Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » У єпархіях » Київська
Кому можна соборуватися, як часто потрібно сповідатися та коли дозволяються подружні стосунки в піст — відеоблог ПвУ
16 March 2012 18:54

Триває Великий піст, який уже навіть став невід’ємною частиною весняного часу в житті кожного з нас. Ми вже встигли звикнути до покаянної молитви та пісного столу, отримали всі відповіді на «великопісні» питання, що нас хвилювали, і, здається, можемо спокійно постувати. Однак, виявляється, лишається ще безліч тем, що є суперечливими і що знову й знову нас хвилюють. Отже, із цими суперечливими питаннями у Великий піст редакція «Православія в Україні» звернулася до Голови Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ, прес-секретаря Блаженнішого Митрополита Володимира протоієрея Георгія Коваленка.

Чи можна/потрібно приступати до Таїнства Соборування, якщо людина цілком здорова?

Як часто слід сповідуватись і чи можна не сповідуватися перед кожним Причастям?

Про подружні стосунки в піст, і коли у Великий піст дозволяються подружні стосунки?

Про це та інше дивіться у новому відеоблозі порталу «Православіє в Україні».

Текст бесіди подано нижче.

 

«Правий той, хто вважає Соборування — Таїнством і до нього приступає»

– Наше перше запитання стосується Таїнства Соборування. Існує дві точки зору: перша про те, що соборуватися треба раз на рік під час Великого посту, а друга, що соборуватись мають тільки ті, хто тяжко хворіє та бажає одужання. Хто ж правий?

– Я вважаю, правий той, хто вважає Соборування — Таїнством і до нього приступає. Не треба протиставляти ці дві точки зору чи дві традиції. Тому що, дійсно, Таїнство Соборування – це Таїнство для хворих і встановлено було якраз для того, щоб просити в Бога зцілення. Підґрунтям для цього Таїнства є саме слова апостола Якова, який каже: «Якщо у вас хтось хворіє, хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай молитву звершать і помажуть його єлеєм (тобто, маслом, олією), і молитва віри зцілить хворого, і підніме його Господь» (Як. 5, 14-15). Тобто, Таїнство Соборування – це Таїнство, яке дано православним християнам, щоб боротися з хворобами.

Дійсно, існує традиція у Великий піст соборуватись, хоча навіть Требник нам каже, що саме священики приходять до хворого, а не хворі збираються в храмі. Ця традиція також має право на існування, тому що на сьогоднішній день дуже багато віруючих людей не мають хвороб.

З одного боку, в основі будь-якої хвороби – гріх, і хворіє людина тому, що вона грішить. Є таке передання, що в Таїнстві Соборування людині прощаються позабуті гріхи. Тому багато вірних, які все ж таки пов’язують Великий піст із часом для каяття і для прощення гріхів, приступають до Таїнства Соборування саме з надією бути прощеними за забуті гріхи й які є причиною хвороб.

З іншого боку, я думаю, не має сенсу йти на загальне соборування тій людині, яка Великим постом не сповідується, не постує і не причащається Святих Христових Таїн. Це все має бути пов’язано. Тому я вважаю, що найбільш «популярне» Таїнство під час посту не соборування. Та й не можна виділити якесь найбільш потрібне Таїнство — слід жити Таїнствами. Якраз під час посту треба і більше молитися, і постувати, і сповідуватися, і причащатися Святих Христових Таїн, і, якщо є бажання та можливість, соборуватися.

«Людина має радіти від того, що може частіше сповідуватися і причащатися»

– А чи має право на існування така думка: якщо людина постійно сповідується і причащається і не хворіє, то вона не соборується, а вважає за потрібне молитися про те, щоб Господь ті гріхи, які вона забула і за які страждає, відкрив їй, і вона могла посповідати їх на сповіді?

– Таїнство Соборування не є обов’язковим під час Великого посту. З іншого боку, є традиція. І людина для себе має визначитися, навіщо вона ходить і чому вона не приступає до цього Таїнства. Не просто вирішує: піду – не піду, подобається – не подобається, — а має розібратися. Якраз наявність двох традицій може спонукати людей до того, щоб зрозуміти, що таке Таїнство Соборування, або Єлеосвячення, навіщо воно потрібне, коли і як до нього приступати.

– Одним із найчастіших запитань, що надходить до священиків, стосується Сповіді та Причастя. Зустрічаються такі твердження, що «я не можу часто причащатися, тому що не назбирую достатньо гріхів, щоб сповідуватися кожного тижня». Чи не вважаєте Ви це профанацією Таїнства, і чи можна, припустімо, не сповідуватися перед кожним Причастям?

– У цій ситуації все залежить від традиції. У нашій Церкві Таїнства Сповіді і Причастя пов’язані. Хоча, з іншого боку, якщо ми читаємо Святе Письмо, то знаємо, що та людина, яка не розмірковує над своїми гріхами і приступає до Таїнства, може недостойно причащатися. Тому роздуми про свої гріхи і каяття в них є однією з передумов підходу до Таїнства Причастя. Взагалі людина має радіти від того, що може частіше сповідуватися і причащатися.

Якраз піст – це той час, коли якомога частіше треба причащатися, адже для цього є всі умови: людина постує, молиться, відвідує богослужіння, — і ніщо їй не заважає частіше причащатися. Через те людина не має створювати сама собі перепони до зустрічі та єднання з Христом. Навпаки, у нас виникає можливість хоча б трошки відчути себе на місці тих перших християн, які причащалися щонеділі, а іноді й щодня, коли в них була така можливість. Тому, я думаю, не треба порушувати наші традиції та розділяти Таїнство Сповіді і Причастя. З іншого боку, Сповідь не може бути перепоною до Причастя.

«Церква закликає до утримання від подружніх стосунків під час посту, але це рішення має бути спільним рішенням родини»

— Одне з суперечливих і гострих питань стосується подружніх стосунків під час Великого посту. Підрахували, що пісних днів у році Православна Церква встановила більше, ніж не пісних. Складається враження, що обмеження в піст дошкуляють саме чоловікам, але ж усі церковні настанови були встановлені саме церковними ієрархами, які були чоловіками. Виникає такий собі парадокс. Чи не могли б Ви спробувати його пояснити. Одні чоловіки встановили обмеження, інші чоловіки вже кілька тисяч років від того…

— Страждають?

— Страждають.

— Ці обмеження встановлені Церквою, а Церква – Наречена Христова. Тобто тут можна говорити, що це жіноче начало.  Тому б я не казав, що церковні настанови, канони, традиції – це чоловіча справа. Все ж таки, дійсно, Христос є главою Церкви, як і чоловік є главою жінки.

Щодо подружніх стосунків у піст, то у Святому Письмі є така фраза, про яку не треба забувати: не ухиляйтесь один від одного, тільки за спільною згодою, для посту та молитви. Тобто апостол каже про важливі речі, каже про те, що люди мають погодитися постувати разом.

Так, Церква закликає до утримання від подружніх стосунків під час посту, але це рішення має бути спільним рішенням родини, воно не має розпалювати ворожнечу між чоловіком і жінкою, а має зробити їх більш досконалими. Можливо, через утримання вони зможуть потім відчути справжню радість від відновлення цих стосунків. Тому дуже важливо, щоб, з одного боку, дружина намагалася зрозуміти чоловіка, а з іншого, чоловік, як заповідано, має ставитись до дружини, як до дорогоцінного сосуду.

Тобто саме в такій спільній домовленості про утримання, або про неутримання, має проявитися справжня родинна любов. Водночас це є пісним випробуванням і пісним подвигом, якщо люди його проходять гідно.

«Ми маємо навчитися бути вимогливими до себе і ставитись із розумінням до ближнього»

— Наостанок. Отче, що б Ви могли побажати тим віруючим, які дотримуються Великого посту, але бачачи, як інші вживають м’ясну продукцію, відчувають певне зверхнє ставлення?

— Знаєте, краще, ніж нам говорить апостол перед початком Великого посту, не скажеш. А там лунають такі слова: той, хто їсть, хай не ставиться зверхньо до того, хто не їсть, а той, хто не їсть, хай не засуджує того, хто їсть. Бо обидва ходять перед Богом і обидва будуть відповідати за себе.

Іноді нам здається, що ми або кращі за інших, або розумніші за інших, але піст – це час, коли треба зазирнути всередину себе. Як говорив преподобний Серафим Саровський, «пост — это требовательность к себе и снисхождение к другим». Ми маємо навчитися бути вимогливими до себе і ставитись із розумінням до ближнього, простити і допомогти йому.

З іншого боку, в кожного своя міра посту, своя міра духовного зросту, своя міра духовного подвигу, і не треба всіх міряти однією міркою. Господь нас усіх створював різними, Господь нас любить різними, і ми маємо один до одного ставитись так, як Господь ставиться до кожного з нас, тобто любити, прощати, розуміти. Ненавидіти ми маємо тільки гріх, а не грішника — грішника ми маємо любити.

— Дякуємо, отче, за Ваші слова настанови. Нашим глядачам бажаємо любити ближнього і дальнього. На все добре!


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Кому можна соборуватися, як часто потрібно сповідатися та коли дозволяються подружні стосунки в піст — відеоблог ПвУ

Чи може приступати до Таїнства Соборування здорова людина? Чи можна не сповідуватися перед кожним Причастям? Чому в піст Церква закликає до утримання в подружніх стосунках? Про це та інше дивіться у новому випуску.



Рубрики: Події на часі | Київська | Церква і суспільство | Новини порталу |

13101 переглядів / Коментарів: 10

Теги: Протоиерей Георгий Коваленко | Великий пост |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

если челвоек на сложный

если челвоек на сложный вопрос отвечает односложным ответом,то он либо глупец либо провокатор. и уже потому ответы на поставленные вопросы не могут быть простыми. кому то ответ нравится,комуто нет. но даже ответы о.Георгия не могут считаться окончательными. хотелось лишь добавить по поводу извесного интимного вопроса. как говорил покойный о.Георгий Чистяков- в жизни Церкви было много спорных моментов. но ни на одном таком спорном моменте Церковь не строила своего учения. ссылка о.Георгия о воздержании на время поста и молитвы -правильна. он лишь забывает добавить,что эта фраза появилась в Писании не ранее 8го века. когда монашество расцвело и укоренилось. а корректировка в целях "упорядочивания текста" была нормой. для тех,кто считает подобную мысль Богохульной-советую посмотреть канонические правила отцов на сей счёт. и там слов "в посте" попросту нет. и ещё. серьёзные пастыри (а к ним о.Георгий несомненно относится)не лезут в интимный мир пары. подобные вопросы должны решатсья только совмесно. чтобы один не ущемлял второго. но,собственно -так должно быть по любому вопросу)))) хуже,когда говоря правильные вещи челвоек делает некорректный вывод. только чтобы не оказаться белой вороной (а лавры иеромонаха о.Даниила Першина нескольколетней давности наверно ещё свежи) http://troparion.narod.ru/kanon/pso_3.htm#21

А по-моему всё понятно -

А по-моему всё понятно - церковь даёт направление, а выбирать как идти этим путём надо самому, соизмеряясь со своими силами.Всех под одну гребёнку нельзя, да и невозможно ставить. Как разны между собой люди, так и разны пути исполнения заповедей для каждого.Поэтому "ТАК" чи "НI" просто невозможно ответить в общем, для всех.

Не може Церква стосовно

Не може Церква стосовно здійснення таїнств (у нашому випадку соборування) давти тільки "напрвление" і залишати людей самим "выбирать как идти". Це не вийти погуляти по алейці ввечері. Церква повинна чітко сказати хто, коли і навіщо може приступати до таїнства, а не ховатися за фразами типу "є традиція", "усі ми хворі духовно" і тому подібна словесна еквілібристика.

ну хорошо, вот Вы всё так

ну хорошо, вот Вы всё так правильно сказали. а Вы лучше ответьте -а сколько в Церкви Таинств?))) неужели только семь? и то толкьо потому,что так впервые написали в католическом учебнике по догматике в 17м веке?)) вопрос более по существу. ныне есть практика,и она появилась не вчера,когда крестят почти грудных малышей. часто священника могут вызвать в роддом,если чувствуют опасность для новорожденного. но вспомним первые века христианства. времена Константина Великого и Златоуста. толпы народа,прошу заметить -взрослых людей,даже не подростков, ходят слушают наставления, оглашаются..и может бывть поближе к вероятному смертному часу таки принимают крещение. так поступил Равноапостольных Константин, так был крещён не один святитель того времени. неужели сегодня и тогда Таинство крещения изменилось,если подходы и условия его совершения так отличаются?? ни один святой отец не называет венчание Таинством. его воодбще не существовало. было лишь некое благословение священника. благословение паре,которая жила в общине,которых все знали. и свои отношения они вначале узаканивали перед гос.властью,а потом шли причащаться. неужели все те,кто не венчался до 14-15 века (а венчание в ту пору было блажью,его проводили лишь богатые люди)--соблудили??? может не нужно искать простые ответы на трудные вопросы? и не прикрываться чьим бы то не было благословением. поскольку Г осподь одного спросит за ту глупость,которую благослвоил. а другого спросит за то,что её зделал..

??? За вашою логікою тоді

??? За вашою логікою тоді слід було б і не задавати взагалі складних запитань. І не лише складних, а й взагалі, будь-яких. Навіщо? Однак можна його розглядати і так, і сяк. Словом, хто як хоче, хай так і робить. Добре говорять англійці: "Не задавай запитань - не почуєш брехні!" ???

это Ваша интерпретация моей

это Ваша интерпретация моей логики. что совсем не одно и то же))) именно тогда,когда человек со всей серьёзностью сталкивается в своей жизни (а не прочитает о чёмто важном или интересном даже в самой умной поучительно_богословской книжке или услышит от соседа или на проповеди)со сложным вопросом--только тогда и начнёт искать на него ответ. свой ответ. поскольку каждого из нас Бог создал уникальным. и как одно и то же лекарство для одних больных является спасением,а для други страшным ядом --точно и здесь. не может быть одного ответа каждому на один и тот же вопрос. человек не кукла. и Церковь (говорю о Единой Святой Соборной,а не о какомто конкретном приходе или епархии..ба -даже помесной церкви) это отчётливо понимает. и у многих отцов вы увидите ту же мысль. задавать вопросы можно и нужно! шаблонно вот подходить к ответу на них нельзя. Пы.Сы.недавно у о.Андрея Кураева в ЖЖ прочёл. есть ведь разные варианты перевода Писания на современные языки. даже на русский. и Синодальный перевод вобщемто не идеальный,да и формально разрешён только для келейного чтения,а не во время богослужения. но это перевод,который повторяет структуру оригинала,конструкцию фраз,выражений. а есть переводы,когда переводчик старается перевести так,чтобы современный читатель ощутил те же эмоции,какие чувстоввлаи те,древние иудеи при разговорах со Христом. не всегда такие переводы точны лингвистически. это правда. но вот эмоциональный окрас они подчёркивают очень точно там,где мы привыкли к елейности. одно из таких мест Писания - обличения фарисеев. "горе вам...". но кто такие фарисеи? кто в наши дни максимально соответстует этой группе лиц? священство? нет,там было о священстве отдельно сказано. прихожане? нет, это не просто прихожане. это больше - это те люди,которые изучают Новый завет, Библию,читают отцов, уважаемы в соответсвующих кругах за свои знания, которые через день или каждый день ходят в храм... и таких людей Христос не просто обличает в единичном грехе. Он их фактически смешивает с грязью,показывая что все их старания и дела гроша ломанного не стоят. он легко прощает блудницу, но отчётливо даёт понять "ревнителям благочестия",что они идут вовсе не тем путём,который угоден Богу. и при этом фарисеи в точности выполняли Закон,данный на Синае самим Богом. не страно ли? на первый взгляд очень странно. (если просто попытаться отбросить заученную с детства смысловую сцепку "фарисей" тождествено "гад","лицемер". это просто заученные слова из Евангелия безпонимания их сути. и не просто сути,а того эмоцинально взрыва,который в обществе произвели такие слова Спасителя. это было просто шоком). а вот если задать себе этот вопрос и попытаться ответить на него, попытаться увидеть соответствие тех условий жизни с нашими--Вы получите много интересных ответов.

Багато, туманно і нікому не

Багато, туманно і нікому не зрозуміло. Як і завжди. Навіщо писати нікому не потрібні Пи.Си., якщо вони нічого конкретного в собі не містять. Так собі, повторюся, словесна еквілібрістика з сектантським запахом: говорити чим більше, щоб відвести від початкової суті. Чим далі триває дискусія, тим далі вона відводить від істини. P.S. Остання фраза не моя. Я просто її використав.

и снова

и снова повторюсь--пожалуйста, не мерьте всех только по себе.)) "никому не понятно","ничего конкретного". Вам русским языком были написаны несколько примеров,в которых говорилось лишь об одном: христиане-не гайки,которые сходят с конвеера. они не похожи один на другого. они должны наследовать Царство. но их путь -не путь станка. если лично Вы не видите конкретики в этом, то по крайней мере плюёте на труды множества Отцов. если лично для Вас здесь ничего не понятно- то это ,увы, всёже Ваша проблема. в Византии человек,который был в Церкви менее 10 лет,назывался неофитом. и отношение к нему было соответсвующим. нет,над этими людьми не потешались. вовсе нет! но люди отчётливо понимали,что новоначальные христиане (да да,новоначальные! менее 10 лет!) болеют болезнями переходного возраста. и к ним нужен особый подход. чтобы и из Церкви они не ушли,и чтобы смогли приобщиться к наследию Церкви. в Ваших словах не видни ни того ни другого....кто виноват?вопрос неправильный. что с этим делать? это к духовнику.

Демагогія! І більш нічого.

Демагогія! І більш нічого.

З одного боку, дивно, що

З одного боку, дивно, що кожна відповідь не є відповіддю як такою. Якщо їх почитати, то чітко видно не вияснення питання, а його ще більша проблематизація: автор на кожне запитання відповідає "з одного боку - з іншого боку". Тобто, відповіді конкретної так і не дочекалися! А з іншого боку (скористаюся винаходом о. Георгія) чим більше туману, тим мудріше звучить: і слова мудрі вжито, і кожен у них знайде саме те, що підходить саме йому. Але головне залишилося невирішеним: все-таки, ТАК чи НІ???

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Rss-стрічка з сайту єпархії
Попередні матеріали
Також у розділі

Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru