Допоможіть знайти! 5 років мати шукає сина Сергія Крамарчука, який, імовірно, пішов у монастир 16 May 2013 20:25 Наталя Пономаренко
Кажуть, молитва матері із дна моря дістане. Звично, що так. Але скільки часу і сил треба для цього – ніхто не знає. Майже п’ять років чекає на сина Наталя Пономаренко з райцентру Петропавлівка, що на Дніпропетровщині. Плаче, молиться і виглядає з далеких доріг, але – марно.
«Уклінно прошу знайти мого сина – Сергія Васильовича Крамарчука, 29 вересня 1982 року народження, - пише Наталія в проханні до Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира. – Сергій прийшов до віри Божої після армії, співав у хорі нашого Свято-Петропавлівського храму, багато читав релігійної літератури. Працював на шахті «Ювілейній» робітником. 16 жовтня 2007 року поїхав у Почаївську Лавру на двотижневий послух і не повернувся. Хоча й раніше їздив у монастир на час відпустки, але завжди приїжджав додому. Більше про сина нічого не знаю…».
«Батьківське благословення — це найбільша спадщина для дітей, - казав старець Паїсій Святогорець. - Тому діти повинні намагатися мати батьківське благословення». Тим паче, якщо служити Богові в обителі.
Отже, якщо хтось знає, де Сергій і може допомогти – Наталія буде щиро вдячна (її телефон – 095-205-20-68). Вона чекатиме на сина або хоча б якусь звістку про нього. Вірить, що Сергій живий і здоровий, адже «не може загинути син стількох сліз», як писав святитель Амвросій Медіоланський до матері-християнки (пізніше - святої Моніки, матері блаженного Августина), яка плаче за своїм сином.
***
«Батьківське благословення — це найбільша спадщина, яку батьки залишають своїм дітям. Тому діти повинні подбати, щоб отримати його. Подивися, до чого дійшов Яків заради того, щоб отримати благословення батька? До того, що заліз навіть в овечу шкуру! Особливо велике діло — благословення матері! Одна людина говорила: «Кожне слово моєї матері — це золота монета».
«…Один чоловік прийшов до мене в келію весь у сльозах. "Отче, — став говорити він, — моя мати мене прокляла. І ось у мене в сім'ї суцільні хвороби, розлади, на роботі все йде сторч головою..." — "Напевно, і сам ти дав матері якийсь привід, —відповів йому я. — Адже вона не могла проклясти тебе ні з того, ні з сього". — "Так, — каже, — я теж був ще той синочок..." — "Піди, — кажу, — і попроси в матері прощення". — "Піду, отче, — відповів він. — Дай мені твоє благословення". — "Своє благословення я тобі даю, — сказав я йому, — але ти повинен взяти благословення й від матері". — "Навряд чи, — говорить, — вона дасть мені благословення". — "Піди, — кажу, — до неї й, якщо вона тобі його не дасть, скажи їй так: "Один старець сказав мені, що й ти теж колись віддаси душу Богові"". Він пішов до своєї матері, і вона благословила його так: "Дитя моє, хай прийде на тебе благословення Авраамове!" Минуло трохи часу, і він знову приїхав на Афон, привіз мені подарунки — вишневий компот і лукум. Він сяяв від радості. Його діти були здоровими, на роботі все йшло добре. У його очах стояли сльози, і він без кінця повторював: "Слава Богу". Життя цієї людини змінилося, і він говорив тільки про духовне. А що вже говорити, якщо людина має повагу до батьків з самого початку! Як така людина може не мати благословення Божого?»
«Про повагу і любов дітей до батьків».Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець («Слова. Том 4).
Допоможіть знайти! 5 років мати шукає сина Сергія Крамарчука, який, імовірно, пішов у монастир
Версія для друку
Post new comment