердцевина — что Бог стал человеком, чтобы человек обожился во Христе, стал Богом по благодати. То есть, будучи червем, ползающим по праху и прахом питающимся, человек удостоился возможности стать Богом по благодати, сыном Небесного Отца через усыновление и братство с Иисусом Христом, Господом нашим. Которому слава, и держава, и ныне и присно и во веки веков, воссылаема от ангел на небеси, от Матери и Иосифа в пещере вифлеемской; Который согревается ноздрями волов и осликов, заглядывающих в ясли; который прославляем тремя волхвами и смиренными пастушками. И к этой веселой и чудной компании, прославляющей Спасителя, да присоединимся и мы с вами, из грешников первые, чтобы сказать с апостолом Павлом: «Великая благочестия тайна...» Всякого приятия достойное Слово, Христос Иисус пришел в мир грешников спасти, от них же первых есть я. Но не отчаиваюсь, потому что и для последних есть место в раю.

И Кукша, с которого мы начали, говорил: «Хоть с краєчку, но в раєчку».

Вот нужно нам с вами иметь такую цель, такое желание, и Богу его приносить, говоря: «Господи, не лиши мене Небесного Твоего Царствия!»


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Привітання з Різдвом Христовим від найкращих спікерів УПЦ — спеціально для читачів «Православія в Україні»


Рубрики: Актуальний коментар | Слово пастиря |

17550 переглядів / Коментарів: 0

Теги: Різдво Христове | Епископ Пантелеимон (Поворознюк) | Епископ Иона (Черепанов) | Митрополит Антоний (Паканич) | Архиепископ Александр (Драбинко) |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru