Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Точка зору


Холмська ікона Божої Матері


Нові таємниці образу Холмської Богоматері: де краще іконі — у храмі чи музеї?
09 November 2011 14:59
Наталія Малімон

Деякі висновки з XVIII міжнародної наукової конференції «Волинська ікона: дослідження та реставрація», яка відбулася нещодавно у Луцьку.

Два роки тому Енгеліна Сергіївна Смирнова, професор Московського державного університету і визнаний не лише у Росії – у світі –  знавець історії іконопису, у своєму поважному віці (нині їй – 79) зумисне побувала у Луцьку, аби в Музеї волинської ікони на власні очі побачити чудотворний лик Холмської Богоматері, тут відреставрований і виставлений.

За побажанням родини, яка була останнім хранителем образу, ікона не може залишати межі Луцька і навіть музею

І, як показав час, це було дуже правильне рішення. Натомість Музей волинської ікони є єдиним в Україні, до якого проводяться хресні ходи котрі вшановують Холмську Богоматір, тут бувають паломники з усього світу.

Професор Смирнова каже, що серед науковців і досі триває дискусія, до якого століття віднести цей образ – до XI чи початку XII, але це, на її думку, абсолютно не применшує його краси і значення. І два роки тому, і нині відзначила високий рівень реставрації ікон у нашому музеї, коли збережено автентичність ікони. Цього разу її цікавив і Успенський собор (Мстиславів храм, 1156 – 1160 рр.) у Володимирі-Волинському,  бо таких споруд з того часу є лише три разом з ним.

Так сталося, що з Енгеліною Сергіївною ми сиділи поруч в автобусі, котрим учасників конференції возили на екскурсії у волинські монастирі та музеї. Бо хоча вона, як кажуть, і з трибуни висловлювала своє бачення, проте у приватному спілкуванні людина завжди відкривається більше. Здавалося б, ну чим же здивуєш Смирнову, котра, народившись у Ленінграді ще у 1932 (!) році, навчалася в місцевому державному університеті та дипломну роботу писала у всесвітньо відомого академіка Лихачова, працювала у Російському музеї і була учасником експедицій по врятуванню ікон в Карелію та Архангельську область? Читала лекції в університетах Мілану, острова Кріт та багатьох американських навчальних закладах...

Та коли на горизонті під не по-осінньому ласкавим сонцем заблищали золоті бані тисячолітнього Свято-Успенського храму у древньому Володимирі-Волинському, вона аж вигукнула: «Ах, XII век!» – за формою бань безпомилково визначивши вік святині.

Але як була вражена, побачивши його розміри! Енгеліна Сергіївна аж обійшла собор навколо, вимірюючи його розміри своїми кроками. Довго вдивлялася у залишені на стіні ділянки з первісною плінфою, з якої й споруджено храм. І тут же виправила місцевого екскурсовода, який сказав, що це – пам'ятка національного значення: не національного, мовляв, а світового!

Вража зовнішніми формами й інший володимир-волинський раритет – церква-ротонда святого Василя кінця XII – початку XIII століть (нині вона належить до так званого Київського патріархату). Але внутрішнє убранство ротонди теж вразило учасників міжнародної конференції, у складі яких були визнані спеціалісти історії культури, іконопису, мистецтвознавці з Білорусі, Польщі, Росії, музеїв і реставраційних закладів України.

Тут не просто спостерігається, так би мовити, різнобій стилів, тут чимало ікон просто благають про реставрацію!

Справа перед іконостасом виставлено явно древній образ написаний на дошці, на якому майже не видно ликів.  Датування образу Богородиці Одигітрії ще потребує свого дослідника, але те, що час і люди безцеремонно з ним поводяться, видно й неспеціалістам. Володимир Александрович, доктор історичних наук, завідувач відділу історії середніх віків Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України зі Львова каже, що має у комп'ютері знімок цієї ікони десь п'ятирічної давності і там зримо видно, як над нею потрудилися люди...

«У храмі-ротонді є справді гарні речі, – каже Тетяна Єлисєєва, завідувач Музею волинської ікони. – Наприклад образ Почаївської Богоматері, сам іконостас гарний із чудовими Царськими вратами, при вході дві ікони на полотні, які теж потребують реставрації. І ми тут бували, і виїжджали спеціалісти з відділу збереження культурної спадщини, і наш завідувач реставраційною майстернею Анатолій Квасюк... Але все – у волі громадиі з нинішнім священиком ми знайшли порозуміння. Ми могли б знайти їм реставраторів, котрі б попрацювали, як кажуть, чисто за ідею з любові до мистецтва».

У цій же ротонді є два образи, які поставили у тупик навіть таких метрів, як Смирнова та Александрович: зображені сюжети їм... невідомі

Можливо, це навіть не ікони, а так звані картини святої тематики. Звідки ці речі взялися у церкві, теж нема кому сказати. У Володимир-Волинському історичному музеї показали кілька відреставрованих ікон дуже давніх і дуже рідкісних. Проте директор Володимир Стемковський признався, що не знає священика, котрий б у храмі зумів зберегти подібні раритети. Часто такі унікальні святині роками зберігаються на горищі храму, як це є в одній з церков Володимир-Волинського району. І ніхто, ні влада світська, ні влада церковна не можуть вплинути на незрозумілу впертість громади... Проте коли старі ікони реставратори повернуть, як кажуть, з небуття, на них тут же заявлять претензії. Тому й безпечніше, як кажуть, сказати, що відреставровані образи взяті з приватних колекцій,а не з храмів...

До речі, саме Енгеліна Смирнова кілька років тому різко виступила проти видачі з Третьяковської галереї древньої ікони «Трійця» Андрія Рубльова на богослужіння в один з соборів.

А ось Музей волинської ікони, стверджує Тетяна Єлисєєва, з 1993 року не має проблем з церковними громадами. Адже основу його колекції становлять образи, які з закритих радянською владою храмів забрали, врятувавши від остаточного знищення, науковці. Під кожним образом є напис, з якого він храму. Але таке взаєморозуміння часто завдяки владиці Ніфонту, митрополиту Луцькому і Волинському УПЦ.

Доктору Володимиру Александровичу також довелося побачити дуже багато різних ікон. Каже, що найбільше вразили дві: образ Догоробузької Богоматері, який нині знаходиться у Рівненському краєзнавчому музеї: хто раз бачив, ніколи не забуде очей Богородиці...

І пам'ятає день, коли вперше побачив Богоматір Холмську...

Музей волинської ікони, власне, єдиний у своєму роді якщо не у світі, то в Україні зокрема. Це, на думку Тетяни Єлисєєвої, через те, що Велика Волинь завдяки своєму історичному значенню й географічному розташуванню сприяла збереженню ікон саме волинської школи. До того ж майстри, які творили волинську школу, були високопрофесійними, були віруючими людьми, зберігали віру православну від впливу західноєвропейського мистецтва довше.

На волинській іконі є і своя гама кольорів: зелений до смарагдового, червоний до цеглового, досить специфічний рожевий. А Енгеліні Смирновій долею випало по сантиметру спостерігати реставрацію образу Волинської Богоматері, яка відбувалася у Російському музеї і котрий тепер відкриває експозицію Національного художнього музею у Києві.

На конференції у Луцьку Смирнова виступила з результатами свого дослідження про вік цієї ікони. Вона вважає її старішою, ніж прийнято було вважати раніше. На конференції виступив і такий авторитетний дослідник волинського іконопису як Василь Пуцко, заступник директора обласного художнього музею Калуги (Росія). У збірнику матеріалів XVIII міжнародної наукової конференції, виданому вже досить багато цікавих навіть не для науковця матеріалів: і про образ Матері Божої Холмської у Білорусі, про Холмську Богородицю як ікону польсько-українського пограниччя, про іконостас із Загорівського монастиря роботи Йова Кондзелевича, про образ Спаса в тернії у релігійному живописі Волині, і навіть про те, як закривали Божі храми у Шацькому районі на Волині...

Але окремим рядком стоїть доповідь Оксани Ременяки, кандидата мистецтвознавства, завідувача лабораторії мистецтва новітніх технологій Інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України:

Про хранителів ікони Богородиці Холмської

Адже для пересічного обивателя історія збереження цієї ікони переважно фокусується на родині холмського священика Коробчука, які у свій час довірили цей багатостраждальний образ реставратору Анатолію Квасюку. А історія ця має й інших дійових осіб, котрі діяли від 1915 до 1943 років, у час, найбільш трагічний для українського населення Холмщинита Підляшшя, тісно пов'язаний з примусовими "переселеннями" самих холмщаків. Це професор Михайло Корнилович з української Академії мистецтв, це сміливі вчені, священики, які ризикували власним життям заради порятунку чудотворного образу. Оксана Ременяка каже,  що чудово зрозуміла роль особистості в історії, бо кожен з нас у певний час має робити вчинок, який має відбиток у долі не тільки країни, нації, а й всього світу.


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Холмська ікона Божої МатеріНові таємниці образу Холмської Богоматері: де краще іконі — у храмі чи музеї?

Серед науковців і досі триває дискусія, до якого століття віднести цей образ – до XI чи початку XII, але це не применшує його краси і значення. А ще - ця ікона й досі приховує в таємниці імена  деяких своїх хранителів...



Рубрики: Публікації | Точка зору |

3030 переглядів / Коментарів: 0

Теги: церква і суспільство | Холмська ікона Богородиці |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту
В поисках себя
3 February 2009

Неформат
15 October 2009




Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru