Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Невигадані історії
Похід
22 June 2011 10:21
Світлана Тарапата

Історія від інструктора православних скаутів про те, як ці самі скаути разом з волонтерами руху "Молодість небайдужа" водили дітей з інтернатів у похід.

Що може бути легше, ніж провести похід, особливо якщо ти вже 7 років займаєшся скаутінгом, і проводила їх немало. От і я подумала, що легко впораюся. Взялася вести 8 підлітків з дитячих будинків та 10 волонтерів у триденний пішохідний похід вздовж р. Тетерів.

Пташиний спів і мальовничі краєвиди наповнювали легковажний розум абсолютно безпідставним оптимізмом

Почався похід з того, що забравши маршруткою спорядження, і прямуючи на місце зустрічі з дітьми, ми зупинилися набрати водички і доброзичливий працівник ДАІ оштрафував нас за стоянку в забороненому місці. Далі – більше. Вже на місці зустрічі з дітьми виявилося, що двоє в останній момент відмовилися їхати (в той час, як спорядження для них вже було в автобусі). Тоді, зібравши всіх, хто запізнився, ми радісно попленталися на виїзд із Києва, що в п’ятницю ввечері особливо «приємно».

Прибувши на місце без пригод, ми похапцем переділили групове спорядження і вирушили до місця ночівлі. Дорога була не важка, рюкзаки ще не понатирали спини, а пташиний спів і мальовничі краєвиди наповнювали легковажний розум абсолютно безпідставним оптимізмом.

Без води, солі та в наметі з вкороченими дугами

На місці ночівлі з’ясувалось, що сіль я забула, а наш шановний завгосп видав один намет з вкороченими дугами, і спати в ньому можна хіба що накрившись ним зверху. Спасибі волонтерам, вони взяли на себе організацію табору, а на мене чекав педагогічний провал на лекції з орієнтування для дітей. Справа в тому, що за програмою, діти мали прослухати лекцію з орієнтування, а наступного дня закріпити отримані знання на практиці.

Нові знання того вечора отримала хіба що я, і то про свої лекторські здібності та вміння зацікавити дітей, які до того оцінювала, як досить непогані.

На місці ночівлі до нас приєднався отець Андрій – духівник Ірпенського скаутського осередку. Але й тут не обійшлося без пригод: паркуючись біля нашого табору, він пошкодив машину, і тим не менше поїхав зі мною в село канючити у місцевих мешканців сіль та воду.

Чи то молитвами отця Андрія, чи то на противагу моєму скептицизму – вечір закінчувався на диво приємно

Ввечері, спостерігаючи за учасниками походу, які безладно снували по табору, вирішила для себе, що цей похід вже ніщо не врятує. Але згодом справи потроху налагодились...

Діти зібрались навколо вогнища пити чай, волонтери весело жартували, до нас приєднався ще один досвідчений учасник подібних заходів з гітарою. Чи то молитвами отця Андрія, чи то на противагу моєму скептицизму – потроху складалась тепла й довірлива атмосфера. Сидіти біля вогнища справді було приємно, ми нарешті потроху познайомились, адже більшість учасників один одного не знали. Я так розслабилася, що навіть відбій відклала на півгодини. Вечір закінчувався на диво приємно.

Розігнавши підлітків по наметах та обговоривши з волонтерами плани на наступний день, я вже мостилася в тому самому «бракованому» наметі з надією поспати. Як би не так! Співоча душа та невтомні баси і тенори наших волонтерів розбили мої сподівання вщент. Вони справді гарно співали, інакше я б не витримала до 2-ої години ночі. Коли терпець увірвався, мені, з суворим шармом Баби Яги, довелося виповзти з лігва та нагадати, що у нас сьогодні підйом о 7-й ранку і 25 км маршруту, в кращому випадку.

25 км маршруту ускладнювали спека та суниці

Зранку мене тішила одна думка, що чергую не я. Після сніданку була лекція з орієнтування – спроба друга. Цього разу я не розраховувала на власну геніальність і вирішила залучити волонтерів. Завдання ставилися перед парами: підліток та волонтер. Кожна «двійка» мала якийсь час вести всю групу по маршруту. Почерговість «двійок» визначили жеребкуванням. О 10-й ми вирушили, і що цікаво – в правильному напрямку. Перша двійка провела 2 переходи (по 40 хв. кожний) та передала маршрут наступній, і так далі.

Маршрут ускладнювали спека та суниці, які росли обабіч дороги та час від часу змушували учасників зупинятись і нагинатись, що суттєво знижувало швидкість пересування.

Воду, призначену для приготування обіду, майже всю випили на маршруті. І сухий пайок міг би виявитися сухим у повному розумінні цього слова, якби не один з учасників, який був на велосипеді, та погодився врятувати групу від спраги – з’їздив у найближче село за водою.

Справжні пригоди чекали на нас після купання в омріяному озері

Чим ближче до вечора, тим важчі здавалися рюкзаки, довшими переходи та коротшими привали. Якби дітей не гріла думка про магазин в кінці лісу, думаю, половина відмовилась би йти далі. Волонтери чекали купання, яке передбачалося біля місця ночівлі.

Коли ми нарешті дійшли до того омріяного озера, було біля сьомої години. Після денного переходу по спеці, прохолодна водичка озера здавалася вершиною досконалості: можна в неї стрибати, пірнати, плавати, бризкатися. Зовсім не дивно, що заплановані 40 хвилин на купання розтягнулися на багато довше.

Кажуть, що пригоди – це лише результат поганого планування, але справжні пригоди – це завжди сюрприз. Справжні пригоди чекали на нас після купання.

Двоє наших волонтерів – міцних і здоровенних мужиків – раптово кудись ділися. Як що ви не були керівником групи, або були, але у вас ніхто ніколи не зникав, ви не знаєте що таке справжній адреналін – куди там сноубордам та стрибкам із парашутом. За 3 години їхньої відсутності у 16 світлих та темних головах народжувались десятки варіантів, куди вони могли подітись, жоден з яких навіть не наблизився до відгадки.

Насправді, місцеві хлопці просто хотіли познайомитися із нашими друзями, і  не знайшли кращого способу, ніж набрехати їм про хвору бабцю, і відвезти в інший кінець села. Цікаво, що мобільний зв’язок в цьому селі є тільки на порозі магазину (який символізм!!!). І поки наші хлопці зорієнтувались, де вони і дійшли пішки до нас, ми з волонтерами пройшли через всі стадії стресу: від намагання знайти логічне пояснення до дуже гарячої молитви. Але все, що б з ними не трапилось, не випадковість.

На перше місце стали не мої егоїстичні переживання, а незбагненна мудрість Божа, яка зібрала разом зовсім різних людей…

Пережите хвилювання так зблизило групу, як не зміг би жоден тренінг на довіру та формування команди. Наші підлітки, які будь-яке завдання зустрічали фразою «а чому я?», намагалися підтримати та підбадьорити засмучених волонтерів, і майже самостійно розбили табір та приготували вечерю.

Цього вечора пісень під гітару не було – ми намагалися вести себе якомога тихіше, аби не привертати увагу місцевих «жартівників». Ми мали провести обговорення походу з волонтерами. Я почала його в дуже негативному тоні: така вже людська природа, знаходити інших винними, коли тобі погано. Але напруження пройшло, і на перше місце стали не мої егоїстичні переживання, а незбагненна мудрість Божа, яка зібрала разом зовсім різних людей, і за три дні відкрила для кожного з нас його власну слабкість перед труднощами і неоціненний скарб довіри іншому, допомоги і підтримки в скрутній ситуації.

Слава Богу за все!

Світлана Тарапата – інструктор та керівник Ольгінського загону Київського локального осередку організації «Православні скаути України»


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Похід

Якщо ви не були керівником групи, або були, але у вас ніхто ніколи не зникав, ви не знаєте що таке справжній адреналін – куди там сноубордам та стрибкам із парашутом.



Рубрики: Публікації | Невигадані історії |

1702 переглядів / Коментарів: 0

Теги: Дитячий православний літній відпочинок-2011 | Православные скауты |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту
Перепутали
15 June 2006




Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru