Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Актуальний коментар
«Ідея скликання Всеправославного Собору витає в повітрі вже майже ціле століття» – Володимир Бурега
30 January 2013 14:47

Про необхідність проведення Собору представників усіх Помісних Православних Церков для обговорення найважливіших проблем сучасного церковного життя говорять вже давно. Як і коли з’явилася ідея проведення такого Собору? Які зроблено кроки до її реалізації? Як цей Собор може вплинути на церковне життя в Україні? На ці питання портал «Православіє в Україні» попросив відповісти завідуючого кафедрою церковної історії Київської духовної академії В. В. Бурегу.

— Володимире Вікторовичу, останнім часом у засобах масової інформації активно обговорюється перспектива скликання Всеправославного Собору, на якому очікується ухвалення епохальних рішень, які можуть суттєво вплинути на життя Православної Церкви. Наскільки ці очікування виправдані?

— Дійсно, останнім часом процес підготовки до Всеправославного Собору помітно активізувався, тому про це стали часто писати і говорити. Але потрібно мати на увазі, що ініціатива скликання такого Собору була висловлена ще в 1920-і рр., а безпосередня підготовка до Собору ведеться вже більше п'ятдесяти років. І, мабуть, неможливо вірно оцінити події останніх років, якщо не враховувати усього того непростого шляху, який вже пройшли Помісні Православні Церкви за останні десятиліття.

— Цікаво. Отже, це не нова ідея?

— Звісно, не нова. Ще на початку ХХ ст. стало зрозуміло, що перед Світовим Православ’ям стоїть чимало викликів, які вимагають консолідованої відповіді усіх Помісних Церков. В результаті з'явилася ідея скликати Собор, який за своїм масштабом відповідав би Вселенським Соборам першого тисячоліття. Саме такий Собор і міг би розглянути усі актуальні питання, що хвилюють Церкву, і прийняти рішення, які б були обов’язковими для усіх Помісних Церков. Спочатку планувалося скликати такий Собор в Єрусалимі в 1925 р. на честь 1600-річчя Першого Вселенського Собору. Але реалізувати цю ініціативу не вдалося. У 1923 р. в Константинополі працював так званий Всеправославний конгрес, рішення якого і до сьогодні викликають неоднозначну реакцію в різних Помісних Церквах. У 1930 р. була скликана Міжправославна підготовча комісія у Ватопедському монастирі на Афоні, яка обговорювала каталог можливих тем Всеправославного Собору, а також гіпотетичний механізм скликання такого Собору. У 1948 р. в Москві працювала Нарада Предстоятелів і Представників Помісних Православних Церков, на якій також було прийнято кілька резолюцій з актуальних питань сучасного церковного життя. Отже ідея скликання авторитетного Всеправославного органу витає в повітрі вже впродовж майже цілого століття.

Був остаточно погоджений каталог тем, які має розглянути майбутній Собор

— А чи зроблено якісь практичні кроки для реалізації цієї ідеї?

— З 1960-х рр. ведеться безпосередня підготовка до скликання Всеправославного Собору. Початком цього процесу вважається Всеправославна нарада, яка відбулась у 1961 р. на острові Родос в Греції. Після того активно обговорювався список тем, які слід винести на розгляд Собору. Ну і крім того, велись дискусії щодо механізму його підготовки. У 1968 р. було прийняло рішення, що підготовка до Собору буде вестися на Всеправославних передсоборних нарадах, які скликатимуться в міру необхідності. В час між цими нарадами мають працювати Міжправославні комісії, які готують проекти документів майбутнього Собору. Сам цей форум, до якого ведеться підготовка, отримав назву «Святий і Великий Собор Східної Православної Церкви». Проте, зазвичай використовують його коротку неофіційну назву «Всеправославний Собор». По кожній з актуальних тем мають готуватися проекти документів, які обговорюватимуться спочатку на комісіях, а потім будуть передаватися на Всеправославні наради. Проекти, затверджені цими нарадами, згодом і будуть представлені Собору.

— Цей механізм було реалізовано? Комісії і наради реально скликалися?

— Звичайно ж, скликалися. До теперішнього часу було скликано чотири Передсоборні наради (у 1971, 1976, 1986 і 2009 рр.). Крім того, в час між скликаннями нарад працювали комісії.

— І які питання на цих нарадах обговорювалися?

— Спочатку був остаточно погоджений каталог тем, які має розглянути майбутній Собор. У цей каталог потрапили наступні десять тем: 1) перешкоди до церковного шлюбу, 2) узгодження церковних правил про піст з вимогами сучасної епохи, 3) календарне питання, 4) ставлення Православних Церков до інших християнських конфесій, 5) православ'я і екуменічний рух, 6) внесок Помісних Церков у справу захисту миру, свободи, братерства і любові між народами, 7) православна діаспора, 8) автокефалія і спосіб її проголошення, 9) автономія і спосіб її проголошення, 10) диптих. Ось такий список.

І слід сказати, що до 1986 р. були вже підготовлені і затверджені проекти рішень з перших шести тем. Взагалі, процес підготовки до Собору в 1970-1980 рр. йшов досить активно. Він став важливим стимулом для розвитку богословської думки в Помісних Церквах. Адже проекти рішень з різних питань доручалося готувати різним Церквам. Церкви обмінювалися підготовленими текстами, обговорювали їх, редагували. Наприклад, Руська Православна Церква готувала документ щодо церковного шлюбу. Еладська Церква готувала документ з календарної проблеми. І так далі.

Пам'ятаю, коли я ще був студентом Московської духовної семінарії, мені до рук потрапила машинописна збірка богословських матеріалів, опрацьованих у 1960-1980 рр. під час підготовки до Всеправославному Собору. Коли читаєш ці тексти, то розумієш, що вони стали важливим етапом розвитку православного богослов'я. На жаль, за радянських часів ці матеріали були відомі лише вузькому колу спеціалістів. Однак низка важливих документів Руської Православної Церкви, виданих вже у 1990-2000 рр., фактично виросла на фундаменті міжправославної дискусії попередніх десятиліть.

У міжправославних відносинах з'явився цілий клубок нових проблем

— Добре. А як ситуація розвивалася після розпаду Радянського Союзу?

— Після краху комуністичних режимів в Європі, після розпаду СРСР і розпаду Югославії ситуація у Світовому Православ'ї суттєво змінилася. З'явилися нові незалежні держави, почалися спроби перегляду церковних кордонів і зміни канонічного статусу різних Церков. У результаті в міжправославних відносинах з'явився цілий клубок нових проблем.

— Наприклад?

— Тут можна навести чимало прикладів. Скажімо, Румунська Церква на початку 1990-х рр. створила на території Молдови Бесарабську митрополію. Московський Патріархат вважає це рішення незаконним. Тому на території Молдови сьогодні між громадами румунської і московської юрисдикції немає євхаристійного спілкування.

Константинопольський Патріархат в 1996 р. відкрив свою архієпископію на території Естонії. Це призвело до конфлікту з Руською Церквою. Сухумська митрополія після грузинсько-абхазької війни вийшла з-під підпорядкування Грузинській Православній Церкві і заявила про своє прагнення створити в Абхазії автокефальну Церкву.

З 1992 р. існував масштабний церковний розкол у Болгарії, пов'язаний з тим, що частина кліриків заявила, що вважає неканонічним обрання патріарха Максима у 1971 р. Церковний розкол з'явився і в Чорногорії. Загострився і церковний конфлікт в Македонії. Ну і, мабуть, наймаштабніший церковний розкол стався в Україні.

Усі ці конфлікти призвели до того, що робота передсоборних комісій була суттєво ускладнена. Ну а Міжправославні передсоборні наради не скликалися більше двадцяти років (з 1986 по 2009 р.)! Якраз в ці роки комісії мали обговорювати ті питання, які не були абстрактною теорією, а безпосередньо впливали на рішення актуальних проблем церковного життя: механізм дарування автономії і автокефалії, диптихи, православна діаспора.

До речі, скликання Передсоборної наради у 2009 р. стало можливе не в останню чергу тому, що літом 2008 р. в Києві відбулися переговори між патріархами Константинопольським Варфоломієм і Московським Алексієм. Мабуть саме в Києві була досягнута домовленість «розморозити» процес підготовки до Всеправославного Собору. І нарада 2009 р., яка відбулась в Шамбезі (Швейцарія), православний світ сприйняв з великим ентузіазмом.

Усі рішення повинні прийматися тільки консенсусом

— Однак, з того часу пройшло вже кілька років, але Собор так і не скликано…

— Так. Реальні проблеми, що існують в міжцерковних відносинах, подолати не так просто. У лютому 2011 р. в Шамбезі відбулося засідання чергової передсоборної комісії. І там стало очевидно, що у Помісних Церков немає сьогодні єдиної думки відносно принципів оприлюднення і підписання Томосів про дарування автокефалії і автономії, як немає єдності і в питанні про принципи формування диптихів.

— Але повна одностайність навряд чи взагалі може бути коли-небудь досягнута.

— Тут потрібно пояснити, що ще у 1976 р. було затверджено регламент роботи передсоборних нарад, згідно з яким усі рішення повинні прийматися тільки консенсусом, тобто одноголосно. І навіть якщо одна з Помісних Церков висловить свою незгоду з запропонованим проектом документу, треба редагувати текст до тих пір, поки він не влаштує абсолютно усі Церкви.

— Але ж це надзвичайно громіздка процедура. Якби такий регламент роботи встановили, наприклад, в українському парламенті, то навряд чи вдалося б ухвалити хоч один закон.

— У тому і справа, що Церква - це не парламент. Тут ідеалом є повна одностайність, яка виключає розбіжності у важливих питаннях віри і церковного устрою. Але у той же час потрібно визнати, що після 2011 р. процес підготовки до Собору фактично знову опинився в кризі.

Ситуація залишається надзвичайно динамічною

— А які можуть бути шляхи вирішення проблеми?

— Висловлювалися різні варіанти подальшого розвитку подій. Наприклад, звучали пропозиції переглянути регламент підготовки до Собору і відтепер приймати рішення не консенсусом, а більшістю голосів. Але навряд чи на це погодяться усі Помісні Церкви. Наприклад, Руська Церква вже заявила, що вважає це неприйнятним.

Нещодавно стало відомо, що у 2011 р. Константинопольський Патріарх надіслав листи на адресу Предстоятелів усіх Помісних Церков, в яких повідомляв про ускладнення, які виникли під час підготовки до Всеправославного Собору. Патріарх Варфоломій запропонував три можливі варіанти подальшого розвитку подій. Перший: продовжити процес підготовки до Собору в тому самому форматі, нічого не змінюючи. Другий: призупинити роботу підготовчих комісій і відмовитися від ідеї скликання Собору в близькому майбутньому. Третій: виключити з порядку денного майбутнього Собору контраверсійні питання про автокефалію, автономію і диптихи та все ж скликати Собор. Схоже, що Константинопольська Церква готова піти по третьому варіанту, тобто виключити з каталогу найбільш гострі питання і терміново провести Собор. З цим погодилися і деякі інші Помісні Церкви (наприклад, Болгарська). Однак Московський Патріарх Кирил і Грузинський Католікос-Патріарх Ілія II в січні 2013 р. на зустрічі в Москві висловили спільну думку про недоцільність поспішного скликання Всеправославного Собору. Отже ситуація залишається надзвичайно динамічною.

Рішення глобальніших проблем на всеправославному рівні має допомогти подолати і прояви цих проблем в житті окремих Церков

— У січні 2013 р. про своє ставлення до перспективи скликання Собору заявив і "Київський патріархат". Наскільки реальною є перспектива залучення до процесу підготовки Собору невизнаних церков, у тому числі і українських?

— Ще на початку процесу підготовки до Всеправославного Собору було вирішено, що в ньому братимуть участь Помісні Православні Церкви, які взаємно визнають одна одну. Тому ні на передсоборні наради, ні на підготовчі комісії не запрошуються представники церковних груп, які не мають канонічного визнання. Наприклад, у міжправославному процесі не беруть участі старостильницькі церкви Греції, Болгарії і Румунії, так само як і інші невизнані церкви. В цьому відношенні між Помісними Церквами є повна одностайність. Спочатку ці розкольницькі групи мають повернутися до євхаристійного спілкування зі Світовим Православ'ям, а вже потім може обговорюватися питання про їхню участь у підготовці Всеправославного Собору.

— Як Ви думаєте, чи може Всеправославний Собор допомогти розв'язати проблему українських церковних розколів?

— Всеправославний Собор замислювався як форум, який повинен прийняти рішення з тих питань, які хвилюють усе Світове Православ'я. Тому до порядку денного Собору не включалися ті питання, які пов'язані з внутрішнім життям окремих Церков.

Проте, цілком очевидно, що в основі цих внутрішніх проблем лежать глобальніші питання. Наприклад, старостильні розколи в Греції пов'язані з проблемою церковного календаря. Ряд інших розколів пов'язаний з дискусією про порядок набуття Цеорквами автокефального або автономного статусу. Тому рішення глобальніших проблем на всеправославному рівні, звичайно ж, має допомогти подолати і прояви цих проблем в житті окремих Церков.

Хоча за останні два десятиліття церковні розколи як такі стали вже фактично однією з таких глобальних проблем. З нею сьогодні стикаються практично усі Помісні Церкви. І кожна намагається самостійно шукати шляхи подолання розколів. У липні 2012 р., коли в Київ на урочистості з нагоди 20-річчя Предстоятельского служіння Блаженнішого Митрополита Володимира прибули представники практично усіх Помісних Церков, журналісти звернулися до них з питанням: як їхні Церкви вирішують цю проблему? І з'ясувалося, що тут немає єдності підходів. Можливо, проблема церковних розділень має стати предметом серйозного обговорення на загальноцерковному рівні.

— Дякуємо за цікаву бесіду.


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

«Ідея скликання Всеправославного Собору витає в повітрі вже майже ціле століття» – Володимир Бурега

Як і коли з’явилася ідея проведення такого Собору, які зроблено кроки до її реалізації та як цей Собор може вплинути на церковне життя в Україні?



Рубрики: Публікації | Актуальний коментар |

2614 переглядів / Коментарів: 0


Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru