Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Святі та подвижники благочестя
Отроки Ефеські: «сплячі передвісники тілесного воскресіння»
16 August 2013 12:42
Протодиякон Миколай Лисенко

Пам'ять семи отроків Ефеських звершується 17-го серпня. Дивовижна історія цих святих на перший погляд нагадує сюжет фантастичного роману або алегоричної легенди. Проте сім юнаків з міста Ефес діяли суворо в рамках певного історичного періоду, залишили по собі цікаві житейські подробиці з розряду «навмисно не вигадаєш», а найголовніше – своїм життям і смертю вони утверджують нас у вірі в майбутнє тілесне воскресіння.

Театр Ефеса (сучасна Турція)

Звали цих юнаків Максиміліан, Іамвліх, Мартиніан, Іоанн, Діонісій, Ексакустодіан або ж Костянтин  та Антонін. Вони жили в III столітті.

Максиміліан був сином міського голови Ефеса, а його друзі – дітьми Ефеських високопосадовців. Як було прийнято в знатних родинах, юнаки перебували на військовій службі. В той час владу в Римській імперії захопив Децій Траян. Велику увагу цей імператор приділяв релігійній політиці, і саме тому його гоніння історики вважають першим систематично організованим переслідуванням (геноцидом) християн по всій країні.

Його метою було відновити та зберегти традиційний римський релігійний уклад, концепцію так званого «пакс деорум (pax deorum)», або ж Божого світу, за якою боги Римського пантеону, в тому числі, і імператори, взамін на жертвоприношення та шанування, захищають імперію.

У 250-му році Децій видав указ: згідно якого, кожен житель імперії зобов’язаний був публічно, в присутності місцевої влади та спеціальної комісії, принести жертву та скуштувати ідоложертовного м’яса, отримавши після цього відповідний документ. Той, хто погоджувався, мав гарну нагоду окрім здобуття сертифікату благонадійного законослухняного вірнопідданого ще й добре попоїсти смаженого. Той же, хто відмовлявся це робити, наражався на смертельну небезпеку. В такий спосіб було вирішено перевірити лояльність підданих до імператора та його політики.

Завітав Децій і до визначного імперського центру, яким був тоді Ефес.

Ефес 

Хтось з «добродіїв» натякнув імператору, що в Ефеської еліти – проблеми з дітьми, точніше – з їхнім віросповіданням. Децій вирішив перевірити інформацію особисто. Дійсно, сини кількох вельмож виявилися послідовниками Розіп’ятого Христа.

Коли юнаки сміливо сповідали свою віру в Господа Іісуса, з них негайно зняли воїнські відзнаки, однак відпустили на волю для роздумів: Децій сподівався, що перед обличчям катувань та смерті вони передумають.

Мармуровий чан, або купіль для здійснення язичницьких обрядів

Юнаки ж пішли до печери в горі Охлон, де проводили час у молитвах, готуючись до мученицького подвигу. Час від часу наймолодший з них, Іамвліх, потайки ходив до міста та купував хліб.

Зрозумівши, що юнаки і не думають навертатись, імператор наказав замурувати вхід до печери, щоб поставити в цій історії крапку. Присутні при замуруванні двоє таємних християн підклали поміж камінням таблички з іменами сповідників та з описанням їхнього подвигу.

Але Господь не дав хлопцям померти: вони наче заснули, і тривав цей сон близько двохсот років.

Залишки древнехристианского храму, побудованого на місці печери,

в якій чудово спали і прокинулися Ефеські отроки

Минув час. Йшло 5-те століття. Християнство вже вийшло з катакомб, але саме тоді серед віруючих з’явилося багато таких, хто не міг повірити в майбутнє воскресіння людського тіла.

Під час будівельних робіт вхід до печери Охлон було розібрано. І тоді Господь оживив юнаків. Вони прокинулися наче від звичайного сну, не знаючи, що минуло понад 200 років… Іамвліх знову попрямував до міста, щоб купити хліба зголоднілим друзям. Але на вході до міста хлопець завмер, вражений: на міських воротах красувалося зображення хреста!

Ще не вірячи своїм очам, він пішов до базару. А привернув до себе увагу тим, що розрахувався старовинною монетою з зображенням імператора Деція. «Це – людина, яка приховала скарб», – майнуло в голові у торговця, який вирішив прослідкувати за дивакуватим юнаком…

А оскільки приховувати скарби від держави було заборонено (до речі, не тільки тоді), у справу втрутились офіційні особи, і Іамвліха було затримано.

Зніяковілого юнака привели до градоправителя, у якого саме в той час перебував місцевий єпископ. Вслухаючись у непевні відповіді хлопця, він зрозумів: це Сам Господь відкриває усім якусь важливу таємницю.

Прийшовши разом з іншими до входу у печеру, єпископ знайшов серед каміння речові докази: таблички з іменами святих мучеників і обставинами замурування печери, покладені туди колись. Тоді усі зрозуміли, що милосердний Бог через пробудження юнаків від довгого сну розкриває не щось інше, як таємницю майбутнього воскресіння людини, та спростовує чергове спотворення Православного віровчення. За деякий час святі юнаки на очах у всіх схилили голови на землю й знову заснули, цього разу — до дня загального воскресіння з мертвих.

Тут можна було б поставити і крапку, але… Але ще був свідок. У 12-му столітті мощі юнаків під час відвідин Ефесу бачив на власні очі наш співвітчизник: паломник з Русі ігумен Даниїл, який залишив для нас про це літописну згадку.

Чи вірити їй? А хіба можуть докази виявитись сильнішими за віру? Напевне тому атеїсти все шукають і шукають докази того, що джерела цієї історії знаходяться в міфах древніх друїдів, етрусків або ацтеків. А православні зі століття в століття звершуючи пам’ять сімох Ефеських отроків, кожного разу прославляють Бога за те, що ми дійсно воскреснемо і духовно, і тілесно, та при цьому навіть і не знають, що великі генії Європейської культури присвятили цим святим свого часу шедеври живопису, поезії та музики. Щоправда, то були часи Старої, ще Християнської Європи, для котрої віра в Бога була головною цінністю…

І замість постскриптуму. В своєму посланні до Коринфян апостол Павло роз’яснює: «… хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? І в якому тілі прийдуть? Безрозсудний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре. І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне, чи якесь інше; але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло… Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетлінні; сіється в приниженні, встає у славі; сіється в немочі, встає у силі; сіється тіло душевне, встає тіло духовне…». Але хочу зауважити: аби стати спадкоємцями цього воскресіння, нам треба з’єднатися своїм життям із Тим, Хто Своєю Хресною смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя Вічне дарував. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Святые «спящие» отроки Эфесские: от мифа к вере


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Отроки Ефеські: «сплячі передвісники тілесного воскресіння»

Сім юнаків-християн були замуровані в печері за наказом імператора-язичника, а через майже 200 років, після того, як їх відмурували, виявились живими. 17-го серпня Церква вшановує їх пам'ять.  



Рубрики: Публікації | Святі та подвижники благочестя |

2494 переглядів / Коментарів: 1

Теги: воскресіння з мертвих | вічне життя | 7 отроків Ефеських |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Дякую

Слава Ісусу Христу! Пане Миколо, Дякую за матеріал про День Усікновіння Голови Івана Хрестителя в останньому випуску Православного Вісника (телепрограма, дивився на ЮТубі). Там ви влучно зауважили, що ми маємо дбати про головне перш за все, тобто про додержання Божого, а не людського. Я сподіваюся, що ви отримаєте це повідомлення, бо я не знайшов іншого способу зв'язатися із вами. З повагою, Ярослав

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru