Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Точка зору



«Дайте мені Вашу адресу, і я надішлю Вам факти». Відкритий лист протоієрея Миколая Данилевича щодо уніатського прозелітизму
19 June 2012 17:33

Портал «Православіє в Україні»  публікував коментар заступника Голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви протоієрея Миколая Данилевича з приводу того, що УПЦ занепокоєна випадками прозелітизму уніатських священиків серед православного населення України.

У зв’язку з тим, що у відповідь на коментар протоієрея Миколая Данилевича розгорнулася дискусія у блогосфері, а також з’явився коментар-відповідь декана Хмельницького деканату УГКЦ протоієрея Івана Данкевича, в якому він заперечує слова представника УПЦ, отець Миколай Данилевич звернувся з відкритим листом до отця Івана Данкевича.

 


 

Шановний отче!

Ознайомився з Вашим коментарем на «РІСУ», де Ви відповідаєте на мою заяву, опубліковану на сайті «Православіє в Україні» з приводу випадків уніатського прозелітизму серед православного населення України.

У коментарі Ви просите надати факти. З готовністю це зроблю. Однак, не бажаючи «кидати кістку» та вносити неспокій у релігійну ситуацію не лише у вашому краї, в чому Ви мене звинувачуєте ув коментарі, а й в усій Україні, я б не хотів робити це публічно, оскільки моєю метою є вирішення конкретних проблем, а не підняття інформаційного галасу. Тому прошу Вас надати мені Вашу адресу (бажано електронну) я і надішлю Вам факти. Оскільки я з Вами особисто поки що не знайомий, а також у зв’язку з тим, що Ви, очевидно, маєте контакти з редакцією сайту «РІСУ», де опубліковано Ваш коментар, то надсилаю копію свого листа на цей сайт, де Ви й зможете отримати мою електронну адресу.

Шановний отче! На жаль, маю тверді докази того, що багато хто з ваших співбратів приховує свою конфесійну приналежність, чим вводять в оману наших вірних, і не лише на Хмельниччині. При чому далеко не «нічиїх», (як пише шанований мною, хоча й особисто мені ще не знайомий, Анатолій Бабинський у своєму блозі на «РІСУ»), а тих, хто щось розуміє і пам’ятає «чиїх батьків вони діти». Окрім тих випадків, які я Вам, надіюсь, передам, буквально вчора мені розповіли про ще один, як я називаю «класичний», випадок в Козятинському районі на Вінничині. Є вся інформація, включаючи прізвище священика. Аналогічні випадки трапляються і на Київщині. Подібна інформація продовжує до нас надходити з інших єпархій, що й стало причиною нашого занепокоєння.

Оскільки тема почала активно обговорюватись в інтернеті і, на мій погляд, в блогосфері були зміщені деякі акценти в моїй заяві, то, користуючись нагодою, хотів би уточнити тезово позицію й відповісти на деякі питання, що прозвучали в дискусії.

Проблема не в тому, що греко-католики проповідують чи ведуть місію взагалі, а в тих методах, якими послуговуються окремі греко-католицькі отці. Ми засуджуємо не місію, а методи. А саме - приховування своєї конфесійної приналежності. Ви використовуєте заборонені прийоми в місії, які й називаються прозелітизмом, як би неприємно не звучало це слово. Саме цей аспект чітко відчув і відобразив у своїй статті «Называться своими именами» протоієрей УПЦ отець Андрій Дудченко. Переконливе прохання до греко-католицьких отців не встидатися своєї конфесії. Місія повинна бути чесною, інакше це прозелітизм, тобто переманювання.

Щодо терміну «православний», який також вживається в УГКЦ. Не заперечую існування будь-яких богословських концепцій у Вашій Церкві. Однак, прошу не змішувати православність як богословську ідею з православністю як конфесійною приналежністю, що і вводить в оману наших вірних.

Ціль появи мого коментаря полягала не в тому, щоб вколоти, а щоб вказати на одну із проблем у наших відносинах. А їх багато. Важливо, щоб за офіційними зустрічами і поцілунками ми не забували про реальне життя.

Наразі мова йде про проблеми по лінії православні – католики, оскільки ми – православні, ви – католики. Як би ви себе не називали, католики східного обряду, греко-католики, ви – католики. А в цьому православно-католицькому діалозі, який ведеться вже протягом багатьох років, випрацювані певні правила, одним із яких є заборона прозелітизму й взаємна повага, на основі чого й можуть будуватись добрі відносини між нашими Церквами.

У зв’язку з цим усі православні парафії закордоном, в католицьких країнах, у тому числі й у Європі, діють за принципом: опікуватись своїми вірними й не перетягувати католиків до Православ’я. Щодо Італії, з особистого досвіду можу підтвердити: як правило, у кожній нашій парафії – одиниці етнічних італійців, які прийняли Православ’я. Можливо, існують винятки, але вони не порушують встановлених правил. У всякому разі жоден православний отець закордоном не називає себе католиком, щоб перетягнути до Православ’я місцевих жителів.

Згадана проблема стосується не лише взаємовідносин між УПЦ та УГКЦ, а є набагато ширшою. Це проблема взаємовідносин між греко-католиками і православними, до яких би юрисдикцій останні не відносилися. Тому будь-які намагання змістити дискусію в сторону, що мовляв «УПЦ МП також повинна чесно назвати себе РПЦ в Україні» і т. п. тут не доречні.

І наостанок, у відповідь на деякі коментарі щодо того, що мовляв «в УПЦ й так багато проблем, а вона виясняє, хто й де займається прозелітизмом, намагаючись таким чином приховати свої внутрішні проблеми», скажу наступне. Так, наша Церква нещодавно пережила певний період «турбулентності». Однак, незалежно від внутрішньої ситуації в тій чи іншій конфесії, ми повинні відверто говорити про проблеми, що існують у відносинах між православними та греко-католиками, і шукати шляхи їх вирішення.

 

Шановний отче Іване! На жаль, відносини з вашою Церквою є все-таки непростими, незважаючи на поверхову видимість того, що в нас усе добре. Існує багато інших питань, окрім того, якого ми торкнулися сьогодні. Якщо говорити загалом, то легалізація УГКЦ в 90-х роках пройшла дуже болісно як для вас, так і для нас. Ця сторінка історії ще не перекинута. Потрібно дописати її мирно, на основі взаємної поваги й розуміння того, що нам потрібно буде жити поряд один з одним, бажано в добросусідстві. І лише після того починати писати іншу сторінку історії.

Сподіваюсь, шановний отче Іване, що Ви з розумінням поставитесь до викладених мною проблем. Ми не чекаємо від Вас відповіді чи пояснення. Для нас важливо, щоб подібні випадки більше не повторювались не лише у вашому деканаті, а й по всій Україні.

Надіюсь на відверту, чесну, хай подекуди й неприємну, але конструктивну розмову між нашими Церквами.

З повагою у Христі, 

Протоієрей Миколай Данилевич

Заступник Голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків

Української Православної Церкви


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

«Дайте мені Вашу адресу, і я надішлю Вам факти». Відкритий лист протоієрея Миколая Данилевича щодо уніатського прозелітизму

У зв’язку з тим, що коментар щодо переманювання уніатськими священиками православних розпалив дискусію та викликав стрічний коментар протоієрея УГКЦ Івана Данкевича, в якому він усе заперечує, представник УПЦ звернувся з листом до опонента.



Рубрики: Публікації | Точка зору |

13222 переглядів / Коментарів: 13

Теги: УГКЦ | Протоієрей Миколай Данилевич |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

центральна україна

Нерозумію!!! отець згадує італію, та наголошує, що італійці в їхній церкві - це поодиноке явище, що їхня церква є лише для православних вірян. то поясніть мені чому в україні, українці ходять в закордонну церкву (УПЦ МП). росія - це росія, в них свої порядки, а ми українці і любимо своє, нащо в нас забирати наше, віру з києва, монастирі в почаєві.... не розумію...

Відповідь мирянина УГКЦ протоієрею УПЦ (МП) Миколаю Данилевичу

Всечесний отче Миколаю, вважаю, що слід шукати порозуміння між конфесіями одної Христової Церкви, та робити все для її єднання, адже "по любові пізнаю, що ви мої учні" казав Христос. З братньою любов'ю пропоную Вашій увазі відповідь мирянина УГКЦ протоієрею УПЦ (МП) Миколаю Данилевичу - http://kyrios.org.ua/church/ugcc/5441-vidpovid-protoiereju.html

Всечесний отче, думаю, Ви

Всечесний отче, думаю, Ви розумієте, що Українським Церквам не випадає "тягати один одного за бороди". Маємо прагнути єднання. Щодо "прозелітизму" - працюймо там, де нас потребують, але справді ПРАЦЮЙМО!!! Наші священики коли йдуть служити в південні чи східні екзархати УГКЦ - дійсно служать Богові і людям: ведеться катехизація, праця з молоддю та багато чого іншого. А духовенство МП часто є лише "ходячими требниками", багато присутніх у храмах є "прихожанами" а не парафіянами - живими членами спільноти. Чи ж Ви ніколи не задумувались, чому люди втікають від Вас до УГКЦ? Бо наші священики не б'ють причасників ложицею, коли вони не вміють відкрити уста, але пояснюють, як правильно приступати до Чаші. Бо у наших храмах не висять "такси" (ой, "рекомендовані пожертви") за сповнення треб. Бо у нас можна зрозуміти богослужіння, а не потрапити на лекцію церковнослов'ян ської мови з жахливою вимовою. Бо у нас "немощнаго батюшку" його ж парафіяни не піднімають з дороги і припирають до паркану. І багато іншого. От Вам і вся "сила православія" - часто попи (назвати їх священиками інколи важко) самі відтручують людей від Бога замість вести до нього. Не слід також закидувати УГКЦ вторгнення на "канонічну територію" з "православним населенням" - ми з Вами, думаю, свідомі, у якій Церкві збереглось наступництво перших Київських митрополитів та яким чином Московський патріарх отримав Україну під свій посох. І ще одне: якщо в Росії РПЦ активно підтримує російську національну ідею, то чому УПЦ, яка претендує на монополію в Україні, не займається цим у нас. Тут не треба довго говорити - достатньо відвідати будь-який храм МП - майже не почуємо українського слова, не побачимо української книги, навіть не зможемо помолитись українською мовою. Наостанку хочу підсумувати: Ваші претензії можливі лише за одного варіанту - християни Сходу, Півдня і Центру на 100% задоволені у своїх релігійних потребах. На жаль так не є. А Спаситель "прийшов спасти те, що загинуло" (Мт 18:11).

Благими намерениями вымощена дорога в ад!

Возможно Вы не поняли суть поднятого вопроса. Не допустимо человеку позиционирующему себя как Христианин (всё равно какой конфессии, главное что - Христианской) в своей миссионерской деятельности, завещанной нам Самим Христом, (как впрочем и во всей своей жизни) - использовать греховные приёмы для достижения внешне благочестивых целей. Вести духовное просвещение от имени своей конфессии - благое дело, скрывать свою конфессиональную принадлежность и более того мимикрировать под представителя другой конфессии, а значит лгать и одурачивать оглашаемых есть греховно и недостойно для Христианина. Благослови Вас Господь!

Шановні коментатори! Раджу

Шановні коментатори! Раджу уважно читати текст листа о. Миколая і коменти попередніх переглядачів, там все сказано. Кому потрібні факти, див перший комент. Таких фактів, як я розумію, багато і напевне саме такого роду факти він міг послати о. Івану Данкевичу. Дякуйте о. Миколаю, що він не робить це публічно, бо інакше це буде багато шуму (див. текст листа). Івану Киянину! О. Миколай є освіченою людино, володіє іноземними мовами, і є поки-що одним з наших викладачів, який читає лекції українською мовою. Так що, українець не = греко-католик. Lukу: в Україні не існує УПЦ МП, є УПЦ - юридично. Додаток МП доставляють журналісти, це їх винахід. Так само і ми можемо до УГКЦ додати РП - Римського Патріархату:)))

З іншого боку у нас на

З іншого боку у нас на львівщині багато священиків УПЦ свідомо не додають додатку МП через відомі причини, то це як трактувати?

УПЦ - це офіційна назва УПЦ

УПЦ - це офіційна назва УПЦ МП В державних органах церква зареєстрована як «Українська православна церква». Проте, з метою розрізнення з іншими українськими церквами, передовсім, Українською православною церквою — Київським патріархатом, церкву часто в засобах масової інформації називають «Українська православна церква (Московського патріархату)» або «УПЦ (МП)». Проте сама Церква наполягає виключно на назві «Українська православна церква»: « «Української Православної Церкви Московського Патріархату» не існує. Є «Українська Православна Церква». І з цим статутним ім’ям вона зареєстрована у відповідних державних установах. Додаток «Московський Патріархат» виник значно пізніше з метою розрізнення від «УПЦ-КП», яка, без приставки «КП» існувати не може, оскільки є новою організацією, що запозичила частину назви від Української Православної Церкви » Предстоятель УПЦ, митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан) в інтерв'ю Assotiated Press

Для мене виглядае дещо дивно

Для мене виглядае дещо дивно таке поширене звернення прот. Миколая(. Якщо вин вступив у публичну дискусию, то чому б не навести ци приклади публично? Що це якиись секрет???

правда о названиях

"Тому будь-які намагання змістити дискусію в сторону, що мовляв «УПЦ МП також повинна чесно назвати себе РПЦ в Україні» і т. п. тут не доречні". Очень даже "доречні", потому что назваться нужно даже не РПЦ в Украине, а "ФСБ в тылу врага"! Юстас-Центр

Дурь «Руского міра»

Якби православні батюшки менше займалися «Рускім міром», «церковно-славянскім языком» та іншими дурницями, а більше освітою, самоосвітою й проповіддю серед своїх вірних, то греко-католики не мали б поля для місіонерської праці. А так - «Жнива великі, а женців мало». Тому хай о.Данилевич собі казиться. А нам, українцям – своє робить. Так що - помагай Боже! А там дивись, з Божою допомогою, дійдемо і до євхаристійної єдності православних і католиків, яка була у першому тисячолітті.

Подобные темы позор для православия!

Больно читать это письмо, волк пришел похитить овец, а пастырь предлагает волку играть "по правилам " . Неужели не ясно , что никаких правил в этой игре нет ? Сколько можно питать себя иллюзиями? Сколько ещё можно держать своих "верных " в невежестве ? Если их можно купить даже на такой дешевый прием как сокрытие конфессиональной принадлежности, то стоит задать вопрос , а понимают ли прихожане тот член Символа Веры который говорит о Церкви , а если не знаю и не понимают то верные ли они вообще ? Можно ли назвать пастырем того священника который не разъяснит им даже такую основу основ православной веры. Сейчас ещё людт приходят в церковь сами, но уже не загорами тот момент когда паству растащят по сторонам грекокатолики , протестанты , иеговисты и кришнаиты. Тогда некому будет платить за требы и те кто пришел заниматься церковным бизнесом, а не проповедью уйдут , а на их место возможно наконец то придут настоящие верующие пастыря .

Сьогодні зранку надіслав

Сьогодні зранку надіслав факти о. Івану.

Херсонська область

Херсонська область Білозерського району в с.Музиківка все точно так як в листі! Уніятський молодий священник називає і говорить що вони православні. Іхнім бабам доказати шо вони католики неможливо, б"ють себе в груди, кричать шо вони такі ж я ми православні, тільки правлять на українські.Ховає мерців,ходить по кладовищі на проводи править без всякого зазорєнія совісті.

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru