Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Слово пастиря
Чи гріховно святкувати «день святого Валентина»?
14 February 2013 11:59
Протоиерей Виталий Эйсмонт

День 14 лютого, який із нещодавньої пори отримав статус «Дня Закоханих», викликав масу невдоволень із боку православних, котрі охарактеризували його як «чуже свято чужого святого», історично пов’язане з язичницькими ігрощами, що розтліває і без того розбещену молодь. Висновок напрошується сам собою: святкування дня, що не має ніякої причетності до Православ’я, для віруючих людей є справою немислимою.

Однак автор замітки радить не поспішати з висновками.


Спочатку звернімося до історії.

Перші нагадування про це свято фіксуються у XIV – XV ст. в Англії і Франції – принаймні відомо, що вже тоді зверталися до св. Валентина з молитовними проханнями знайти вірних коханих, облаштувати щасливе подружнє життя, зберегти сімейний затишок.

Насправді, святий Валентин нам зовсім не чужий. Мова йде про єпископа з італійського міста Терни, священномученика ІІІ століття, якого було страчено за імператора Клавдія 14 лютого 270 року за відмову святого вклонитися ідолам. Саме у той день його й поминає Католицька Церква. Побутує думка про те, що Валентин таємно вінчав римських легіонерів, котрим непросто було добитися офіційного шлюбу. Щоправда, за імператора Клавдія правила вступу до шлюбу для римських солдат були пом’якшені (що підтверджують підручники з римського права).

У православному календарі він поминається як священномученик Валентин Інтерамський (або Італійський), пам’ять його відзначається 12 серпня (30 липня за старим стилем). Цей святитель тісно спілкувався с молоддю, з тим її осередком, який був схильний до мислення. Юні філософи йшли за пастирем і всі як один прийняли мученицьку смерть за Христа.

Зв'язок дня його пам'яті з Днем Закоханих до кінця невияснений. Розповіді про любовні послання, переписку з тюрми і дочку ув’язненого не підтверджуються документальними свідченнями.

Відомо, що з лютого місяця у стародавньому Римі святкувалися «луперкалії» – урочистості, присвячені шлюбним стосункам, які відзначалися відповідним язичницьким розмахом. Можливо, що святкування ці з часом змінилися і перетворилися на «день Валентина», коли почуття кохання переосмислилося як християнська чеснота. Церква, як це мовиться у тропарі свт. Василія Великого, досить часто «человіческія обичая украшала», а не скасовувала, надаючи їм нового змісту, зберігаючи при цьому зовнішнє багатство язичницького культу (як-от різдвяні колядки і масляні втіхи).

Апостол застерігав християн не засуджувати один одного за свята (Кол. 2:16). Чим більше вони нам нагадуватимуть за добре і вічне, тим краще. Якщо ми хочемо бути почутими, краще вийти до людей тоді, коли вони налаштовані. День Закоханих – добрий привід сказати людям, що справжнє любляче серце даруватиме не лише «валентинки» і шоколадки, а й самого себе. Нехай «тинейджери» замість комерційних розмов про кохання почули б живе слово про любов.

День Закоханих дивним чином (мабуть, не без промислу Божого) приніс нам не образ Артеміди чи Венери, а християнського святого. І це чудова нагода зібратися в храмі юнакам і дівчатам на молебень святому Валентину і помолитися за тих, про кого вони мріють, щоб їх ощасливити і не загубити. Нагода розповісти молодим про цнотливість і чистоту як ідеал духовного становища людини, розповісти про маленьких діток як бажану радість щасливого подружнього життя. Нагадати про те, що наступного дня Церква святкує Стрітення Господнє, використавши у своїй проповіді образ Богонемовляти Іісуса, який благословляє кожну новонароджену дитину і кожну сім’ю, де є маленьке дитинча. Щоб у сім'ях були братики і сестрички, які вміли б няньчити, пеленати немовля та співати йому колискові. Нагадати про те, що перше чудо Своє Христос учинив на весіллі (тим самим вказавши на благословенну радість шлюбного єднання), перетворивши воду на вино і додавши таким чином ще більше радості радіючим.

Врешті, це привід розповісти про дивне життя Валентина, святителя і мученика, близького друга молодої людини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Валентина Годийчук. «О дне Валентина от Валентины»

Протоиерей Александр Авдюгин. «Опошление Любви»

Людмила Ермакова, психолог. «Валентинов день и другие анти-любви»

Священник Андрей Дудченко. «Что такое "день святого Валентина"?»

Священик Миколай Коренга. «Ексклюзив про день святого Валентина»

«День за днем нас кормят ложью о сексе» — К.С.Льюис


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

Чи гріховно святкувати «день святого Валентина»?

День 14 лютого, який тепер усі знають як «День Закоханих», православні охарактерували як «чуже свято чужого святого». Однак автор замітки радить не поспішати з такими висновками.



Рубрики: Публікації | Слово пастиря |

1793 переглядів / Коментарів: 2

Теги: церква і суспільство |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Следуя на встречу пастве и

Следуя на встречу пастве и христианизации Дня Влюбленных, стоит поднять вопрос о дополнительном праздновании памяти священномученика Валентина 14 февраля. Тогда многое станет на свои места, и осуждения меньше будет и праздник приобретет христианские черты.

можно в очередной раз

можно в очередной раз обвинить меня в антимиссионерстве, но если уж начинать переставлять языческий праздник на христианские рельсы, то это надо делать грамотно и решительно. а так...пока лишь одни философские размышления. уважаемому автору должно быть известно несколько фактов: 1. во времена предполагаемого мучения Валентина (60е-70е годы 3го века) чина венчания совершенным образом не было. но при этом была Римская империя с её кодексом права. Отцы это право благополучно использовали применитиельно и к церковным будням. И чтобы стать мужем и женой брачующимся нужно было пойти официально уведомить об этом городские власти (и перед определённым количеством свидетелей),а не тайно чтото гдето ...шоб венцы софринские над главами подержали 40 минут и "Святии мученицы" хор пропел... Затем эти брачующиеся шли на литургию ,где причащались и священник(епископ ...) их благословлял к совместной жизни. Каким образом тайное венчание могло "прокатить" в средине третьего века, если ни чина венчания не было и тайный сговор двух людей всем обществом однозначно бы был расценен как акт блуда. Прежде всего - церковным обществом. 2. А автор уверен в том,что епископ Валентин -он там один такой? И что именно когда мы говорим "Валентинов день",то подразумеваем именно епископа? У меня (и не у одного меня) остаются смутные сомнения на сей счёт....Не путает ли автор несколько лиц , со именных друг другу? 3. Ни в одном из житий мучеников (а жития мучеников имперского периода достаточно надёжны, так как фиксировались язычниками-нотариями, чемто вроде нынешних "секретарів суду") не говорится о подобных эпизодах из жизни Валентинов. хоть тех хоть этих. С чем можно согласиться полностью? с тем,что при этом императоре в эти годы было действительно гонения на христиана и что среди мучеников были люди с именем Валентин. Всё. 4.Когда возникла легенда о венчателе влюблённых? в период феодализма в начале 2го тысячелетия ,в Западной Европе. как раз в период крестовых походов. На подобные легенды(очень даже неединичные) был спрос. Как и на восточные легенды о том,что святитель Николай Мирликийский дал в ухо Арию на первом вселенском соборе... 5. Когда из праздника делают некий флешмоб с раздачей презервативов и когда основной элемент подобного праздника -заняться сексом с симпатичным партнёром (или о любимом человеке нужно думать лишь 14го чесла второго месяца только?????) - никакое это не христианство. Есть расхожая фраза "если бардак нельзя устранить,его нужно возглавить". Церковь брала на вооружение эту мысль-так вместо языческих календ в своё время появился величайший праздник Рождества Христова. Но то были другие времена и нравы. Когда именем императора могли казнить или изгнать тысячи несогласных (в т.ч. - и с точкой зрения Церкви) ПошлО ли на пользу Церкви такое "попечение" власти? Вопрос спорный. Но времена менялись, и когда в очередной раз попробовали сделать то же самое с языческим праздником Купала (в день летнего солнцестояния),то попросту ничего не вышло. Да, на этот день Церковь назначает строгий пост, указывает совершать память Предтечи. Но массы людей,называющих себя христианами, идут в этот день искать некую волшебную траву, прыгают через огонь...и всё прочее. и примеры неэффективности подобного метода уже неединичны. Понимает ли автор,что если уж говорить о просвещении наших современников "в игровой форме", то нужно не вчерашним котлетам прокисшим давать новое название, а с нуля чтото создавать. Родившееся исключительно в церковной среде. Попытка этого -день памяти Петра и Февронии. а День Валентина чемто похож на западное Рождество. В котором из политкорретности "забывают" указать Чьё же это Рождество. И чем этот праздник так полезен всем людям. а очередное Ивана Купала с прыжками через костёр

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту
Свет разума
6 January 2006




Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru