Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Невигадані історії


Отець Євстафій


Неймовірна історія Остапа, який став митрофорним протоієреєм Євстафієм
10 May 2011 18:24
Вадим Гаврилів

«Не всякій, говорящій Мне: «Господи! Господи!», войдет в Царство Небесное,
но исполняющий волю Отца Моего небеснаго»

Мф. 7:21.

Історія, про яку я вирішив розповісти, трапилась з моїм дідусем. Як на мене, вона чи не найкраще показує, як Господь діє в світі на кожного з нас. Намагаюсь якнайкраще передати слова автора. Отож…

«1936 рік, час бідності та неспокою. Родився я на Тернопільщині в сільській сім’ї простих робітників. Часи були важкі, інколи і їсти не було чого, а тим більше, коли в тебе велика сім’я. Я був з двійнят, загалом в сім’ї нас було одинадцятеро, батько, мама, та дев’ять дітей, дві дівчинки з яких померли ще маленькими. Батько змалку водив нас до храму попри всі нападки збоку шкільної адміністрації. Вчителям, пригадую, він казав так: «Вдома я батько і голова, - як скажу, так і буде. А в школі ви вчіть наукам і в нашу родину не втручайтесь».

Назавжди запам’яталось мені, коли в нас в селі з’являлась якась машина, такий приємний від неї йшов запах, що аж дух перехоплювало. Мабуть, це і стало для мене поштовхом в майбутньому стати водієм вантажівки.

Життя помалу біжить, три сини ростуть, як на дріждях, от і надумався я новий дім будувати

Багато чого траплялось в мене в житті, але є один випадок, який дійсно показує як, впливає Господь на наше життя.

Важка та голодна молодість, військова служба, одруження, три синочки: Тарас, Микола та Іван, два з яких теж двійнята, робота водієм «ЗІЛа» в місцевому «Міжколгосп-Строй». Часи були важкі, куди не подивись – всюди радянська атеїстична пропаганда, піду, бува, з діточками до церковці, а на другий день і я, і діти, всі отримують «стусана». Але нічого, життя помалу біжить.

Наче і всі дитячі мрії збуваються, але діти ростуть, як на дріждях, а хатка в нас була така маленька, от якось і наважився будувати новий дім. На папері малюю собі план будинку, все думаю: як би то найкраще всі кімнати розташувати. На роботі працюю позачергово, аби десь більше грошей заробити. Та й все собі уявляю, як вже буду в вишневому садочку біля своєї хати з діточками гратись…

Брат мій менший, Іван, вже парубком був, от і час від часу мені допомагав на роботі. О тут мабуть і сталося все за Божим промислом!

«Ось тобі, Остапе, і хата. Тільки рано ще»…

Поїхали ми з братом по камінь, а дощ такий ллє, мов з відра. Навантажили вже повну машину, а машина в мене нова була, брала багато, от і вирушили назад. А тут і дощ скінчився, молодший брат все просить: «Дай проїхатись». Та як йому відмовиш, як колись із однієї ложки їли. От я і дав.

Їдемо ми, а назустріч нам машина, теж завантажена, брат давай минатись з нею, а сам без досвіду, на обочину мокру вискочив, а далі – все бистро трапилось. Машину на швидкості крутити почало, та так сильно, що я з кабіни, з місця пасажира, як пір’їна вилетів, а машина… машина по мені пройшлась, колесом переїхала.

Лежу я, темрява скрізь, не можу зрозуміти, де ж то я. Аж ось, бачу, дідусь якийсь мені назустріч йде, а обличчя таке добре та лагідне. «Що, Остапе, хату вирішив побудувати?» - каже. Бере паличку і малює на землі: «Ось кухня буде, ось прихожа, що б гості мали куди приходить, а ось…», і малює мій план хати, все до деталей. Закінчує малювати, тай каже: «ОСЬ ТОБІ, ОСТАПЕ, І ХАТА!». Дивлюсь я, а на тому місці яма на гріб викопана. І чую голос: «Думай, Остапе, думай, рано тобі ще в цю хату!»

«Будівництво… І в Несолоні, і в місті Новоград-Волинському, селах Пилипчі, Михалкові, Кудринцях, Заваллі, церкви побудував. І Слава Богу за все!»

За декілька днів я вийшов з коми, спочатку важко було, тіло понівечене, лікувався довго, але, Слава Богу, «викарабкався». Ось в той час і змінилось моє ставлення до життя. За декілька років я став священиком. Мабуть ще важче було стати священиком за Радянської влади, скільки всього пройти довелось, однією книгою і не опишеш. Послух при Почаївській Лаврі, навчання в Загорській Духовній академії, переслідування влади, все було!

Зараз мені 75 років, 33-и з яких стою біля Престолу Божого. На 30 років свого служіння був нагороджений митрою, а нещодавно був удостоєний ордена «Дмитрія Солунського» від самого Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Володимира.

Але завжди гріє мені душу думка, що і синочки всі три мої, і вже один із внуків священиками теж стали і трудяться на благо нашої Православної Церкви.

А будувати… І в Несолоні і в місті Новоград-Волинському, селах Пилипчі, Михалкові, Кудринцях, Заваллі, церкви побудував. І Слава Богу за все!»

Щонеділі, і в дощ, і в спеку батюшка Євстафій з матушкою Стефанією по-молодецьки сідає за кермо своєї «Ниви» і їде через кордон, між областями Тернопільською та Хмельницькою, по трясовині неприязні та непорозумінь між своїми земляками, і гадаю, що не застряне він в цій трясовині, а як і колись, Господь направить його життя в потрібне русло.

«И возлюби Господа Бога твоего всемъ сердцемъ твоимъ, и всею душею твоею, и всемъ разуменіемъ твоимъ, и всея крепостію твоею»: вотъ первая заповедь» Мк. 12:30.

Історія основана на реальних подіях, які трапились з митрофорним протоієреєм Євстафієм Гаврилів, священиком Кам’янець-Подільської єпархії УПЦ.

Матеріал публікується у рамках  конкурсу від інтернет-порталу «Православіє в Україні». Надсилайте і ви свої історії!


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Отець ЄвстафійНеймовірна історія Остапа, який став митрофорним протоієреєм Євстафієм

Стаття публікується в рамках конкурсу від інтернет-порталу «Православіє в Україні» ― «Як Господь діє в нашому житті».



Рубрики: Публікації | Невигадані історії |

1758 переглядів / Коментарів: 1

Теги: проекти сайту |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Дуже гарна історія, я дуже

Дуже гарна історія, я дуже горжусь нашим Дідусем )))

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту
Перепутали
15 June 2006

Копие и Брынза
1 September 2006

Чистильщик
21 December 2006

Милостыня
12 March 2008




Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru