Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Церква і суспільство

2 фото

1

2


Із Німеччини в Україну — заради Літургії, або Подорож із задоволенням і не без моралі
29 August 2011 10:49
Ольга Мамона

«Благословенно Царство Отца и Сына, и Святаго Духа…», — проголосив священнослужитель. «Аминь», — потужним акордом відповів хор, і весь простір храму наповнився невимовним світлом і радістю оновлення.

Раннім недільним ранком, який випав якраз на Медовий спас, німецький хлопець Йоганес Веймар із трепетом переступив поріг Києво-Печерської Лаври, про яку так багато чув від своїх нових українських друзів. Під церковні дзвони він увійшов до Трапезного храму — і миттєво поринув в іншу реальність, наповнену новим сенсом. Ось вона — велич православної Божественної служби, заради якої він вирушив у подорож до Києва…

Як київські дівчата змусили Іванка з Німеччини приїхати до Києва

У двері квартири Ольги Стадник пролунав дзвоник: «Хто там?» — «Іванко», — «Який Іванко?» — «Іванко з Німеччини»… Здивуванню Ольги Петрівни не було меж. Отак просто, без попереджень, міг з’явитися перед очі тільки Іванко, як прозвали Йоганеса Веймара дівчата з жіночого хору Київського інституту музики ім. Р. Глієра. Утім день приїзду Іванко вибрав не навпомацки – то був день народження Олени Соловей, яка є хормейстером інститутського хору та регентом молодіжного хору Києво-Печерської Лаври, і «за сумісництвом» донькою Ольги Петрівни…

Із Йоганесом учасниці хору познайомилися на цьогорічному Міжнародному хоровому конкурсі в м. Марктобердорф (Баварія), де юнак супроводжував київський хор, який, до речі, посів перше місце у жіночій категорії. Конкурс тривав із 10 по 15 червня, і на ньому, за традицією, було представлено хоровий спів країн Америки, Європи та Африки.

Йоганес Веймар виріс у релігійній родині та отримав релігійне виховання, проте про Православ’я вперше почув на шкільних уроках із релігієзнавства і ніколи не бував у православних храмах. І от якраз на цьому фестивалі Йоганес уперше почув спів православного хору. Резонанс звуку в церкві, як ділився потім юнак, був настільки потужним, що в нього склалося враження, нібито обрубано зв'язок із зовнішнім світом, нібито звук проходить крізь тебе й лишає помітний слід у душі.

Православний спів жіночого хору київського музичного інституту настільки вразив Йоганеса, що він вирішив неодмінно побувати на православному богослужінні в древньому місті Києві. Зокрема німецького юнака цікавив церковний спів під час православної Літургії. Така цікавість зумовлена ще й тим, що сам Йоганес є регентом хору, тільки католицької парафії.

Дивовижний Київ: золоті куполи Лаври, непідступний Кабмін, «зайці» в автобусах

У перший день приїзду до Києва Йоганеса дивувало лише те, що, приміром, в автобусі пасажири заходять у будь-які двері, й оскільки в транспорті немає контролерів, то купують квиток тільки «за бажанням». Натомість у Західній Європі всі пасажири входять через передні двері й обов’язково купують квиток у водія.

Проте чим довше юнак перебував у Києві, тим більше приводів для дивувань і вражень у нього з’являлося.

«Особливо здивували золоті куполи та велика кількість церков, капличок, що споруджені в Києво-Печерській Лаврі, — ділився враженнями Йоганес, завітавши до Лаври. — Разом із тим відвідання печер не було чимось вражаючим, бо вже знав, що в Лаврі є печери на кшталт римських катакомб, де я бував. Єдина відмінність, що мене вразила, – це те, що можна побачити фрагменти тіл святих (наприклад, відкриті руки).

Також я відвідав центр міста – Хрещатик, побачив стадіон «Динамо» (Київ), річку Дніпро, побував у музеї Великої Вітчизняної війни. Велике враження справило приміщення Верховної Ради та Кабміну, виникли певні асоціації з коринфським стилем, а також бажання відвідати споруду Кабміну. Але, на жаль, це не дозволено. Натомість у Німеччині навіть є певні тури, організовані для того, щоб відвідати будівлю парламенту».

Його перша Літургія в православному храмі

Недільного ранку, у день пам’яті мучеників Маккавеїв, Йоганес Веймар потрапив на Божественну літургію до Трапезного храму Києво-Печерської Лаври…

Після півгодини до захопленого стану духу, як зізнався згодом Йоганес, почала додаватися деяка фізична втома. Варто згадати, що в Німеччині в храмах більшу частину служби сприймають сидячи, піднімаючись лише для прочитання загальних молитов і Причастя. Та й тривалість меси рідко перевищує 80-90 хвилин.

«Я озирнувся довкола... і був вражений, з якою смиренною простотою і терпінням парафіяни, у тому числі літні люди, жінки з немовлятами на руках, невпинно шепочуть слова молитов, здійснюють хресне знамення й поклони, невтомно беручи участь в ході Богослужіння, — ділився Йоганес. — А крім того, лишилося ще одне враження про православне богослужіння — досконалий і збалансований діалог між потужними і переконаними вигуками протодиякона, священства і трепетно відчутними молитвами хору, повними щирого смирення перед силою і величчю Господа!

А апогеєм і центром служби для мене стала молитва «Символ віри», проголошена всіма парафіянами, що об'єднала в єдиному ревному пориві священство, хор і паству. Напевно, саме в цьому акті спів-участі — не присутності і спостереженні —, в служінні Господові, в триєдності «священики-хор-парафіяни» і є безумовне диво православного богослужіння».

Як податкова система змушує німців ставати віруючими

Познайомившись із нашими релігійними традиціями, Йоганес розповів про релігійні традиції та особливості своєї країни. Як виявилося, на папері віруючими в Німеччині вважають себе дуже багато людей. Проте віруючих людей, які дійсно відвідують служби та є парафіянами тієї чи іншої церкви, досить невеликий відсоток. Як розповів «Іванко», це дещо пояснюється історичними передумовами. Німеччина, як відомо, перетерпіла великі потрясіння у часи середньовіччя — протестантизм. А оскільки хрещення у протестантів відбувається вже в зрілому віці, то людина сама вирішує, приймати їй чи не приймати хрещення.

З одного боку, в католицькій церкві існує хрещення новонароджених і конфірмація (миропомазання) для людей від 14 років. Проте навіть такий віковий рубіж, на думку Йоганеса, може бути занадто раннім. Адже навіть після того, як дитину похрестять, коли вона підросте, все одно може сказати: «Вибачте, я не маю бажання бути у католицькій церкві». З іншого боку, дитина, хрещена ще в малому віці, все рівно, досягши 18-20 років, теж може передумати.

У більшості випадків причиною, з якої люди констатують себе віруючими, є… податкова система. Якщо ти є парафіянином якогось храму, то платиш певні пожертви, і держава з тебе не бере податок. А якщо ти вважаєш себе атеїстом, то для тебе існує окрема податкова система.

Так само і з вінчанням. Дуже багато людей, наслідуючи вікові традиції, хочуть вінчатися у церкві, хоча навіть можуть бути при цьому невіруючими, а просто щоб відчути пишність церемонії. Як казав один римський священик, це «різдвяні християни», які приходять тільки на Різдво. Проте якщо ти невіруючий, то не можеш вінчатися у церкві. Через те люди й «вважають» себе віруючими.

Відсоток же молодих людей, які відвідують богослужіння і є віруючими, дуже малий. Причиною цього може бути просто непогодження з канонами і нормами християнського життя. Наприклад, навіщо мені посередники для спілкування з Богом, коли я можу поспілкуватися з Ним у молитві та не відчуваю потребу в такій установі як Церква…

***

Тиждень перебування в Україні Іванка з Німеччини добіг свого кінця. Крім сувенірів із православного Києва, Йоганес Веймар повіз до рідної Баварії валізу незабутніх вражень, а ще вивчені ним нові слова - «я лублу Україну»… Можливо, як жартують нові українські друзі Йоганеса Веймара, незабаром він повернеться, щоб прийняти Православ’я.

Підготувала Ольга Мамона


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Із Німеччини в Україну — заради Літургії, або Подорож із задоволенням і не без моралі

«Хто там?» — «Іванко», — «Який Іванко?» — «Іванко з Німеччини»… Отак просто, без попереджень, міг з’явитися перед очі тільки Іванко, як прозвали Йоганеса Веймара дівчата з жіночого хору Київського інституту музики ім. Р. Глієра, з яким вони познайомилися в Баварії...



Рубрики: Публікації | Церква і суспільство |

1895 переглядів / Коментарів: 0

Теги: церква і суспільство | Церква і культура |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru