Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Актуальний коментар
Мощі преподобномучениці Єлизавети – в київському Михайлівському храмі: чому тут, чому зараз і звідки вони?
12 February 2013 14:57

Як уже повідомляв портал «Православіє в Україні», минулого тижня у столичному храмі на честь святителя Михаїла, що при Олександрівській лікарні, зустріли ковчег із часткою мощей преподобномучениці Єлизавети.

Відомо, що велика княгиня Єлизавета Федорівна Романова була дружиною Московського градоначальника великого князя Сергія, донькою німецького герцога Людвіга IV Гессенського, онучкою англійської королеви Вікторії, котру називали не інакше як «бабусею Європи», а водночас – засновницею Марфо-Маріїнської обителі милосердя.

Про те, чому мощі великомучениці Єлизавети доставлено саме до лікарняного Михайлівського храму, чому зараз, адже день пам’яті святої великомучениці не взимку і не весною, а 1 листопада та 18 липня, і звідки святиня – ми спитали безпосередньо в настоятеля храму на честь святителя Михаїла протоієрея Романа Барановського.

 

– Отче Романе, звідки було доставлено ковчег із часткою мощей преподобномучениці Єлизавети, що нині знаходиться в лікарняному храмі?

– Відомо, що велика княгиня свята преподобномучениця Єлизавета була скинута в шахту разом з іншими великими князями роду Романових і постраждала як мучениця. Перед своєю кончиною вона благословила своїх катів: «Прости, Господи, їм, бо не відають, що творять».

А через рік її тіло було знайдене у шахті, нетлінним, тоді як усі інші тіла загиблих майже розклалися. Ігумен Серафим, який був свідком віднайдення останків загиблих, говорив, що «якою я її бачив при зустрічі в Москві у Марфо-Маріїнській обителі, де вона була начальницею, такою побачив і тоді, коли з шахти витягли її тіло». Себто тіло мучениці Єлизавети збереглося нетлінним, тільки під оком був крововилив.

Її мощі спочатку везли до Сибіру, потім у Китай, а 1920 року вже переправили до Єрусалима, де їх поховали під спудом храму святої Марії Магдалини, там велика княгиня і заповідала себе поховати. Ще свого часу, в Москві, вона сказала ігумену Серафиму, що «якщо мене вб’ють більшовики, то я вас прошу, щоб ви мене поховали по-християнські». Він виконав її прохання і ту свою обіцянку, яку дав преподобномучениці.

Тепер її мощі зберігаються у Гефсиманії, в Єрусалимі. Але стало відомо, що десь у 1984 році десна рука святої преподобномучениці Єлизавети була передана до Нью-Йорка. Зарубіжна Православна Церква перенесла її туди, щоб там була втіха православним християнам. Вже пізніше від цієї десниці частинка потрапила до Алапаєвська, де у 1992 р. відродилася жіноча громада, яку назвали на честь святої преподобномучениці Єлизавети.

Монастир виріс над шахтою в лісі, за містом, також було відроджено сестринство. Звичайно, Зарубіжна Церква, яка опікує храм Марії Магдалини в Єрусалимі, не заперечувала, щоб частина мощей знаходилася і в Алапаєвську, на тому місці, де постраждала преподобномучениця. Так, у 1992 році в Алапаєвській Свято-Троїцькій обителі був зроблений ковчег у вигляді десниці, а в нього була поміщена значна часточка мощей преподобномучениці Єлизавети. 

— Чому десниця великомучениці Єлизавети була доставлена саме до Свято-Михайлівського храму, що при Олександрійській лікарні?

— Так сталося, що з Божою допомогою нам вдалося врятувати (викупити з приватного музею), «покровительку» Ташкента – Тихвинську ікону Божої Матері «Сльозоточива»*. Про це дізнався правлячий Ташкентський архієрей митрополит Вікентій, який перед тим був єпископом Єкатеринбурзької єпархії, де, як відомо, було вбито царську сім’ю. Ми повернули ікону-«покровительку» Ташкента, а митрополит Вікентій, у подяку нам, попросив у єпископа Каменського і Алапаєвського Сергія благословення, щоб частинка десниці преподобномучениці Єлизавети перебувала в Києві.

Ми б не наважилися просити з Алапаєвська такі мощі, бо це – головна святиня єпархії. Але митрополит Вікентій клопотав перед Святішим Патріархом Кирилом і Блаженнішим Митрополитом Володимиром, щоб цю святиню було доставлено для поклоніння в Київ як утіху сестрам нашого Сестринства, названого на честь преподобномучениці Єлизавети та інокині Варвари, як утіху лікарям і пацієнтам міської центральної Олександрівської лікарні.

— Ви згадали, що при храмі діє Сестринство милосердя, назване саме на честь святої мучениці Єлизавети. Що значить для ваших сестер і парафіян перебування мощей небесної покровительки?

— Що це для нас означає? По-перше, свята преподобномучениця Єлизавета була на освяченні нашого храму у 1898 р. Разом із царською сім'єю вона прибула до Києва, відвідала Олександрівську лікарню для бідних, яка була названа на честь останнього царя Олександра ІІІ.

Збереглася навіть фотографія, на якій зображуються і царська сім'я, і свята преподобномучениця, які беруть участь в освяченні Михайлівського храму. Це фото зараз висить на паперті нашого храму. Тобто, свята мучениця Єлизавета наприкінці ХІХ ст. була в храмі на честь святителя Михаїла, першого митрополита Київського, відвідувала хворих нашої лікарні. До речі, тоді ж її родичка, Анастасія Романова, була настоятелькою Покровського монастиря. Тому велика княгиня Єлизавета Федорівна Києву приділяла велике значення, хоча була дружиною генерал-губернатора Москви великого князя Сергія Олександровича.

Зараз, можна так сказати, її другі відвідини нашого храму, нашої лікарні, міста Києва для того, щоб підняти дух справжнього милосердя. Тому що є сьогодні милосердя рекламне, коли люди трублять про себе, що вони милосердні, коли демонструють ті чесноти, які відсутні на самій справі, лише щоб звернути на себе увагу інших. Так само це роблять і чиновники, рекламуючи себе у різних джерелах масової інформації, що ми таке або таке добре діло зробили, так само роблять і звичайні обивателі.

А коли ми вивчаємо житіє преподобномучениці Єлизавети, то бачимо, що вона всі добрі діла робила таємно. Не рекламувала своє милосердя, а допомагала людям заради Бога і відчувала радість від того. Коли людина робить добро, а значить, продовжує діло Боже у цьому світі, то Дух Святий через неї проходить і дає велику радість людині, дає щастя. А щастя – це переживання внутрішньої радості.

Преподобномучениця Єлизавета була щаслива тим, що робить щось заради Нього, що недосипає ночей, дивлячись за хворими, і ця її опіка хворого, без особливого медикаментозного втручання, була часто ефективним лікуванням. Її навіть запрошували бути асистенткою при тяжких операціях, тому що хірурги і професора відчували, що її присутність, як Ангела Хранителя, позитивно впливає на операцію.

Тому, повторюсь, її чесна десниця спонукає всіх, хто до неї буде прикладатися, до справжнього милосердя. Це відбуватиметься і свідомо, і підсвідомо. Свідомо людина прикладається до мощей, через мощі на людину йде енергія Божественної благодаті. Благодать – це не якийсь допінг, розумієте? Веселощі можна отримати від транквілізатора. Це – зовсім інше.

Чому ми не радіємо? Тому, що внутрішньо дуже сковані у вірі своїй, у нас стиснуті почуття, ми не маємо миру, не маємо спокою. І саме своєю недовірою до Бога, своїм немиром, неспокоєм не дозволяємо Духу Божому увійти і звеселити нас. А благодать діє так, що зв’язує наш страх, зв’язує наші сумніви і таким чином дає можливість Духу Святому зійти на нас, тобто приборкує наші пристрасті. А коли людина стає вже безпристрасна, спокійна, на неї сходить Божественна благодать. От, що робить святиня.

Наприклад, у мощах, оскільки це – частина тіла святих, присутня ця Божественна енергія, що діє на людину, котра прикладається з вірою або хоча б спонукає себе на віру: «Верую, Господи, помоги моему неверию». Пам’ятаєте, як батько хворого сина, підійшовши до Христа, не вірив, але хотів дуже вірити. Так і людина, якщо буде підходити до святих мощей, а ніби віри і не має, не має, на що впертися, чудес вона не бачила, серце холодне, та щиро попросить: «Господи, укріпи мою віру, поможи моєму невірству», - то відчує, як благодать торкнеться її. Тобто, коли людина благоговійно прикладеться до святині, пристрасті вгамуються, минуться стреси, вщухнуть пристрасті, а коли людина заспокоюється, то значить – одужує.

Так, при нашому храмі діє Сестринство, назване саме на честь святої преподобномучениці Єлизавети, яке діяло при Олександрівській лікарні ще до революції і називалося Маріїнським, на честь імператриці Марії. Преподобномучениця Єлизавета є небесною покровителькою наших сестер, Сносить її ім’я, один із престолів храму також названо її ім’ям. Тому для сестер перебування десниці в Михайлівському храмі – це знак такий, що Єлизавета дбає про сестер милосердя, що Сестринство угодне святій.


До речі, перед ковчегом із часткою мощей мучениці Єлизавети, що у вигляді десниці, стоїть велика ікона преподобномучениці, що також людину налаштовує на молитву. Біля десниці стоїть сама свята мучениця, в це потрібно вірити, це – невидимий знак видимої присутності святої преподобномучениці Єлизавети в храмі. Її місце «прийому» зараз – у храмі на честь святителя Михаїла, на Афонському подвор'ї.

Храм відкритий постійно, можна прийти і прикластися до мощей у будь-який час. Перед святинею, яка знаходитиметься в нашому храмі до 7 квітня, постійно читається акафіст, тож, можна помолитися та подати записочку.

 

* Святий образ Божої Матері «Сльозоточива» з 1910 р. до 1933 р. знаходився в Ташкентській і Туркестанській єпархії. Він зберігався у храмі на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, але коли храм було зруйновано, святиню переправили на Західну Україну. Згодом ікону було знайдено – так вона й опинилась у столичному храмі на честь святителя Михаїла, першого митрополита Київського (при Олександрівській лікарні).  

Підготувала Ольга Мамона


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Мощі преподобномучениці Єлизавети – в київському Михайлівському храмі: чому тут, чому зараз і звідки вони?

З цими питаннями портал «Православіє в Україні» звернувся до настоятеля храму на честь святителя Михаїла протоієрея Романа Барановського.



Рубрики: Публікації | Актуальний коментар |

2286 переглядів / Коментарів: 0

Теги: монастирі та храми Києва | десница прпмчц. Елизаветы в Киеве |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru