Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Православний погляд



Ой на Івана, чи на Купала?
07 July 2011 17:58
Протодиякон Миколай Лисенко

День різдва святого пророка Іоанна Хрестителя, Предтечі Господнього у світських ЗМІ здебільшого фігурує з іншою назвою – ніч на Івана Купала.

Мене особисто вразила оцінка, яку в ефірі дала цьому святу відома людина – не називатиму її ім’я, тим більше, що й сам благоговію перед її талантом. Так ось, ця людина висловила таку думку: буцімто Церква знищила одне з найвеличніших свят нашого народу. А друга думка така: от як було б здорово, якби ми дотримувались купальських обрядів, і вся нація проходила очищення через купальські ритуали, зокрема, стрибки через магічний вогонь…

Слова цієї глибоко шановної людини навели на роздуми: по-перше, хотілося зняти звинувачення з Церкви у знищенні корисної духовної традиції, по-друге, замислитись, наскільки ця традиція корисна, і чи варто застосовувати її, як засіб для духовного очищення і вдосконалення нашого народу.

Почнемо з першого: чи знищувала Церква свято Купала?

Відповідь беремо з далекого від Церкви документа, аналогу сучасним указам Президента або законним актам Парламенту – Універсалу Гетьмана Івана Скоропадського, виданого ним у 1719 році – «про збіговиська під Івана Купала…». Якщо перекласти українською текст цього документа, його зміст буде такий: «Молоді та свавільні люди, збираючись вночі, справляють купали з ігрищами та пиятикою, наслідком яких є гріхи блудні, розтління незайманості, позашлюбні діти; і за такі беззаконня бачимо гнів Божий на всіх нас, який проявляється через знищення врожаю, падіж худоби, спалах епідемій та інші важкі випробування…»

Наказ тогочасного світського правителя України по відношенню до учасників купальських обрядів був досить конкретний: «В’язати та бити киями»…

Що ж до Християнської Церкви – то хіба могло бути в неї щось спільне з типовим язичницьким святом? Купало – один із прадавніх слов’янських богів – символ родючості. До приходу в цей світ Христа людство по-різному уявляло собі Бога, і можна зрозуміти наших предків, які шукали Його в тих ласках і щедротах, якими Він їх наділяв. При цьому, звісно, створювалась своя теологічна система з обожненням відповідних сил створеної Єдиним Богом природи.

А вже на це було накладено особливі ментальні ритуали, серед яких були не лише зовні невинні вінки по воді, танці й стрибки через багаття, але й окультна та статева складові у вигляді ворожінь, жертвоприношення та вільного парування з наступним імовірним зачаттям.

На противагу Купалі ім’я Іван – слово не слов’янського і не язичницького походження. Воно в перекладі означає «благодать Божа», і саме так назвали одного з найбільших святих Православної Церкви Іоанна Хрестителя, аскета та проповідника каяття. Церква протягом усієї своєї історії ніяким чином не намагалась адаптувати купальські традиції, натомість послідовно закликала вірних не брати участь в язичницьких містеріях.

У свою чергу, переконані язичники ніколи не додають ймення Івана до ймення Купала. Вони навіть святкують його раніше – в двадцятих числах червня, на літній сонцеворот.

Хто ж тоді вигадав Івана Купала?

Напевно, той пересічний обиватель, який десь щось чув, і в байдужій голові якого все змішалося: і християнське свято, і вечірка зі стрибками над вогнищем…

Так, Церква, впроваджуючи в суспільстві свої моральні норми, дійсно змінила купальські ігрища, принаймні, для широкого загалу, знищивши деякі їхні компоненти. Ну хіба можна зараз собі уявити, що стрибки над багаттям у прадавні часи були жеребом, за яким обиралася жертва, яку потім і приносили? Або що благовидні пісні, хороводи й танці колись завершувались так званим м’яттям трави, цебто звичайною статевою оргією?

Що робити, якщо ви когось полюбили? За купальською методою є два способи: треба або роздягшись догола, тричі оббігти житнє поле, або - взяти живу гадюку та простромити її очі голкою із ниткою, та потім цю нитку вшити в одяг коханої людини…

Що треба робити за християнською методикою? Все набагато простіше: віддати життя. Знехтувати своїм «его», допомогти в потрібну хвилину,  переступити через образу, не злякатися важких обставин. Цебто – пожертвувати часткою свого комфорту, своїх амбіцій, свого часу. А якщо виникне потреба, то й життям, адже сказано: «немає більшої любові, аніж коли хтось життя своє покладе за друзів своїх». І природу любити можна інакше: не палити деревину, а навпаки – посадити дерево!

І наостанок:

Можна хоч цілий рік щодня стрибати через багаття в надії на якесь магічне очищення. Але кожен із нас, навіть далекий від Церкви, знає: людина очищується лише щиросердним каяттям. І саме такому каяттю вчив Іоанн Предтеча. Тому визначайтеся, до кого належите саме ви, і що для вас особисто є ближчим: тобто - на Івана, чи на Купала.


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Ой на Івана, чи на Купала?

Як фігурує день різдва святого пророка Іоанна Предтечі у світських ЗМІ.



Рубрики: Публікації | Православний погляд |

3001 переглядів / Коментарів: 3

Теги: жизнь в православии | вшанування святих |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Я особисто ще не бачила

Я особисто ще не бачила священника, який би ходив на купальскі ігрища.

Інша справа, що традиція вже існує.  Тож, за допомогою мудрих і своєчасних порад священника, за сприяння місцевох общини, все це можна перетворити з ігрищ на свято: с народними піснями, із зустріччу родин і друзів, із забавками для дітей.

Так що, думаю, просто заборонити - не допоможе. В першу чергу тому, що більшість обивателів справді не розуміє всіх скаральних значень. які надавалися прадавніми слов'янами святові Купала, і, відповідно, не зрозуміє, що поганого в тому, що "родичі на луках кашу разом зварили".

свято

Проблема в тому що серед православних священників думки щодо народних гулянь в ніч з 6 на 7 липня  розділяються. Одні - проти, частина не те що "за", але не бачать в купальських гулянях язичництва. Тому і люди кажуть, це наш батюшка забороняє, а он той і не забороняє і сам ходить. От і кажи після цього проповідь про ідола Купалу.

У цім відродження Карпат!

РОДинність та відродження наРОДного побуту можлива лем у Церковному Тілі! То правда, що усе краще од прачасів старих язичницких епох Церква увібрала та облагоРОДила. РОДючість не у стрибанні та пусканні віночків, не в пошуках легендарного цвіту папороті! РОДючість у прозорливій дбайливості нашій за молодь, за шкільництво наше (http://www.facebook.com/pages/Carpathian-Art-Schooling/135438213187169), за добрі звичаї. "Підтримайме, люди - й добре всім буде" - се голос старців-чудотворців наших. Нині у Почаєві старі ченці на Сповіді рятують сотні сімей од тих екстрасенсорних пристрітів" та вшиткого сорту блудів і бісовщини. То пощо пропагувати купальські блуди, якщо поруч сироти чи школярі спиваються по парках та підворотнях? Допоможім одне одному як Христос нашим прадідам і будем щасливі! СпасиБоже за добрі матеріали!

 

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту
Молодь у Церкві
25 September 2007




Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru