Партнери




    Вхід на сайт   >>
Розгорнути меню

підписати
відписати
  



Головна » Наші статті » Актуальний коментар
БІДА У ВРАДІЇВЦІ: як покласти цьому край? Коментар голови військового відділу архієпископа Августина
05 July 2013 17:28
Ольга Мамона

Ось уже кілька днів громадськість шокована трагедією, що сталася у Врадіївці. Ситуацію коментує голова Синодального відділу УПЦ із взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовим формуваннями України архієпископ Августин (Маркевич).

Оцінка цієї кричущої ситуації може бути тільки негативною

Однак, як духовна особа, як християнин, нарешті, просто як громадянин, я не можу давати остаточну і категоричну оцінку діям підозрюваних осіб, коли ще немає висновків. Ведеться слідство, провина капітана МВС напевне ще не доведена. Проте навіть коли 30% із того, що відомо про трагедію, – правда, цього вже достатньо, щоб говорити про цей випадок як про саме явище. Адже такі ситуації в нашій країні, на жаль, не поодинокі.

Окрім того, що я очолюю Синодальний відділ із взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовим формуваннями України, я є ще і членом консультаційно-експертної ради при МВС і маю зауважити, що питання моральності, сумлінного виконання обов’язків підіймається на кожному засіданні.

Тому, коли дехто з політиків говорить, що потрібно зняти Міністра внутрішніх справ, хочеться зауважити: до чого тут міністр? Коли йти таким шляхом, то треба кожного єпископа, в єпархії якого виявився негідний священик, знімати з кафедри. Президентові будь-якої країни, який призначав на посаду людину, а вона скоїла злочин, оголошувати імпічмент. І дуже неприємно, коли деякі політики на таких жахливих темах намагаються заробити бонуси, покращити свій імідж.

Проблема ж у тому, що це трагедія не в окремо взятому міністерстві, це – трагедія нашого суспільства

У своєму житті я був свідком різних речей, несподіваних для суспільства. Наприклад, «перебудова» при Горбачові М.С. Пішли процеси, і заговорили: «О, Горбачов розвалив країну». Але ж одна людина не може розвалити цілу країну…

Це схоже на те, як дорослий молодий чоловік, такий собі «мамин синочок», яким батьки захоплювалися, поїхав десь у відрядження чи у відпустку. А там такого наробив, що батьки спочатку не повірили, а, оговтавшись, почали виправдовувати його: «Це нашого синочка зіпсувала за два дні відрядження та компанія, з якою він пішов на пиво».

Та неможливо за два дні зіпсувати дорослу людину! Гниле в ньому було раніше, тільки батьки цього не бачили. Господь прямо каже: яке дерево – такі плоди. Від доброго дерева не може бути поганих плодів. В інакшому разі таке дерево, такий суспільний організм – гнилий.

Як із цієї кризи вийти?

Хтось пропонує грузинський варіант, але ми сьогодні бачимо, що не все так просто, а потім, така люстрація у масштабах України – це взагалі утопія! А от переатестація – це реальна і потрібна справа. Але щоб вирішити проблему цілковито і назавжди – необхідно лікувати і виховувати суспільство.

Пам’ятаєте таке прислів’я: якщо хочеш, щоб дівчина стала леді, виховання треба починати з бабусі. Суспільство буде здоровим, коли не лише молоді громадяни, а й їхні батьки і діди є порядними людьми, сумлінними трудівниками і щирими патріотами. Подивимося на себе…

Перевертні є всюди. Але питання в тому, як до цього ставляться інші

Те, що в колективі, у спільноті завжди знайдеться Юда, не дивно і неминуче. Навіть серед апостолів, яких Господь Сам вибирав, знайшовся зрадник. Але це вже окрема тема. Звичайно, Господь бачив серце Іуди, однак Він же не провокував його на гріх, не штовхав на зраду.

Так от, зрадники, перевертні можуть з’явитись у будь-якій спільноті, навіть якщо будуть перевіряти кожного найретельніше. Не є секретом, який серйозний відбір проводиться у всіх розвідках, які там фільтри, які способи і засоби! І раптом десь береться перебіжчик, зрадник. Тобто, від зрадників ніхто не застрахований. Але коли цей відсоток зростає, то не все, як кажуть, нормально в нашому королівстві.

Як покласти цьому край? Існує таке поняття, як суд честі офіцерів

Припустімо, колишній випускник МВС, який закінчив академію 5 років тому, учинив будь-що негідне звання офіцера. Що треба, насамперед, зробити у цьому випадку? На мою думку, міністр має дати вказівку: зібратися всім випускникам такого-то року у стінах своєї «альма матер». В актовому залі на сцені – він з усіма своїми однокурсниками. У залі викладачі і курсанти. Ректор-начальник цього навчального закладу запитає: «Товариші офіцери, він уже був гнилим, коли вчився з вами, чи став перевертнем після випуску?»

Напевне, не важко уявити психологічний стан і настрій молодих офіцерів, яких зганьбив їхній однокурсник.  Адже, коли майбутній правоохоронець закінчує «ВИШ», на урочистому випуску він стає на одне коліно, і ректор-генерал кладе на його лейтенантські пагони жезл чи шаблю, потім випускник цілує бойовий прапор, що означає:  краще загинути, ніж порушити присягу, а тим більше, стати зрадником. А тепер він зрадив. У такому випадку його необхідно не лише наказом позбавити звання офіцера, а на тій же сцені актового залу зірвати з плечей погони в буквальному розумінні слова, а потім вже – руки в кайдани і під суд.

А якщо ж така трагедія сталася понад 5 років після закінчення академії МВС, і коли вина офіцера справді доведена, тоді начальник обласного управління МВС має викликати весь особовий склад районного відділу до себе в управління, щоб у присутності максимальної кількості запрошених правоохоронців з інших райвідділів співслуживці цього негідника висловили і виявили своє ставлення до нього. Тобто, щоб крім покарання згідно з Кримінально-процесуальним кодексом, цей нещасний побачив, що для своїх колег він став справжнім Юдою-зрадником.

Ще школярем я бачив малюнки Тараса Шевченка, серед яких було зображення покарання побиттям шпіцрутенами (шомполами) солдата, котрий вчинив якесь порушення військової дисципліни. Мене вражало не стільки саме побиття, як те, що це мусили робити за наказом командира його ж співслуживці.  Я пам’ятаю, з яким щирим жалем і співчуттям я ставився до покараних таким чином (мова не йде про те, наскільки це було заслужено чи справедливо). Завжди було їх шкода. І  донині. Однак, коли відбуваються такі жахливі речі серед правоохоронців, то, можливо, варто запозичити щось із того досвіду?

Кажуть про військового, який вчинив невиправдане насильство, вбивство або просто знущання над кимось, навіть ворогом, що він "озвірів" 

У нашому випадку, цей термін не підходить. «Озвірів» – це коли перевищив міру захисту. Якщо, наприклад, офіцер міліції під час арешту злочинця, який навіть загрожував його життю, обеззброїв його, нейтралізував, «виключив» ударом, тобто той втратив свідомість. І коли правоохоронець потім у стані афекту став несамовито бити його ногами чи рукояткою пістолета, то можна умовно сказати, що він «озвірів», бо в його душі з’явилося щось схоже на звірячий інстинкт самозахисту і полювання. Але коли правоохоронець полює на невинну людину, ґвалтує, знущається над нею, піддає тортурам та ще й намагається вбити, то це вже не просто дії дикої тварини, а саме скаженого звіра.

Відомо: коли пес сказився, то його, щоб не поширював смертоносну заразу, не просто ізолюють, а знищують, як безнадійно хворого і небезпечного.

Звичайно, навіть скажену людину вбивати не можна, тим більше в Україні не існує смертної кари, але довічне ув’язнення для таких перевертнів має бути безальтернативним. Тоді кожен офіцер буде думати про наслідки, перш ніж чинити щось, негідне його честі.

Є ще проблема корупції, на яку посилаються у цій ситуації

Згідно з церковними канонами, вбивство, насильство, перелюбство, образа вдови тощо належать до групи найтяжчих гріхів. Але корупція – теж є великим гріхом, бо через неї з’являється несправедливість на державному рівні, ламаються людські життя, страждають і гинуть невинні. З точки зору християнина, гріх корупції, продажності є на порядок небезпечнішим, ніж дехто розуміє. Уже всі переконалися, що частина кандидатів у депутати ( і не лише в депутати!) прагнуть здобути владу будь-якою ціною, щоб мати від того зиск.

До речі, сьогодні багато хто вибирає собі фах, спеціальність за принципом вигоди, прибутковості.  Звідси – зростання безвідповідальністі, адже такі люди виконують свої професійні обов’язки не за покликом душі і не самовіддано.

Чуєте, що про суди кажуть?

Не можна усіх суддів вважати негідними, але  проблеми є, а головна полягає у вибірковості правосуддя. Люди вкрай обурились у цій ситуації через те, що не вірять у справедливість, не вірять, що наша судова система покарає винних. Чому? Бо бачать, що відбувається у нашій Державі: одного карають за злочин згідно із законом, а іншого, який має протекцію, за таке ж  –  засуджують умовно чи взагалі виправдовують. Через те народ не довіряє слідству та судам.

Нехай 90% працівників правоохоронних органів, зокрема, міліціонерів, будуть порядними, чесними, сумлінними людьми, але в прокуратурі і судах знайдуться нечесні і неправдиві, то правоохоронну систему оздоровити неможливо! Тому до суддів, прокурорів мають бути найбільш жорсткі вимоги. Їх поставили блюстителями, наглядачами за законністю і справедливістю, а якщо вони не відповідають займаним посадам, то про що можна говорити?

Ситуація у Врадіївці – лише один із симптомів, що проявився

Коли людський організм хворий, то хвороба може по-різному проявлятися. Візьмемо до прикладу фурункули, по-народному, чиряки. Коли у когось на тілі він «вискочить» один раз на рік, то, як правило,  ні ми, ні лікар не переймаємося: буває. Однак, коли ці болячки починають з’являтись одна за іншою, то така хвороба називається фурункульозом (як кажуть, у крові організмом «гуляють» мікроби, ще й організм ослаблений).  А це вже не випадок, а  цілий діагноз! І треба лікувати весь організм, тут не лише вживаються антимікробні засоби, а й все робиться для зміцнення імунної системи організму.

Правоохоронні органи – це якраз і є імунна система державного організму, де Президент – голова, всі інші відомства і структури  – відповідні органи, зокрема, фінанси – кровоносна система, а правоохоронні органи – імунна, яка захищає, береже здоровий стан організму.

Коли ж імунна система вражається, перестає належно працювати, то організм гине, як правило, поступово. Для України сьогодні це є реальною загрозою.

Читайте также: Генпрокуратура отчиталась о работе правоохранителей во Врадиевке


Код для вставки у блог / сайт

Переглянути анонс

БІДА У ВРАДІЇВЦІ: як покласти цьому край? Коментар голови військового відділу архієпископа Августина

Ось уже кілька днів громадськість обурена трагедією, що сталася на Миколаївщині. 



Рубрики: Публікації | Актуальний коментар |

2346 переглядів / Коментарів: 1

Теги: Трагедія у Врадіївці | Синодальний військовий відділ | міліція | Врадіївка | Архієпископ Августин (Маркевич) |
Додати свій коментар

Версія для друкуВерсія для друку

Корисна стаття?

Положить конец преступлениям

Положить конец преступлениям никому еще не удавалось, да и никогда не удастся. Жизнь и мир - джунгли. А земля - опасное для жизни место. На определенных периодах жизни человека, в нем, в человеке, просыпается зверь. Если б мы, священники, духовники, психологи, психоаналитики умели, знали секрет душевного механизма человека и вовремя усыпить этого "зверя" тогда вопрос борьбы с преступностью решился положительно. Однако, у нас нет такого упреждающего механизма. Посему поразмышляем, и ждем очередного(не зная где) выброса ненависти и крайней формы нелюбви человека к человеку - убийств. Поистине. Как говорили святые отцы - земля есть не рай, но изгнание из рая.

Post new comment

The content of this field is kept private and will not be shown publicly.
CAPTCHA
This question is for testing whether you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.


Попередні матеріали
Також у розділі
Статті цього автора


Найцікавіше з архівів сайту



Цікаві статті








 

Шукайте нас у соціальних мережах та приєднуйтеся!

facebook twitter

vk

раскрутка и продвижение сайтов Ми в ЖЖ:  pvu1

Add to Google - додати в iGoogle

Ми на 


Православіє в Україні

Усе про життя Української Православної Церкви

добавить на Яндекс



© Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У разi використання текстiв з сайту в друкованих та електронних ЗМI посилання на «Православіє в Україні» обов`язкове, при використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на 2010.orthodoxy.org.ua. Адреса електронної пошти редакцiї: info@orthodoxy.org.ua

    Рейтинг@Mail.ru