Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Православний погляд
«Християнська етика» – чи потрібна вона дітям?
09 January 2013 13:00
Иерей Василий Дубина

З благословення архієпископа Кіровоградського і Новомиргородського Іоасафа в Копанській загальноосвітній школі (Маловисківський р-н, Кіровоградська область) почав викладатися факультативний предмет «Християнська етика».

Батьки учнів написали заяви на ім'я директора, що вони не проти викладання уроку, який вивчає моральну сторону людського життя.

«Діти, не робіть те і це»

Раніше вчили тому, як треба жити, що треба робити, а зараз – як не потрібно чинити. Уявімо собі, що молода вчителька бере крейду, пише на дошці непристойні слова, і каже: «Діти, ось ці слова ніколи в житті не кажіть». У дітей на все життя закарбовуються у пам'яті ті слова, яких вони, можливо, і не знали.

За таким принципом зараз навчають наших дітей, кажуть: «Діти, не робіть те і це». А що саме робити – не говорять.

У нас в Церкві видають книги покаянного змісту, де перелічуються, наприклад, 525 гріхів. Багато читачів про такі гріхи ніколи навіть і не чули, а тепер дізналися. Це справжній підручник гріховного життя. Треба б видати підручник 525 чеснот, щоб людина побачила, чого у неї немає, до чого потрібно прагнути.

Часто питаєш учнів:

– Навіщо ви вчитеся?

– Щоб професію отримати.

– А навіщо професія?

– Щоб життя влаштувалася, робота була, зарплата.

Але на запитання: «У чому сенс життя?» – Ніхто відповісти не може. Все, до чого людина прагне, що вона набуває, задоволення не приносить. І вона прагне до чогось іншого, нового. Це свідчить про те, що людина не знає, в чому сенс життя, втратила орієнтир.

Дещо про традиції, які вважають обмежувальним початком для «вільного розвитку особистості»

Зараз головне питання постає про наші традиції та як до них ставитися. У Старому Завіті традицію захищали «навіть до смерті». Якщо людина в той час не шанувала батьків, то їй виносили смертний вирок. Старозавітний народ не міг допустити непокори батькам, тому що, якщо ти батьків не слухаєш, то і Бога слухати не будеш. Це був Божий народ, який ходив перед лицем Божим.

За гріх перелюбства побивали камінням. Зараз є деякі країни, де за крадіжку відрубують руку. У нас в стародавні часи за блуд вимазували дьогтем ворота. Гріхи дійсно були, але суспільство зберігало традиції. Адже гріх – це руйнування сім'ї, руйнування генотипу народу.

Зараз традиції стали вважати обмежувальним початком для вільного розвитку особистості. Як ніби традиція – це набір деяких приписів, обрядів, які заважають сучасній молодій людині жити вільним розкутим особистим життям. Чомусь вважається, що якщо ти тинейджер, то повинен обов'язково кричати, ходити в дивному одязі, пити пиво, жити в нічних клубах. Створений образ ненормальної сучасної людини.

«Ми спочатку народимо, а потім розберемося». І розбираються...

У новонароджену дитину Господь вже заклав велике багатство: здібності, таланти, природні особливості. Вона починає рости і розвиватися. Батьки, не знаючи, як виховувати власних дітей, кажуть: «Ми спочатку народимо, а потім розберемося». І розбираються... Дивишся – 7 років, дитина вже десь біля будинку бігає. Поки розбираються – вже 15, з дому втекла. І не знають, як виховувати дитину, тому що вона одразу починає рости і поступово йти: з лона, потім від грудей, потім навколо батьків бігає, навколо будинку, а потім – пропадає невідомо де. Дитина йде від своїх батьків.

Природа весь час розвивається. Соціум наповнює її якимось змістом, дає йому інтелектуальний розвиток, творчій, моральний. Він намагається його чимось «нагодувати», щоб він був пристойним громадянином та членом суспільства, і вводить людину у світ. Але коли дитина вводиться у світ, то світ теж поступово починає його привласнювати, полонити, змушує його жити за своїми законами. Виникає симфонія людини і світу, яка називається суспільством споживання. Товариство тобі дає щось для споживання, але і ти повинен служити суспільству за його законами. Людина втрачає радість життя. Це говорить про те, що всі наші сучасні педагогічні новації – експериментальні.

Я не повинен бути, я повинен стати

На чому людина починає інтелектуально розвиватися? Інтелект, творчість, моральність – це якісь інструменти життя в соціумі. Виходить, що все, що ми маємо в цьому світі – це засіб для чогось. Але для чого, навіщо мені ці кошти, що я з ними буду робити в цьому світі? Повинна бути якась мета.

Виявляється, що мета завжди лежить поза людиною, поза цим світом високо і далеко. Вона чиста і світла. Мета, про яку мріє людина, болить його душі. Але сама людина все це сформулювати не може. Душа болить і просить небесного, горнего світла. Звідки ж у житті людини береться ця мета? Вона формується протягом сотень і тисяч років народом, вірою, традицією, культурою. Тобто, яким в ідеалі я повинен бути.

Психологи так говорять про це: є емпіричне «Я» в цьому житті, а є над «Я», яке лежить за межами мене. Справжній «Я» там, а не тут. Ось таким я повинен стати. З'являється вертикаль мого розвитку: я не повинен бути, я повинен стати.

Багато людей гадають, що антропологія – це вчення про людину, проте це неправильно. Тому що «антропос» з грецької – становлення, це людина, яка прагне до неба, вгору. Антропологія – це вчення про людину, яка прагне до неба. Якщо людина не прагне до неба, то це, насправді, зоологія, а не антропологія. У цьому сенсі ми повинні говорити про вертикальне, духовне становлення людини. Але така мета задається традицією, багатовіковим досвідом і вірою народу. Іншими словами – є певний момент святості, котрий закладений у традиції. Кожна людина повинна стати святою.

Традиція дає пояснення ідеалу святості. Коли ми говоримо, що потрібно каятися, постити, молитися, причащатися, то ми це робимо не тому, що нам нудно в Церкві, нас мало, або ми хочемо, щоб нас підтримали. Це ті самі благодатні засоби, які дозволять досягти ідеалу. Тому традиція не обмежує свободу людини, вона формує її особистість, відсікає все гріховне, сухе і дає святе життя.

Православний народ забув про те, що він теж Церква

З точки зору традиції ми можемо переосмислити багато категорій педагогіки. Зараз говорять: «Молодий чоловік повинен бути успішним». Можна поставити питання: «Бути святим, це бути успішним, чи ні? Серафим Саровський, Сергій Радонезький були успішними людьми? Ким краще бути: грішним губернатором чи святим двірником? Звичайно, краще бути святим губернатором, ніж грішним двірником.

Часто говорять: «Вам це потрібно, от ви так і живіть». А якщо ти хрещений, якщо у тебе хрестик на грудях, адже ти – член Церкви! Тому інша проблема зараз полягає у тому, що православний народ забув про те, що він теж Церква, що Плоттю і Кров'ю Христовою ми об'єднані в єдиний боголюдський організм. Коли кажуть: «У вас Церква», ми говоримо: «Ви хрещений?» – «Так». - Тоді говоріть: «У нас Церква». «У вас в Церкві злі бабусі». – «Ну, встань біля свічника, будеш доброю бабусею. Якщо цю проблему потрібно вирішувати, то увійдіть у Церкву, і живіть цим церковним життям, так само, як живемо ми, тому що ми теж плоть від плоті і кров від крові цього єдиного боголюдського організму».

Нас об'єднує в єдиний народ Євхаристійна чаша

Наступна проблема – це проблема нашої багатонаціональності. Національний склад населення (на 2001 рік): українці - 77,8% (складають більшість у всіх регіонах, окрім АР Крим) росіяни - 17,3% (складають значну частину населення у східних і південних областях, особливо в АР Крим, а також у великих містах). Згідно з європейськими законами, якщо держава має 2/3 або 69% корінного населення, воно вважається мононаціональною. У Франції 25% мусульман, але ніхто не говорить про те, що вона багатонаціональна або багатоконфесійна. Така ж ситуація в Англії, або Канаді (дуже багато китайців). Але навіть якщо у нас буде 99% відсотків українців, все одно будуть говорити, що у нас багатонаціональна держава.

Що об'єднує нас в єдиний народ? Євхаристійна чаша, Причастя. Не важливо, підходить до чаші чуваш або слов'янин – це єдиний народ, тому що Церква єдина. Ми причащаємося Тіла і Крові Христової. Ми стаємо одним тілом в Бозі, єдиним народом, народом-богоносцем.

Суперечки стосовно того, чи потрібно викладати Християнську етику, чи ні – безглузді і безпідставні. Об'єктивно існує велика православна культура, сприйнята від Візантії, на якій була побудована наша цивілізація. Ми повинні знати її основи, її основні стандарти. Ми також повинні знати основні стандарти європейської цивілізації, якщо хочемо увійти у світове співтовариство. Питання полягає не в тому, чи потрібно викладати Християнську етику, а в тому, що комусь не хочеться, щоб наші діти знали православну культуру.

Кіровоградська єпархія


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

«Християнська етика» – чи потрібна вона дітям?

«Діти, не робіть те і це» – саме за таким принципом навчають наших дітей, усталені вікові традиції вважаються обмеженням для «вільного розвитку особистості», а православний народ забув, що він теж Церква…



Рубрики: Публікації | Православний погляд |

4227 переглядів / Коментарів: 5

Теги: християнська етика |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Рейтинг рейтингом , а предмет

Рейтинг рейтингом , а предмет предметом. Может быть непревзойденный рейтинг,и остаться при этом на уровне культур папуасов.

Самый верный способ упустить

Самый верный способ упустить жизнь, это строить ее на определенных принципах, и иметь к ней определенные подходы... тоже и с этикой... Профессор и простой мужик волею случая очутились в одном купэ поезда вагона. Так как уровни оказались разные, трудно было начать разговор с общей темой, а ехать далеко, дорога дальняя. Не будешь же ехать всю дорогу сидя друг против друга смотря и молча. Такое созерцательное молчание, из которого никак не вылезешь, ну настоящая тебе пытка. И вот профессор, желая прервать это пагубно-мучительное оцепенение, обращаясь к мужичку, многозадачливо кивнув начал: «Видите ли, исходя из противоречивых иллюзий, синтезируя и анализируя основы нашего современного века, не каждый локальный индивидуум способен игнорировать тенденции парадоксальных эмоций, что с точки зрения мировых патетических концепций уже факт!» Мужичек и себе, ну что же, надо отвечать, почесал затылок, посмотрел в окно, многозадачливо крякнул и начал: «Оно конечно ежели понятно, что как то там, не то-то ничего, а вот доберись до чего, так оно тебе и пожалуйста!» Мужичек оказался лаконичней профессора, следовательно – талантливей.

Ситуація із християнською

Ситуація із християнською етикою - це позор УПЦ. 20 років топтання на місці. Нескінченні конкурси на краще. Філарет просто вложив міліони, надрукував кращі книги із тих що були на той момент і викладає. У греко-католиків - чудові програми і книги, які підходять нам на 95% - і можна домовитися про копіювання із правками. Там тільки один клас - не дуже гарний підрунчик і програма, а всі інші - прекрасні. Є православні різні варіанти. Вважаю, що цей напрямок критичний, провали очевидні, і потрібні реформи. Негайно потрібні.

Ваші слова - та архієреєві б

Ваші слова - та архієреєві б у вуха.

Пока мы решаем нужна-ненужна

Пока мы решаем нужна-ненужна христианская этика, на Западной Украине в тех областях, где доминирующей является греко-католическое исповедание (Львов, Тернополь, Ивано-Франковск) эта проблема еще лет двадцать назад! была решена в пользу преподавания предмета. Нашлись и книги, и учителя, и системы, и методики. И, поверьте, все складно и успешно. Над этим работает как местная Церковь (УГКЦ, конечно) так и местная власть. Неплохо справляется в некоторых западно-северных областях Украины с предметом и УПЦ КП, даже весьма неплохо! Но пока в большинстве областей Украины доминирующей является УПЦ МП. И до сих в этих регионах думают.

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту
Наши корни
21 January 2008




Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru