Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Точка зору



Писати чи не писати...
16 December 2010 12:06
Протоієрей Іоанн Шандра

Чи варто писати про все, що відбувається в Церкві? Чи потрібно благословення священноначалія для написання аналітичної статті, правдивого розслідування чи коментаря? Як саме писати про містичне Тіло Христове (Єф. 1:22-23)?

Кожен православний журналіст обов’язково колись підходить до того моменту, коли відповіді на ці запитання він мусить давати сам. Реалії сьогодення такі, що писати про позитив у Церкві, непроблематично. Сьогодні ніхто нас не переслідує за те, що ми відображуємо красу життя у Христі.

Про церковні проблеми, без сумніву, писати треба, але в дусі Євангелія та Апостольських Послань (Мф. 15, 15-17; 1 Кор. 6:1-4; 1 Кор. 6:6-8). Звичайно, завжди є спокуса «рубати» проблему з плеча, ставити питання руба… Я не проти швидкої реакції на питання та проблеми, що виникають. Інколи і сам грішу емоційним сплеском внутрішньої болі. У такій ситуації важливо, щоб тебе розуміли та хоча б інколи вибачали за гарячкуватість. Звичайно, такий варіант можливий тільки в колі друзів, у братському колі, у суспільстві, членом якого ти є. На жаль, наразі ми не маємо суто православного майданчику, де мали б можливість по-братськи, без пересуду, без ярликів обговорювати свої ж проблеми та висловлювати свої думки стосовно внутрішньо церковних подій.

Попри «замкнутість» церковної дискусії є такі питання, які ми, Церква, просто повинні висвітлювати, звітувати та відповідати перед суспільством у цілому. Для того, щоб суспільство мало можливість дати адекватну оцінку нашій діяльності та мати правильну інформацію відносно тих чи інших подій всередині Церкви, ми мусимо друкувати прес-релізи, давати коментарі, йти на зустрічі, проводити виступи та диспути та практикувати повагу до співрозмовників. Право ж вирішувати внутрішні церковні питання я бачу ТІЛЬКИ за Церквою.

Такі собі «фільтри» необхідні не для того, щоб «приховати» від очей суспільства аспекти церковної діяльності, а для надання братам та сестрам у Христі можливості висловитися стосовно проблеми, надати час для осмислення та виваженої відповіді чи, можливо, покаяння винуватців того чи іншого внутрішньо-церковного конфлікту.

У разі виникнення непорозуміння між церковними та суспільними (поза церковними) структурами обов'язково потрібно розпочати ЗАГАЛЬНЕ обговорення справи, яка виникла. При цьому, Церква, як одне тіло, повинна паралельно проводити внутрішнє розслідування причин, які привели до виникнення конфлікту.

Остання ремарка…

Між словами "журналіст" (церковний журналіст) та "непогрішимість" знак «дорівнює» (=) аж ніяк на підходить, адже ми всі - просто люди, які можуть помилятися. Крім вчитися брати на себе рішучість писати про Церковні справи, ми повинні вчитися слухати, чути та вибачати один одного, що однозначно приведе до більш конструктивної розмови чи то в церковній, чи то в суспільній площині. Вішати ярлики легко, знімати їх – набагато важче. 


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Писати чи не писати...

Чи варто писати про все, що відбувається в Церкві? Чи потрібно благословення священноначалія для написання аналітичної статті, правдивого розслідування чи коментаря, і як саме писати про містичне Тіло Христове (Єф. 1:22-23)?



Рубрики: Публікації | Точка зору |

1990 переглядів / Коментарів: 1

Теги: Как писать о Церкви |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

 На жаль, наразі ми не маємо

 На жаль, наразі ми не маємо суто православного майданчику, де мали б можливість по-братськи, без пересуду, без ярликів обговорювати свої ж проблеми та висловлювати свої думки стосовно внутрішньо церковних подій...

Для того, щоб суспільство мало можливість дати адекватну оцінку нашій діяльності та мати правильну інформацію відносно тих чи інших подій всередині Церкви, ми мусимо друкувати прес-релізи, давати коментарі, йти на зустрічі, проводити виступи та диспути та практикувати повагу до співрозмовників. Право ж вирішувати внутрішні церковні питання я бачу ТІЛЬКИ за Церквою...

Між словами "журналіст" (церковний журналіст) та "непогрішимість" знак «дорівнює» (=) аж ніяк на підходить, адже ми всі - просто люди, які можуть помилятися.

*************************************************************

Полностью с Вами согласен отче. простите за излишнее цитирование

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru