Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Інтерв’ю
Олег Собчук — про «С.К.А.Й.», «sky» і що буває, коли носиш небо в собі
12 March 2013 12:20
Юлия Коминко

Він любить свою сім’ю і музику. Вірить у Бога, проте не вважає доречним у ЗМІ це обговорювати. Залюбки дає інтерв’ю, однак не поспішає з поясненням, що означають ці чотири літери з крапочками у назві гурту…

Нещодавно «С.К.А.Й.» святкував ювілей – 10 років.

Декілька років тому домашню адресу музиканти остаточно змінили з тернопільської на київську. Та з концертами гурт подоржує постійно.

Минулого тижня, наприклад, лідер гурту Олег Собчук відвідав Кіровоград, де взяв участь у православних святкуваннях масляниці. Виступав популярний, особливо серед молоді, співак, як на великій, так і на «малій» сцені.

Детальніше про це читайте: Масленица по-кировоградски и Лидер группы "С.К.А.Й" посетил молодежку

Про хлопців родом з греко-католицького Тернополя, їхній спільний всеукраїнський тур присвячений святкуванню 1020-річчя Хрещення Русі в компанії православних «ДДТ» і «Братів Карамазових», та про музику, яка може і «в голову дати», — розповів в інтерв’ю фронтмен гурту Олег Собчук.

— Олег, про вас говорять, що ви з великим задоволенням даєте інтерв’ю саме православним виданням…

– Не лише православним. Якщо потрібна інформація про «С.К.А.Й.», то її завжди можна знайти чи в інтернеті, чи почути особисто від мене. Якщо запитання цікаві…

А тенденція стосовно саме православних видань з’явилася після всеукраїнського туру «1020-річчя Хрещення Русі» з «Братами Карамазовими» та «ДДТ» по Україні. Тому тут нічого дивного немає.

– Отже, про тур. Музиканти і «ДДТ», і «Братів Карамазових» відверто про себе говорять, що вони — православні. А ви готові були показати себе як людину віруючу?

– Я цього ніколи не стидався, просто шовінізму не люблю. Вважаю, що віра – дуже індивідуальне і особисте. І кричати про неї в усіх засобах масової інформації – безглуздо. Та якщо запитаєте мене, чи вірю я в Бога, то я відповім, що вірю.

– Ви всі з гурту родом з Тернополя. А цей регіон традиційно є греко-католицьким. І тоді, в 2008-му, несподіванкою було побачити тернополян на сцені разом з православними колективами…

–  Я не думав, мусульмани вони чи греко-католики. Я не страждаю міжконфесійними амбіціями… 

– Не доводилося чути, що, мовляв, ви — галичани, українською мовою співаєте, а приєдналися до туру, який організувала Українська Православна Церква, яку багато хто не любить саме за її канонічну єдність з Московським Патріархатом?

— Багато суперечок було стосовно туру. Дехто говорив, що це замовлення Руської Православної Церкви, яка хоче щось там захопити. У нас в Україні — як у тій приказці: і сам не гам, і другому не дам. Ми самі нічого не робимо на краще, і в усьому шукаємо лише негатив. І знаходимо... Тому що живемо в страху кожен день, підозрюючи всіх, а страх – це слабкість. Тому нас і не поважають у світі… І винен у цьому не народ, а наша влада, якій вигідно, щоб ми боялися.

Ми ж шукали позитив, і ми його знайшли.

В цілому тур позитивно впливав на аудиторію. Особливо мені запам’яталися очі молодих людей, які приходили на виступи. З концерту молодь виносила позитивні емоції. І це радувало, і не тільки мене чи команду «С.К.А.Й.». Це відчували й бачили ми всі – і «Брати Карамазови», і Шевчук з «ДДТ». Саме цим позитивним настроєм і жив цей тур.

Це була справжня якісна музика, різними мовами. Диякон Андрій Кураєв розказував чимало цікавих речей, в більшості жартівливих. Також читав лекції, але на них можна було піти окремо, за бажанням.

– Традиційно вважається, що захід України — більш релігійний, схід — менш. Ситуація, якою ви її побачили під час всеукраїнського туру, не змінилася?

– На жаль не змінилася. Усе так, як і раніше. На заході люди в неділю не працюють. А в Херсоні, звідки моя мама, на півдні та сході, навіть в центральній Україні, взагалі ніхто особливо не святкує Різдво, Водохреща чи Великдень. У неділю на город – це нормально, молотком можна постукати по стінах, і дуже цим ніхто не переймається.

На заході з цим набагато серйозніше…

– У своїй родині релігійних традицій дотримуєтеся?

– Я на свята вдома дуже рідко буваю, на жаль. Така в мене робота: коли інші відпочивають, ми працюємо, виступаємо. Та взагалі, звісно, дотримуємося традицій, як і наші батьки. На Святвечір обов’язково готуємо 12 пісних страв, на Водохреща я свячу хату, ставлю на стінах хрестики, а дружина або діти ходять за мною з кутею і святою водою.

– І в ополонку пірнаєте?

– В ополонку… Чесно, одного разу навіть уже рішуче налаштувався, та якраз мав їхати в Буенос-Айрес на «БУМ» («Битва українських міст» — проект телеканалу «Інтер»), і вирішив не ризикувати, бо якби прихворів, то б не поїхав. Але пірнути в ополонку на Водохреща — це у мене, так би мовити, мрія в проекті.

– Західна Україна пишається своєю релігійністю. Та водночас люди там більше часу присвячують зовнішньому оздобленню свята, ніж його глибинному релігійному наповненню. До Великодня, приміром, декілька днів з ранку до вечора — на кухні, потім ще безліч ритуалів, і часто за приготуваннями до свята немає коли й до храму піти…

– На жаль, це правда, це дійсно так. Люди більше крутяться на кухні, ніж стоять на службі в церкві. Це погано. І зараз на заході сучасні молоді сім'ї це розуміють і намагаються зробити все скоріше, щоб ввечері сидіти з родиною, не бути втомленими, і на саме свято духовно відпочити.

– Знаходите час для такого духовного відпочинку у вашій родині?

– Уже так. П’ять років ми жили, так би мовити, віртуальним сімейним життям, тому що сім'я була в Тернополі, а я – в Києві. Доводилося їздити туди-сюди, і це було дуже важко і фізично, і психологічно. Та ось уже два роки ми живемо разом.

– Щодо збереження традицій… Ви в своїх численних інтерв’ю ніколи не кажете, що це за чотири літери у вас в назві гурту, та ще й через крапку. Це теж своєрідна традиція така?

– Поставили крапки, щоб нас було краще видно на плакатах.

– Це без жартів?

– Ні!!!

Я вам чесно скажу: взагалі-то ми всім кажемо, що з задоволенням вислухаємо ваш варіант розшифровки «С.К.А.Й.». Але є причина, чому я нашій команді дав таку назву. Ви знаєте, що «sky» у перекладі з англійської означає «небо». Небо буває різне: воно може бути як спокійним, лагідним, добрим, так і жахливим, непередбачуваним, загрозливим.

Так само і наша музика. Вона – різна. Часом дуже добра, ніжна, прониклива, а часом – може і в голову дати.

– Напевно, щоб співати про небо, його потрібно якось собі уявляти. Носити в собі…

– А я його і ношу – я з ним лягаю і встаю.

Скільки себе пам’ятаю, я люблю небо. Взагалі, дуже люблю природу, вважаю, що це єдине, що в нас, людей, залишилось справжнього. І це, напевне, єдине, що може нас врятувати від наших примітивних бажань.

– А як ви бачите, наскільки нинішні люди прагнуть до цього неба? Бо інколи здається, що їм не те, що до неба, а й один до одного байдуже…

– Як коли. Є різні настрої… Та в силу теперішніх урбанізованих обставин в нашому суспільстві, яке рухається вперед шаленими темпами, все менше і менше часу (хоча технічний прогрес мав би полегшувати життя) ми приділяємо простим внутрішнім і зовнішнім речам — спілкуванню з людьми, з природою. Нам немає коли пройтися по вулиці, зробити якісь фізичні вправи. Більшість людей проводять час за комп’ютерами у соціальних мережах, там знайомлячись, закохуючись, працюючи, заробляючи. Тепер можна в принципі не виходити з квартири — тобі все привезуть.

Я не засуджую нікого, кожен обирає сам для себе, як жити. Але вважаю, що так неможна.

– Чи бувають періоди, коли відчуваєте, що немає сил у небо глянути, коли втрачається цей зв'язок?

Звичайно, буває. Так само, як і в усіх людей. У мене сім'я, робота, виникає чимало різних складнощів – це нормально, це життя. Але питання в тому, які ти ставиш пріоритети, що для тебе найважливіше.

– А що найважливіше для вас?

– Я не зміг би жити без двох складових – без музики і родини. Ці дві складові — святі для мене, і вибрати з них щось одне я не можу і не хочу.

— Наостанок запитання — у вас у гурті всі такі, закохані в небо?

— Небо нам просто подобається, а кохаємо ми музику і жінок…. 


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Олег Собчук — про «С.К.А.Й.», «sky» і що буває, коли носиш небо в собі

Він любить свою сім’ю і музику. Вірить у Бога, проте не вважає доречним у ЗМІ це обговорювати. Залюбки дає інтерв’ю, однак не поспішає з поясненням, що означають ці чотири літери з крапочками у назві гурту…



Рубрики: Публікації | Інтерв’ю |

3253 переглядів / Коментарів: 0

Теги: С.К.А.Й | православна молодь | Олег Собчук |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту
Маловато будет
18 January 2010




Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru